Рішення

від 11.01.2011 по справі 18/204-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р.                                                                  Справа № 18/204-10

Розглянувши матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства «Маяк», м. Львів

до  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Славутич   

про стягнення 10453,91  грн.

Суддя А.Ю. Кошик          

за участю представників сторін

від позивача: не з‘явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Маяк»(далі –позивач) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення 10453,91 грн.   

Провадження у справі №18/204-10 порушено відповідно до ухвали суду від 16.11.2010 року та призначено справу до розгляду на 09.12.2010 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.12.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 11.01.2011 року.

В судове засідання 11.01.2011 року позивач та відповідач не з‘явились. Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач надав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4692,48 грн., проти стягнення пені та річних заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

На підставі Договору доручення № 24 від 26.10.2007 року  про реалізацію швейних виробів позивач згідно рахунку-фактури   передав відповідачу для реалізації швейні вироби, за які відповідач мав розраховуватись по мірі реалізації або повернути нереалізований товар.

Як передбачено п. 3.1.2.- 3.1.4. Договору, відповідач зобов’язався  здійснювати продаж   майна довірителя протягом 90 днів з дня отримання, кожен понеділок сповіщати  про стан реалізації та кожні сім днів перераховувати  довірителю кошти від реалізації.

У зв’язку з невиконанням відповідачем  умов Договору доручення, як стверджує позивач, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 9003,06 грн., про що позивачем надсилалась претензія № 118 від 12.10.2010 року.

Оскільки, станом на 01.11.2010 року заборгованість відповідача  в сумі 9003,06 грн. не погашена, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, також просить стягнути з відповідача 703,47 грн. пені та 747,38 грн. 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти позову, повідомив суду, що  за рахунком-фактурою № 85 від 21.02.2008 року ним було отримано від позивача швейні вироби на суму  11568,48 грн., які було частково повернуто позивачу за накладною  б/н від 04.12.2008 року  на суму 1035 грн., решту товару оплачено згідно  платіжних доручень №№ 006 від 06.04.2009 року, 009 від 27.05.2009 року, 001 від 05.02.2010 року, 002 від 19.05.2010 року, 003 від 09.09.2010 року та згідно квитанції б/н від 19.11.2010 року всього на суму 5841 грн.

Відповідачем надано суду вищезазначені докази сплати та повернення товару всього на суму 6876 грн.

В порушення вимог суду, викладених в ухвалах від 16.11.2010 року та від 09.12.2010 року, позивач не надав витребувані судом документи, зокрема,  доказів фактичної  передачі  товару уповноваженому представнику  відповідача,  відповідного рахунку-фактури, не обґрунтував строки сплати.

Враховуючи, що відповідач частково визнав суму основного боргу, станом на день розгляду спору заборгованість відповідача складає 4692,48 грн.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що строк оплати товару з огляду на ст. 530 Цивільного кодексу України в рахунку-фактурі та Договорі доручення не визначено, відповідач вважається таким,  що прострочив оплату після закінчення семиденного терміну з дня отримання Претензії позивача  № 118 від 12.10.2010 року.

Виходячи з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових  переказів, затверджених  Наказом Міністерства  транспорту  та зв’язку  України від 12.12.2007 року № 1149,  для пересилання кореспонденції між населеними пунктами  різних областей встановлено: день відсилання +5 днів  (для пріоритетної: день відсилання +4 дні), при пересиланні рекомендованої  письмової кореспонденції строки пересилання збільшуються на 1 день.

Таким чином, оскільки боржник мав отримати  поштове відправлення 18.10.2010 року, він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання з 19.10.2010 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені та річних, судом встановлено, що позивачем  не зазначено періоду нарахування  та не зазначено терміну прострочення спірної заборгованості, тому встановити його обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства не можливо.

При цьому, суд позбавлений також можливості здійснити власний розрахунок  пені та річних від дати фактичного прострочення 19.10.2010 року, оскільки це може призвести до зміни періодів нарахування які не заявлялись в позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин,  суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідачем визнані  і підлягають задоволенню в частині стягнення 4692,48 грн.

Оскільки  відповідач сплатив 603 грн. після подачі позовної заяви,  на день  розгляду справи відсутній предмет спору, тому відповідно до  п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі у відповідній частині.

Решта позовних вимог не підлягають задоволенню як необґрунтовані та спростовані відповідачем.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (в тому числі суми, щодо якої провадження у справі припинено).

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2.  Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства  «Маяк»(79024, м. Львів, вул.Промислова, 27, код 00309507) 4692,48 грн. боргу, 46,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 105,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 603 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

             Суддя                                                                                Кошик А. Ю.