Постанова

від 28.04.2011 по справі 14/114-1917

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "28" квітня 2011 р.                                                                                    

Справа № 14/114-1917  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргу

Тернопільської міської ради  

на постанову

Львівського апеляційного господарського  суду  від 23 грудня 2010 року

у справі

№ 14/114-1917

господарського суду

Тернопільської області

за позовом

Тернопільської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок"

про

розірвання договору оренди земельної ділянки

                                 за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1. (дов. від  16.03.11),

відповідача: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

                                      ВСТАНОВИВ:

          Тернопільська міська рада звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок" про розірвання договору оренди земельних ділянок від 28.03.02, укладеного між сторонами даного спору.

          Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.07.10, ухваленим суддею  Руденко О.В., в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції установив відсутність порушень збоку відповідача умов договору оренди  та цільового використання земельних ділянок, вжиття усіх необхідних заходів щодо припинення використання сторонніми особами спірних земельних ділянок, а також відсутність доказів того, що вказані земельні ділянки використовувались для здійснення торгівлі безпосередньо, відтак суд визнав відсутніми правові підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.

          Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Процика Т.С. –головуючого, Дубник О.П., Скрипчук О.С., постановою від 23.12.10 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же мотивів.

          Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, Тернопільська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. У поданій касаційній скарзі міська рада вказала про порушення судами приписів статі 143 Земельного кодексу України, посилаючись на те, що підставою для припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є використання її не за цільовим призначенням. Скаржник зауважив, що умовами спірного договору оренди передбачено використання земельних ділянок для обслуговування автостоянок №№ 1, 2, в той час як відповідачем використовувалися земельні ділянки для здійснення торгівельної діяльності. Крім того, позивач послався на порушення судами вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на рішення Господарського суду Тернопільської області у справах №№ 10/70-1398, 10/72-1400, 10/71-1399.

          Відзив на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходив.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О.,  пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

          Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є заявлена Тернопільською міською радою вимога до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський речовий ринок" про розірвання  укладеного між сторонами договору оренди земельних ділянок від 28.03.02 з підстав їх нецільового використання. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. Відповідно до пункту "ґ" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Закон України "Про оренду землі" визначає підстави і порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Згідно частини 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. За приписами статті 32 названого Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Судами установлено, що відповідач з 29.09.99 є власником майна, а саме –автостянок №№1,2, які знаходяться по вул. Митрополита Шептицького в м. Тернополі. На підставі рішення Тернопільської міської ради від 28.02.02, між міською радою і відповідачем 28.03.02 було укладено договір оренди земельних ділянок для обслуговування автостоянок №№ 1,2, строком на п"ятнадцять років (до 28.02.2017). Судами також установлено, що 20.10.09 спеціалістами Держземінспекції у Тернопільської області за результатами проведеної перевірки щодо дотримання відповідачем вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, складено акт перевірки № 012546, винесено припис № 088701, протокол про адміністративне правопорушення № 006266 і постанову про накладення адміністративного стягнення № 002027 від 30.10.09, якими встановлено, що відповідач використовував надані йому в орендне користування земельні ділянки по вулиці М. Шептицького в м. Тернополі не за цільовим призначенням.  Вирішуючи даний спір, попередні суди врахували, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 13.01.10 у адміністративній справі № 2-5393/09 за позовом ОСОБА_2. до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Тернопільській області, за участю Тернопільської міської ради, якою визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного інспектора з контролю за використанням і охороню земель у Тернопільській області від 30.10.09 стосовно ОСОБА_2. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Вказана постанова є чинною та не скасованою. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, за приписами наведених норм міська рада повинна довести суду належними та допустимими доказами факт нецільового використання відповідачем спірних земельних ділянок. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши вказані обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій не прийняли в якості належних та допустимих доказів в підтвердження нецільового використання відповідачем спірних земельних ділянок надані позивачем до суду акт перевірки № 012546, припис № 088701, протокол про адміністративне правопорушення № 006266 і постанову про накладення адміністративного стягнення № 002027 від 30.10.09. При цьому суди встановили відсутність інших доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Враховуючи установлений судами факт цільового використання відповідачем спірних земельних ділянок, обумовленого умовами договору оренди від 28.03.02, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного договору за рішенням суду, оскільки договором оренди та законодавством не передбачено право на односторонню відмову від договору оренди землі. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про  встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції відсутні.

           Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117 , 1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від   23.12.10   у справі   Господарського суду

Тернопільської області № 14/114-1917 –без змін.

Головуючий суддя                                                                             Т. Добролюбова

Судді                                                                                                      Т. Гоголь

                                                                                                В. Швець