Рішення

від 10.01.2011 по справі 12/185-10-5182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/185-10-5182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2011 р.Справа  № 12/185-10-5182

Позивач:  товариство з обмеженою відповідальністю „Чорномор'є плюс”

Відповідач: Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 271944, 73грн.

   Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача:  Ковальчук С.В. –довіреність від 22.02.2010р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Чорномор'є плюс” (далі по тексту –ТОВ „Черномор'є плюс”), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі по тексту –УКС), в якому просить суд стягнути з відповідача 32558,96грн. –3% річних від простроченого зобов'язання; 239385,77 грн. –інфляційних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2010 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/185-10-5182 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

22.12.2010р. суд отримав від позивача заяву (вх. № 34730) про відновлення строку для звернення до суду з позовом.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується корінцями поштових повідомлень, які є у матеріалах справи за його юридичною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.12.2010р. наданим суду позивачем, про поважність підстав відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123  до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) 23.04.2007р. було укладено договір підряду у капітальному будівництві № 6-07/П.

Відповідно до п.2.1. договору підрядник зобов'язувався своїми та залученими силами та коштами у відповідності з проектною документацією виконати будівельні роботи по трансформаторній підстанції № 85 на два трансформатора потужністю 2х630 кВА (надалі –об'єкт) по вул. Марсельській в мкр. Ш-4-1 ж/р Котовського м. Одеси, здати у визначені договором строки об'єкт робочій комісії, а замовник зобов'язувався передати дозвільну документацію, а також затвердженою у встановленому порядку проектну документацію, прийняти від підрядника завершені роботи, оплатити їх, та спільно з підрядником передати об'єкт на баланс експлуатуючої організації.

Відповідно до п.4.1. договору договірна ціна на будівництво об'єкту складає 130120 грн., в т.ч. ПДВ-26030 грн., разом –156150 грн.

Пунктом 4.2. договору визначено, що договірна ціна на будівництво об'єкту встановлюється сторонами тверда.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що зміни в договірну ціну вносяться за письмовою згодою сторін.

Згідно з п.13.1. договору фінансування будівництва об'єкту здійснюється за рахунок коштів замовника.

Пунктом 14.1. договору встановлено, що передача закінченого об'єкту підрядником та приймання його замовником оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п.15.1. договору підрядник в строк до 27 числа звітного місяця надає замовнику акт виконаних робіт за формою № КБ-2В, в строк до 30 числа –довідку за формою № КБ-3, замовник в строк до 5 числа місяця наступного за звітним перевіряє та підписує надані форми.

Відповідно до п.15.2. договору замовник виконує проміжні платежі підряднику за виконані роботи на протязі 10 днів після підписання довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3.

Пунктом 17.1. договору встановлено, що порушення зобов'язань по договору є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Згідно з п.17.7. договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, винна сторона несе відповідальність згідно діючому законодавству України.

За умовами п.18.5. договору внесення змін у договір оформлюється додатковими угодами.

Пунктом 18.7. договору встановлено, що договір діє від дати підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Довідкою за формою КБ-З за травень 2007р., підписану сторонами 30.05.2007р., сторони узгодили загальну вартість фактично виконаних робіт в сумі 156145,20 грн.

04.06.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 6-07/П від 23.04.2007р., відповідно до якої до п.2.1 договору було внесено зміні, а саме: доповнено п.2.1. змінами складу робіт та збільшенням об'ємів робіт: виконання електромонтажних та будівельних робіт по прокладанню внутримайданчикових мереж на підстанції та електрощитовій, а також внесено зміни до п.4.1. договору: у зв'язку із зміною складу робіт та збільшенням об'ємів робіт договірна ціна на будівництво об'єкту збільшена на 303470грн., в т.ч. ПДВ –50911,67 грн.

Таким чином загальна вартість робіт за договором підряду № 6-07/П від 23.04.2007р. склала 461620грн.

Довідкою за формою КБ-З за червень 2007р. підписану сторонами 29.06.2007р. сторони підтвердили виконання підрядником фактично виконані роботи відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.06.2007р. на суму 305470 грн.

