Рішення

від 18.01.2011 по справі 10/411-16/164-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/411-16/164-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                                                          Справа № 10/411-16/164-10

Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Алтей Україна», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки,

Києво - Святошинський район

про   стягнення 3 567,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шкорина І.О., довіреність № 1040 від 23.11.2010р. - представник;

                                                                    Суть спору:

      Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Алтей Україна»(далі –позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою № 31 від 13.10.2010р. (Вх. № суду 32150 від 01.11.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 3 567,32 грн. та судові витрати.

    Відповідно до ухвали від 04.11.2010р. господарським судом міста Києва порушено провадження у справі № 10/411.

       Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 18.11.2010р. справу № 10/411 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

    Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2010р. справу № 10/411 прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 10/411-16/164-10. Розгляд справи призначено на 14.12.2010р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.

        Представник позивача в судове засідання 14.12.2010р. не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання № 41 від 07.12.2010р., в якому просить розглядати справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

        Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає з підстав, зазначених у відзиві, а саме, що у довіреностях, на які посилається позивач, довірена особа позивача - Малета С.І. мав право отримати лише медикаменти, а у видаткових накладних зазначаються засоби особистої гігієни (зубний порошок), які медикаментами, на думку відповідача, не являються. Отже, відповідач вважає, що Малета С.І. не міг отримати товар відповідно до вказаних видаткових накладних, так, як не мав на це повноважень.

        Господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 3 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору на 18.01.2011р. за участю повноважних представників сторін.

        Відповідач надав пояснення № 17/01 від 17.01.2011 р. на позовну заяву, в яких зазначає, що позивач не обґрунтував належним чином позовні вимоги, а саме факт поставки та отримання товару відповідачем. Отже факт отримання товару згідно наданих позивачем видаткових накладних, відповідач не підтверджує.

          Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд          

                                                     встановив:

Позивач поставив відповідачу товар (зубний порошок) на суму 3 567,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000192 від 22.07.2009р.; № РН-0000208 від 06.08.2009р.; № РН-0000226 від 31.08.2009р.  Про приймання товару по вказаних видаткових накладних свідчить підпис представника відповідача –Малета С.И.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем (а саме його представником –Малета С.И.) наданих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи (доданими до позовної заяви) копіями Довереностей на отримання матеріальних цінностей (з відбитком печатки відповідача, підписами керівника та головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К») серії ААА № 281791 від 07.08.2009р.; серії ААА № 028957 від 27.07.2009р.; серії ААА № 281039 від 01.09.2009р.

     Відповідачем товар в сумі 3 567,32 грн. оплачено не було, доказів сплати до суду не надано.

Відповідно до п. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини  можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

   Отже, поставивши відповідачу за накладними № РН-0000192 від 22.07.2009р.;                        № РН-0000208 від 06.08.2009р.; № РН-0000226 від 31.08.2009р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 3 567,32 грн. за отриманий товар за накладними № РН-0000192 від 22.07.2009р.; № РН-0000208 від 06.08.2009р.; № РН-0000226 від 31.08.2009р.

У відзиві на позовну заяву та у судових засіданнях представник відповідача зазначив, що у довіреностях, на які посилається позивач, довірена особа позивача - Малета С.І. мав право отримати лише медикаменти, а у видаткових накладних: № РН-0000192 від 22.07.2009р.; № РН-0000208 від 06.08.2009р.; № РН-0000226 від 31.08.2009р. зазначено засоби особистої гігієни (зубний порошок), які медикаментами, на думку відповідача, не являються. Тому зазначені видаткові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження отримання відповідачем, а саме представником відповідача –Малета С.І. товару, так, як не мав на це повноважень.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

У довіреностях на отримання матеріальних цінностей зазначені номери та дати саме тих видаткових накладних на які посилається позивач, а саме: у довіреності серії ААА № 281791 від 07.08.2009р. на отримання від - Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Алтей Україна»цінностей зазначено № 208 від 06.08.09р. (видаткова накладна               № РН-0000208 від 06.08.2009р.); у довіреності серії ААА № 028957 від 27.07.2009р. на отримання від - Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Алтей Україна»цінностей зазначено № 192 від 22.07.09р. (видаткова накладна № РН-0000192 від 22.07.2009р.); у довіреності серії ААА № 281039 від 01.09.2009р. на отримання від - Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Алтей Україна»цінностей зазначено нак. № РН –226 від 31.08.09р. (видаткова накладна № РН-0000226 від 31.08.2009р.). До того ж надані позивачем  видаткові накладні підписані та скріплені відбитком штампу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К».

Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства (п. 5 Інструкції). Відповідно до п. 13 Інструкції, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

        Позивачем надано копії довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей уповноваженою особою відповідача, які підписані керівником та головним бухгалте товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К».

      Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

       Згідно з вимогами частини першої ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

   Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

    Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини відповідно до яких позивач надав відповідачу товар, а останній зобов'язаний за нього розрахуватись.

        Відповідно до частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

        З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв на адресу відповідача претензію № 1 від 15.03.2010р., з вимогою сплатити борг в сумі 3 567,32 грн., претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (копія претензії та докази її направлення в матеріалах справи).

       Незважаючи на нагадування позивача заборгованість відповідача в сумі 3 567,32 грн. станом на момент подання позовної заяви до господарського суду Київської області є непогашеною.

        Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

        Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

     Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач проти позову заперечував, але не довів суду правомірність своїх заперечень.

        Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог у розмірі 3 567,32 грн., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

        Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Чайки, вул. Чайки, 4, код ЄДРПОУ 21643699, п/р № 26009200002054 в КМФАКБ УСБ м. Київ, МФО 322012) на користь Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Алтей Україна»(61177, м. Харків, вул. Таборова, 79, код ЄДРПОУ 34332837, р/р № 260013001880 в АТ Банк «Меркурій»м. Харків, МФО 351663) 3 567 (три тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 32 коп. заборгованості, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

      Суддя                                                                                         О.О.Христенко