Рішення

від 29.01.2008 по справі 25/38-07(39/201(32/426)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.08р.

Справа № 25/38-07(39/201(32/426)

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю

"АМС", м. Дніпропетровськ

до  Відповідача-1: Приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Дніпропетровської

міської ради, м. Дніпропетровськ

про

визнання договору дійсним та визнання права власності

Третя особа, яка заявляє самостійні

вимоги на предмет спору про визнання договору недійсним: Товариство з обмеженою

відповідальністю "Едельвейс", м. Дніпропетровськ

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Ярюхін О.С. - дов. №38 від 24.12.07р.

від відповідача-1:ОСОБА_2 - дов.

НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р.

від відповідача-2: Ревякіна Н.М. -

дов. № 4/11-550 від 27.12.07р.

третя особа: Горбенко В.Я. - дов. №

184 від 12.11.2007р.

СУТЬ

СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського

суду з позовом до відповідача-1 та з урахуванням заяви про уточнення позовних

вимог від 28.11.2006р. просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу №

01-12/03 від 08.12.2003р. нерухомого майна, а саме: літ. Д-1 автомийки

загальною площею 255,9м2 , що складається з: на першому поверсі - 1

- приміщення площею 122,2м2, 2 - приміщення площею 4,8 м2,

3 - кладова площею 1,0 м2, 4 - туалет площею 1,2 м2, 5-

коридор площею 5,5 м.2, 6 - 

приміщення площею 10,2 м2, 7 - приміщення площею 4,1 м2,

8 - приміщення площею 6,2 м2, 

разом по першому поверху 155,2 м2, ; надбудова, складається

з: 1 -  приміщення  площею 37,9 м2, 2 - санвузол

площею 3,2 м2, 3 - приміщення площею 16,2 м2, , разом по

надбудові  57,3 м2, ; підвал

площею 43,4 м2, літ. Ж-1, Ж1-1  шиномонтаж загальною  площею 59,6 м2, складається з:

1-тамбур площею 1.2м2,, 2 -кладова 0,9 м2, 3 -приміщення

площею 5,8 м2, 4 -приміщення площею 19,3 м2, 5-

приміщення площею 8,4 м2, 6 -приміщення площею 6,8 м2, 7

-приміщення площею 16,5 м2, 8 -кладова площею 0,7м2;   шість 

навісів, а саме: навіс № 14 

площею -167,0 м2, навіс № 15 площею 92,0 м2, навіс

№ 16 площею 102,7 м2, навіс № 17 площею 176,5 м2, навіс №

18 площею 74,9 м2, навіс № 19 площею 366,7 м2,

розташованих  за адресою: вул. Запорізьке

шосе, 55 у м. Дніпропетровську, укладений між ТОВ „АМС” та ПП ОСОБА_1 та

визнати за позивачем право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Постановою Вищого господарського

суду України від 18.04.2006р. у справі № 32/426 рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 18.10.2005р. у справі № 32/426, яким позовні

вимоги позивача задоволені, скасовано, справу № 32/426 передано на новий

розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду

Дніпропетровської області від 14.06.2006р. до участі у справі залучено третю

особу - ТОВ "Едельвейс" із самостійними вимогами до ТОВ

"АМС" та Приватного підприємця ОСОБА_1 на предмет спору про визнання

недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нерухомого майна №

01-12/03 від 08.12.2003р.

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 28.11.2006р. у справі № 39/201 (32/426) в позові

ТОВ "АМС" відмовлено, позовні вимоги ТОВ "Едельвейс"

задоволені.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. у справі № 39/201 (32/426)

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2006р. у справі

№ 39/201 (32/426) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського

суду України від 12.06.2007р. по справі № 39/201 (32/426) постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. по справі

№ 39/201 (32/426) та рішення господарського суду Дніпропетровської області від

28.11.2006р. по справі № 39/201 (32/426) скасовано, справу повторно передано на

новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому,

що позивач за спірним договором придбав у відповідача-1 за грошові кошти спірне

нерухоме майно, яке збудовано останнім, отже було власністю ПП ОСОБА_1, тому

позивач набув право власності на спірне майно на підставі договору

купівлі-продажу № 01-12/03 від 08.12.2003р. В якості правових підстав

пред'явлення позову позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 220, 328, 657 ЦК

України. 