Як встановлено матеріалами справи, господарським судом Одеської області розглядалася справа № 12/117-09-3317 за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі управління капітального будівництва Одеської міської ради до ТОВ „Черномор'є плюс” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майнових прав від 30 червня 2006 р., на загальну суму 1074751,06 грн., з яких 477769,97 грн. - основного боргу, 95443,06 грн. –3% річних та 501538,03 грн. –інфляційних.

Із тексту рішення господарського суду Одеської області по справі № 12/117-09-3317, яке на час розгляду даної справи є чинним, судом встановлено, що 16.09.2009р. ТОВ „Чорномор'є плюс” листом за № 10/01 звернулося до УКС з пропозицією про проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 461615,20 грн.

У відповідь на цей лист Управління капітального будівництва Одеської міської ради листом №1394/2 від 17.09.2009р. погодилося провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 461615,20 грн.

17.09.2009р. між ТОВ „Чорномор'є плюс” та УКС було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, за яким була встановлена наявність поточної заборгованості ТОВ „ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС” перед УКС в сумі 477 769,97грн. та вищезазначене зобов'язання частково припиняється, при цьому сума 461615,20грн. враховується в якості оплати підрядних робіт за договором підряду №6-07/П від 23.04.2007р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.11.2009р. по справі № 12/117-09-3317 позов заступника прокурора м. Одеси задоволено частково, стягнуто з ТОВ „Чорномор'є плюс” на користь УКС ОМР 16154,77грн. –основної заборгованості; 213563,18 грн. –інфляційних та 28509,12 грн. –3 % річних.

09.08.2010р. позивач надіслав відповідачу претензію № 140/к про сплату 3% річних, витрат від інфляції та пені на загальну суму 317106,86грн.

Відповідач на зазначену претензію відповіді не надав.

Порушення відповідачем строків розрахунку за договором підряду №6-07/П від 23.04.2007р. та додаткової угоди № 1 до цього договору від 04.06.2007р. зумовило звернення позивача до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.

          Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193 ГК України).

          Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В договорі підряду №6-07/П від 23.04.2007р. розмір процентів річних не встановлено.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи „Законодавство” (версія 2.7.9.) наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, слід стягнути з управління капітального будівництва ОМР на користь ТОВ „Чорномор'є плюс” інфляційних в сумі –233 133,04грн. та 3% річних в сумі –30 699,85грн.

В частині застосування строків позовної давності суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що відповідачем по справі не було подано заяви про сплив позовної давності, у суду не має підстав для її застосування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю „Чорномор'є плюс” про стягнення з Управління капітального будівництва Одеської міської ради 3% річних та інфляційних за порушення грошових зобов'язань за договором підряду №6-07/П від 23.04.2007р. та додатковою угодою № 1 до нього від 04.06.2007р. обґрунтовані, законні, доведені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

При подачі позову позивач повинен був сплатити держмито в розмірі 1 відсотку від суми позову, а саме 2719,45грн., проте, відповідно до квитанції № 106-1441№1 від 23.11.2010р. державне мито позивачем було сплачено в сумі 3171,07 грн. Таким чином позивачу слід повернути з державного бюджету України 451,62 грн. –суму надмірно сплаченого державного мита.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 2637,87 грн. та ІТЗ судового процесу в сумі 228,97 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з управління капітального будівництва Одеської міської ради (65091, м. Одеса, вул. Комітетська,10-а, код ЄДРПОУ 04056902) на товариства з обмеженою відповідальністю„Чорномор'є плюс” (67667, Одеська обл., Біляївський район, смт Хлібодарське, Маякська дорога, 22, код ЄДРПОУ 32478489) 3% річних в сумі  30 699 (тридцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 85 коп.; інфляційних в сумі 233 133 (двісті тридцять три тисячі сто тридцять три) грн. 04 коп.; витрат на оплату державного мита в сумі 2637 (дві тисячі шістсоттридцять сім) грн. 87 коп.; та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 451 (чотириста п'ятдесят одна) грн.62 коп.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 17.01.2011р.

Суддя                                                                                       Цісельський О.В.