Рішення

від 23.12.2010 по справі 18/189-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/189-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16                                                                                тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р.                                                                    Справа № 18/189-10

Розглянувши матеріали справи  за позовом Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м. Васильків

до  Приватного підприємства «Гранд С», с. Путрівка

про стягнення 23332,36  грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився  

від відповідача: Руденко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Васильківтепломережа»(далі –позивач) до Приватного підприємства «Гранд С»(далі –відповідач) про стягнення 23332,36 грн.  

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали суду від 01.11.2010 року та призначено справу до розгляду на 11.11.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2010 року подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2010 року на виконання вимог ухвали суду подав додаткові письмові пояснення.  Розгляд справи відкладався на 09.12.2010 року.

У судовому засіданні 09.12.2010 року представником  позивача подано письмові пояснення на відзив відповідача.  Відповідач проти позову та додаткових пояснень позивача  заперечував. Розгляд справи відкладався на 23.12.2010 року у зв'язку з необхідністю витребування  додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.

В обґрунтування позовних вимог  позивач посилається на те, що відповідач –Приватне підприємство «Гранд С»орендував офісне приміщення  по вул. Володимирській, 13 у м. Василькові, в яке протягом  листопада-грудня 2008 року, січня-квітня, жовтня-грудня 2009 року та січня-березня 2010 року  позивачем було поставлено теплову енергію  обсягом 35,217 Г/кал на загальну суму 22413,86 грн., про що відповідачу виставлялись рахунки на оплату, однак без Договору на теплопостачання.

Позивач в обґрунтування вимоги до відповідача про оплату спожитого тепла також обґрунтовує  фактом часткової сплати відповідачем заборгованості  в сумі  2408,95 грн., що на думку позивача свідчить про визнання відповідачем зобов'язань з оплати  теплопостачання.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв'язку з чим,позивачем надсилалась відповідачу  боргова вимога № 239 від 06.04.2010 року про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню 20004,91 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Крім того, за прострочення термінів сплати  позивач просить стягнути з відповідача 2627,94 грн. інфляційних та 699,51 грн. за період з листопада 2008 року по вересень 2010 року.

Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що у позивача відсутні підстави вимагати оплати відповідачем поставленої у спірне приміщення теплової енергії, оскільки договір на теплопостачання з відповідачем не укладався, крім того, відповідач  в спірному приміщенні в м. Василькові по вул. Володимирська, 13 протягом заявленого в позові періоду не перебував. Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем не підписані, рахунки про оплату виставлялись на ім'я відповідача безпідставно.

У зв'язку з наданими відповідачем запереченнями, позивач надав суду письмові пояснення, що постачання теплової енергії в спірне приміщення  відбувалось на підставі Договору № 1/56 від 01.10.2002 року  з Виробничим кооперативом «Все для Вас», після чого на прохання директора Артюк С.М.  починаючи з 2003 року по квітень 2010 року   працівники КП «Васильківтепломережа»стали зазначати  в рахунках на оплату теплової енергії одержувача послуг –ПП «Гранд С».

Судом витребувано у позивача пояснення щодо підстав теплопостачання у спірне офісне приміщення в м. Василькові по вул. Володимирській, 13; докази укладення договору на теплопостачання з відповідачем чи згоду відповідача на переведення на нього зобов‘язань за Договором №1/56 від 01.10.2002 року.

Однак, позивач  в судове засіданні не з'явився, вимоги суду не виконав, витребуваних судом пояснень не надав.

Як вбачається з наданої позивачем боргової вимоги № 239 від 06.04.2010 року, позивачем безпідставно  визначено відповідача  «Споживачем»теплової енергії за Договором № 1/56 від 01.10.2002 року  з Виробничим кооперативом «Все для Вас», оскільки відсутні будь-які ознаки правонаступництва. Також, є безпідставним виставлення відповідачу рахунків на оплату теплової енергії за Договором  № 1/56.

Як встановлено з наданих відповідачем пояснень та доказів, останній оплачував рахунки на теплопостачання за ПП ВКФ «Лад», яке фактично перебувало в спірному приміщенні і споживало теплову енергію. Відповідачем  надано суду листи  ПП ВКФ «Лад»з проханням оплатити  теплову енергію в рахунок погашення заборгованості. Відповідні сплати відбувались за домовленістю з ПП ВКФ «Лад»в рахунок погашення  існуючої між підприємствами заборгованості, що жодним чином не породжує зобов'язань відповідача перед теплопостачальною організацією.

Відповідачем надано суду Договір оренди № 225 від 10.10.2006 року, укладений між Управлінням з питань  економіки та власності  Васильківської міської ради та ПП ВКФ «Лад», який свідчить, що орендарем приміщення, в яке поставлялась теплова енергія у спірний період, було ПП ВКФ«Лад».

Крім того, відповідачем надано суду Розпорядження Васильківської міської ради від 18.07.2003 року № 164  про переоформлення договору оренди на частину приміщення  по вул. Володимирській, 13 в м. Василькові з Виробничого кооперативу «Все для Вас»на Приватне підприємство виробничо-комерційну фірму «Лад».

Таким чином, фактично  теплопостачання у спірний період відбувалось для ПП ВКФ «Лад», яке орендувало приміщення після ВК «Все для Вас».

Як передбачено  п. 4 Правил користування  тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198,  користування тепловою енергією  допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем  і теплопостачальною організацією. Приєднання  споживачем до своїх мереж інших споживачів можливе за погодженням з теплопостачальною організацією на підставі договорів, укладених з останньою  безпосередньо.

Пунктами 23, 24 зазначених Правил  передбачено, що розрахунки за спожиту  теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності  відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно з діючими  тарифами. В разі відсутності  приладів комерційного обліку. Обсяг  спожитої теплової енергії розраховується  відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

З наявних у справі   доказів вбачається, що теплопостачання в спірне приміщення відбувалось на підставі Договору № 1/56 від 01.10.2002 року  з Виробничим кооперативом «Все для Вас», який не породжує для відповідача жодних зобов'язань.

Враховуючи відсутність підстав для вимоги про стягнення з відповідача  вартості поставленої в офісне приміщення  по вул. Володимирській, 13 у м. Василькові протягом  листопада-грудня 2008 року, січня-квітня, жовтня-грудня 2009 року та січня-березня 2010 року теплової енергії, вимога про стягнення з відповідача  інфляційних та річних задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому не підлягають  задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                             Кошик А. Ю.