Відповідач-1 позовні вимоги

позивача не визнає та зазначає, що спірне нерухоме майно було збудовано на

замовлення та за рахунок ОСОБА_1, який був його власником на час продажу.

Відповідач-1 отримав грошові кошти від позивача відповідно до умов договору

купівлі-продажу № 01-12/03 від 08.12.2003р. та передав позивачу майно по акту

прийому-передачі, отже на час розгляду справи не має ніякого відношення до

спірного майна.

Відповідач-2 зазначає, що спірні об'єкти

нерухомості не були прийняти в експлуатацію в установленому порядку, а їх

продаж відбувався без отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме

майно. У комунальній власності міста спірне нерухоме майно не знаходиться, отже

відповідач-2 просить суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного

законодавства.

Третя особа проти позову заперечує,

подала самостійний позов на предмет спору про визнання недійсним договору

купівлі-продажу № 01-12/03 від 08.12.2003р., як такого, що суперечить вимогам

Закону, оскільки відповідач-1 по справі (продавець) не є власником майна, що

було об'єктом відчужування за спірним договором. Окрім того, третя особа

зазначає, що будівництво спірних об`єктів нерухомості було здійснено ТОВ

„Едельвейс” в зв`язку з виробничою необхідністю за адресою: вул. Запорізьке

шосе, 55 в складі єдиного комплексу будівель для обслуговування Запорізького

кладовища, і КП „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”

здійснювало інвентаризаційні заходи для первинної державної реєстрації цього

об`єкту, в тому числі було оформлено технічний паспорт на ТОВ „Едельвейс”.

ТОВ „Едельвейс” є правонаступником

Комбінату комунальних підприємств, яка було землекористувачем земельної

ділянки, на якій розташоване спірне майно, отже саме ТОВ „Едельвейс” як

належний землекористувач є власником спірного нерухомого майна збудованого на

належній йому земельній ділянці.

Також, третя особа зазначає, що нею

здійснювалося утримання спірного нерухомого майна, а рішенням Бабушкінського

районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2007р. право власності на спірне

майно визнано за ТОВ „Едельвейс”.

Позивач та відповідач-1 заперечують

проти позовних вимог третьої особи внаслідок їх безпідставності,  оскільки у третьої особи відсутні будь-які

правовстановлюючи документи на спірне нерухоме майно та земельну діялянку, на

якій воно розташовано, а також документи, які б підтверджували будівництво

спірного майна. 

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд,

-

ВСТАНОВИВ:

08.12.2003 між позивачем та

відповідачем-1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №

01-12/03, відповідно до п. 1.1 якого, 

продавець (відповідач-1) передав у власність, а покупець (позивач)

прийняв у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Запорізьке

шосе, 55, в м. Дніпропетровську, а саме автомийку загальною площею 255,9м2

, що складається з: на першому поверсі приміщення площею 122,2м2,

приміщення площею 4,8 м2, кладова площею 1,0 м2, туалет

площею1,2 м2, коридор площею 5,5 м.2, приміщення площею

10,2 м2, приміщення площею 4,1 м2, приміщення площею 6,2

м2,  разом по першому поверху

155,2 м2, надбудова, що складається з приміщення  площею 37,9 м2, санвузол площею

3,2 м2,  приміщення площею

16,2 м2, разом по надбудові 

57,3 м2, підвал площею 43,4 м2,  шиномонтаж загальною площею 31,9 м2,

та 31,9 м2,, шість навісів площею 167,0 м2, 92,0 м2,

102,7 м2, 176,5 м2, 74,9 м2, 366,7 м2.

