Постанова

від 23.12.2010 по справі 14/114-1917

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/114-1917

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.12.10                                                                                           Справа  № 14/114-1917

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання                                         Трускавецькому В.П.

розглянув           апеляційну скаргу Тернопільської міської ради від 03.09.2010р. № 1939/01

на  рішення            Господарського  суду Тернопільської області  від 21.07.2010р.

у справі            №14/114-1917

за  позовом              Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

до відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський речовий ринок», м. Тернопіль (далі ТОВ «Тернопільський речовий ринок»)

про            розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представників:          

від позивача –Гірняк В.М. –заступник начальника юридичного управління;

від відповідача –Горба В.В.  –представник.

Постанова оформлена та підписана 24.01.2011р.

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області  від 21.07.2010р. у справі № 14/114-1917 у задоволенні позовних вимог Тернопільської міської ради  до ТОВ «Тернопільський речовий ринок»про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, зокрема, що позивачем до матеріалів справи не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував використання відповідачем землі не за цільовим призначенням.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області  від 21.07.2010р.у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки результатам проведеної спеціалістами Держземінспекції у Тернопільській області перевірки щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в судовому засіданні заперечував доводи скаржника, просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, відповідач з 29.09.1999 року є власником майна -  автостоянок №1 та № 2, які знаходяться по вул. Митрополита Шептицького в м. Тернополі і придбані ним за наслідками приватизації орендованого майна шляхом викупу, що підтверджується наявними в матеріалах справи Свідоцтвом про право на майно № 386 від 29.09.1999 р., договором купівлі-продажу від 26.02.1999 р. та актом передачі комунального майна від 26.02.1999 р.

28 лютого 2002 року Тернопільською міською радою було прийнято рішення б/н про надання ТОВ "Тернопільський речовий ринок" земельних ділянок площею 1324,40 кв.м. та 2419,15 кв.м. по вул. Митрополита Шептицького в м. Тернополі в оренду.

На підставі вказаного рішення,  28.03.2002 року між сторонами у справі було укладено договір оренди, пунктом 1 якого його сторони обумовили використання землі для обслуговування автостоянок №1 та № 2.

Вказаний Договір 26.03.2002 року, у встановленому законодавством порядку, зареєстрований виконавчим комітетом Тернопільської міської ради ( далі Договір).

Згідно з п.2 даного Договору земельні ділянки передаються на умовах оренди терміном на п'ятнадцять років (до 28 лютого 2017 року).

Протягом 2002 - 2006 років Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, за наслідками розгляду звернень сільськогосподарських , фермерських підприємств та відповідача по справі, було прийнято ряд рішень (№ 522 від 12.06.2002 p., № 19 від 29.01.2003 p., № 849 від 13.08.2003 p., № 52 від 28.01.2004 p., № 1251 від 07.12.2004 p., № 751 від 16.06.2006 р. - копії у справі), якими TOB "Тернопільський речовий ринок" було надано дозвіл проводити торгівлю овочами та фруктами з автомашин та автопричепів (без влаштування торгових рядів на протязі 2002-2008 років) на орендованих земельних ділянках.

Як свідчать матеріали справи, після закінчення терміну дії дозволу відповідачем було вжито заходів для припинення використання сторонніми особами земельних ділянок для торгівлі з автомашин та автопричепів. Зокрема, це: публікації у ЗМІ про заборону торгівлі ( газета "20 хвилин " № 79 від 09.07.2009 р.) , повідомлення осіб, що здійснювали торгівлю письмово під розписку про її заборону та вимоги звільнити займані місця, заяви до Тернопільського MB УМВС України в Тернопільській області та листи Тернопільської міської ради з повідомленням про протиправні дії, позовні заяви до суду, тощо ( копії, постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, публікацій, листування наявні у справі).

Доказів того, що земельні ділянки використовувались для здійснення торгівлі безпосередньо відповідачем позивач не надав.

В той час, скаржник стверджує, що 20 жовтня 2009 року контролюючим органом винесено припис № 088701, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 012546 , протокол про адміністративне правопорушення № 006266, а в подальшому - 30.10.2009 р. постанову про накладення адміністративного стягнення № 002027.

На переконання скаржника, місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки результатам проведеної спеціалістами Держземінспекції у Тернопільській області перевірки щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, оскільки вказані вище документи складені зважаючи на встановлені факти використання відповідачем 2- х земельних ділянок по вулиці м. Шептицького в місті Тернополі не за цільовим призначенням, тобто всупереч умовам Договору оренди землі б/н від 26.03.2002 р.

Категорії земель за цільовим призначенням наведені у статті 19 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, (ст. 20 даного Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 38 ЗК України земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування є землями житлової громадської забудови.

Приналежність спірних земельних ділянок до даної категорії засвідчується відомостями, наведеними у матеріалах перевірки, проведеної 20.10.09 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Тернопільській області та не заперечується сторонами, зокрема, позивачем.

Як правомірно встановлено місцевим господарським судом і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідність вказаних вище висновків фактичним обставинам та вимогам законодавства була предметом дослідження Тернопільським міськрайонним судом у справі № 2-5393/0.

За наслідками вирішення спору, судом визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення № 002027 від 20.10.2009 р. При цьому, судом зазначено, що ТОВ "Тернопільський речовий ринок" використовувало земельні ділянки площею 1324,40 кв.м. та 2419,15 кв.м. по вул. Митрополита Шептицького в м. Тернополі за їх цільовим призначенням, відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 28.02.2002 р.

Вказана постанова у встановленому законом порядку набрала законної сили. Відтак, твердження скаржника про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, з покликанням на результати проведеної спеціалістами Держземінспекції у Тернопільській області перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, є безпідставними.

Інших доказів, які б підтверджували доводи скаржника про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, позивачем суду не подано.

Підстави для зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 Цивільного кодексу України. Згідно з даною правовою нормою, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Приписами статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 цього Закону).

Відповідно до ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, -          Львівський апеляційний господарський, П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення Господарського суду Тернопільської області  від 21.07.2010р. у справі № 14/114-1917 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

                 2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному                                         порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                   суддя                                                                      Дубник О.П.

                   суддя                                                                      Скрипчук О.С.