Пунктом 2.1. Договору сторони

визначили, що  вартість нерухомого майна,

яка підлягає оплаті Покупцем становить 55000 грн. 00 коп. Згідно доданих до

матеріалів справи видаткових касових ордерів від 10.12.03р., 11.12.03р.,

12.12.03р., 15.12.03р., 16.12.03р., 17.12.03р. оплата за придбане  майно була здійснена позивачем в повному

обсязі, що не заперечується відповідачем-1.

Згідно з актом прийому передачі від

09.02.2004р. відповідач-1 передав позивачу у власність нерухоме майно, яке було

предметом купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.3. договору,

право власності на нерухоме майно переходить від Продавця к Покупцю в момент

підписання акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи,

а саме: Загальної пояснювальної записки 020020-ПЗ „Мойка на 3 автомашини по

вул. Запорізьке шосе, 55 у м. Дніпропетровську” Інституту „Дніпроагропроект” за

2002р., договору підряду № 013 від 07.03.2003р., укладеному ПП „ОСОБА_1

(замовник) з ТОВ „Руід” (підрядник), кошторису до договору підряду та акту

прийому виконаних підрядних робот № 287-0-1-1 за листопад 2003р., довідки про

вартість виконаних підрядних робот за листопад 2003р. та  квитанціями до прибуткових касових ордерів №

14 від 09.04.03р., № 10 від 12.03.03р., № 18 від 15.05.03р., № 23 від

28.05.03р., № 28 від 03.06.03р., № 29 від 04.06.03р., № 32 від 25.06.03р. про

сплату ПП ОСОБА_1 коштів ТОВ „Руїд”, замовлення проекту будівництва спірного

об'єкту нерухомості та його будівництва здійснювалося ПП ОСОБА_1 за власний

рахунок.

Доказів визнання недійсним

зазначеного договору підряду сторонами не надано, тому посилання третьої особи

на не сплату ТОВ „Руїд” податків у 2003р., суд вважає безпідставними.

Окрім того, не сплата ТОВ „Руїд”

податків до бюджету не спростовує факту будівництва нерухомого майна за

договором підряду на замовлення відповідача-1 та свідчить про порушення

податкового законодавства, а не про не укладення договору підряду та його не

виконання сторонами, як зазначає третя особа.

Отже, в силу ст. 4 ЦК УРСР,  ст.ст. 2, 4, 6, 11, 12, 19 Закону України

„Про власність”, які були чинним на час побудови спірного нерухомого майна, ПП

ОСОБА_1 набув право власності на побудовані ним спірні об'єкти нерухомості у

2003р. та відповідно мав право на розпорядження належним йому майном.

Згідно з ст. 49 Закону України „Про

власність”, володіння майном вважається правомірним, якщо  інше 

не  буде встановлено судом,

третейським судом.  

При цьому посилання третьої особи

на норми ЦК України щодо не набуття права власності особою на майно внаслідок

його самовільного будівництва та в обґрунтування відсутності у  відповідача-1 права власності на спірне

майно, суд вважає безпідставними, оскільки відповідач-1 набув право власності у

2003р., тобто до набуття чинності ЦК України.

Третя особа стверджує про те, що

будівництво спірних об`єктів нерухомості було здійснено ТОВ „Едельвейс” в

зв`язку з виробничою необхідністю за адресою: вул. Запорізьке шосе, 55 в складі

єдиного комплексу будівель для обслуговування Запорізького кладовища.

Однак, третьою особою не надано

будь-яких доказів, які б підтверджували факт будівництва спірного майна саме

ТОВ „Едельвейс” та якими повинні бути проектно-кошторисна документація

будівництва, дозвіл на будівництво, договір підряду на буддівництво та докази

його виконання сторонами. 

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які  відповідно 

до  законодавства  повинні бути 

підтверджені  певними  засобами 

доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

На підтвердження права власності на

спірне майно третя особа посилається на рішення Виконавчого комітету

Дніпропетровської міської ради № 472/6 від 19.06.1991р. про дозвіл Комбінату

комунальних підприємств, правонаступником якого є ТОВ „Едельвейс”, проектування

та будівництва цеху по виготовленню мозаічних та доопрацюванню гранітних

пам'ятників на території кладовища по Запорізькому шосе; паспорт земельної

ділянки на проектування цього цеху, який включає в себе висновки та технічни

умови щодо будівництва; робочий проект цеху по виготовленню мозаічних та

доопрацюванню гранітних плит за 1992р., складений фірмою „Гіпровуз”; договір

купівлі-продажу комунального майна № 172/В від 02.12.1994р. з додатком до нього

від 23.06.1998р., за яким товариство покупців членів трудового колективу

Комбінату комунальних підприємств придбало у Комітету комунального майна міста

Дніпропетровська будівлі та споруди, що розташовані  на 

Запорізькому кладовищі, в тому числі і будівлю мозаічного цеху, площєю

220кв.м.; договори оренди будівлі автомийки та шиномонтажу по вул. Запорізьке

шосе, 55,  укладені АТЗТ „Едельвейс” з ПП

ОСОБА_1 - 01.05.2003р., з ПП ОСОБА_3 - 30.12.2003р. та з ПП ОСОБА_4

-23.05.2004р., 01.07.2005р., 01.06.2006р., рахунки, накладні, акти наданих

послуг та платіжні документи до них; 

договори укладені АТЗТ „Едельвейс” з ДАЕК „Дніпрообленерго” від

07.12.1998р. на постачання електроенергії по вул. Запорізьке шосе, з

Комунальним виробничим управлінням вдопровідно-каналізаційного господарства №

4420 на надання послуг по водопостачанню та водовідведенню по вул. Запорізьке

шосе,  з ВАТ „Дніпрогаз” від

01.03.2004р., 05.11.2002р., 23.12.2002р., 01.01.2003р. на технічне обслуговування

газпроводу та газового обладнання по вул. Запорізьке шосе 55, від 26.12.2002р.

на транспортування природного газу, акти приймання виконаних робот, рахунки на

оплату наданих послуг за наведеним договорами; робочий проект 3189

„Встановлення опалювального котла по вул. Запорізьке шосе, 55, складений у

2002р. ВАТ „Дніпрогаз”; семантичні дані Державного земельного кадастру м.

Дніпропетровська про фактичне землекористування ТОВ „Едельвейс” земельними

ділянками по вул. Запорізьке шосе, 55; рішення Дніпропетровської міської ради

від 10.08.2007р. № 135/18 про надання згоди ТОВ „Едельвейс” на розроблення

проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактчному розміщенню

нежитлових будівель, будівель шиномонтажу, автомийки та споруд по вул.

Запорізьке шосе, 55;  витяг з реєстру

права власності на нерухоме майно від 08.07.2005р. КП „Дніпропетровське

міжміське бюро технічної інвентаризації” про реєстрацію нерухомого майна за

адресою м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 55 за ТОВ „Едельвейс”, який

видано на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 07.12.2004р.

виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради; технічний паспорт

нерухомого майна по вул. Запорізьке шосе, 55, складений КП „Дніпропетровське

міжміське бюро технічної інвентаризації” 20.09.2004р.; рішення виконавчого  комітету Дніпропетровської міської ради від

18.11.2004р. № 3302 про оформлення права власності ТОВ „Едельвейс” на об'єкти

нерухомого майна за адресою: Запорізьке шое, 55; рішення Бабушкінського

районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2007р., яким право власності на

спірне майно визнано за ТОВ „Едельвейс”.

Між тим, з вищенаведених доказів не

вбачається, що третьою особою здійснювалося будівництво спірного нерухомого

майна автомийки та шиномонтажу (дозвіл на будівництво надавався Комбінату

комунальних підприємств на будівництво мозаїчного цеху, який в подальшому було

викуплено за договором  № 172/В від

02.12.1994р. з додатком до нього від 23.06.1998р.), або придбання спірних

автомийки та шиномонтажу Комбінатом комунальних підприємств за договором №

172/В від 02.12.1994р. з додатком до нього від 23.06.1998р., укладеним з

Комітетом комунального майна міста Дніпропетровська.

Відповідно до довідки

Дніпропетровського міського спеціалізованого комунального підприємства

ритуальної служби № 171 від 11.08.2006р., яке здіснює надання ритуальних послуг

у м. Дніпропетровську та обслуговування кладовищ згідно з рішенням

Дніпропетровської міської ради № 24.12.03р. № 30/14 та № 53/30 від

21.09.2005р., Положенням про надання ритуальних послуг у м. Дніпропетровську,

спірні будівлі автомийки та шиномонтажу до Запорізького кладовища не

відносяться та на території кладовища не розташовані.   

Надані ж третьою особою докази на

підтвердження передання спірного майна в оренду та його обслуговування не є

належними доказами виникнення у третьої особи права власності на спірне майно,

яке є новозбудованим, в розумінні ст. 34 ГПК України та не спростовують

обставин будівництва спірного майна відповідачем-1.

Не надано третьою особою і належних

доказів виникнення в нього права користування або власності на земельну

ділянку, на якій розташоване спірне нерухоме майно.

Так, в силу п. 1 ст. 116 ЗК

України, громадяни та юридичні особи набувають права  власності 

та права  користування  земельними 

ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів 

виконавчої  влади  або органів  

місцевого   самоврядування   в  

межах  їх  повноважень, визначених цим Кодексом.

Право   власності 

та  право  постійного 

користування  на земельну  ділянку 

виникає  після  одержання 

її   власником   або користувачем  документа, 

що  посвідчує  право 

власності чи право постійного користування  земельною 

ділянкою,  та  його 

державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки

виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Приступати   до  

використання   земельної   ділянки   

до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що

посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК

України).

Право  власності 

на  земельну  ділянку і право постійного користування

земельною ділянкою посвідчується 

державними  актами. Право  оренди  

землі   оформляється   договором,  

який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Аналогічні за змістом норми

містилися і у ст.ст. 22, 23 ЗК України 1992р.

Отже, сам факт звернення до

Дніпропетровської міської ради з заявою щодо надання земельної ділянки в

користування та прийняття останньою рішення від 10.08.2007р. № 135/18 про

надання згоди ТОВ „Едельвейс” на розроблення проекту землеустрою щодо

відведення земельної ділянки по фактчному розміщенню нежитлових будівель,

будівель шиномонтажу, автомийки та споруд по вул. Запорізьке шосе, 55 не є

підставою для виникнення у третьої особи права користування або власності

земельною ділянкою, оскільки згідно з земельним законодавством України такою

підставою є лише рішення про передачу в оренду земельної ділянки та договір

оренди відповідної земельної ділянки.

До того-ж, суд враховує, що позивач

також звертався до Дніпропетровської міської ради з заявою про надання йому в

оренду земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, однак у

встановленому порядку відповідна земельна ділянка позивачу, також відведена не

була.

Згідно з листом Дніпропетровської

регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі

України” від 30.07.2007р. № 8977/5 та Земельного управління Дніпропетровської

міської ради від 25.07.2007р. № 4/5-729, інформація щодо надання в оренду

земельної ділянки по вул. Запорізьке шосе, 55 - ТОВ „АМС” або ПП ОСОБА_1

відсутня.

Також, безпідставними є посилання

третьої особи на реєстрацію права власності на спірни об'єкти нерухомості

(автомийка літ. Д-1 та шиномонтаж літ. Ж-1, Ж1-1) КП

„Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” за ТОВ „Едельвейс”.

Так, як вбачається з витягу з

реєстру права власності на нерухоме майно від 08.07.2005р. КП „Дніпропетровське

міжміське бюро технічної інвентаризації” про реєстрацію нерухомого майна за

адресою м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 55 за ТОВ „Едельвейс”

його  видано на підставі свідоцтва про

право власності НОМЕР_1 від 07.12.2004р. виконавчого комітету Дніпропетровської

міської ради, який в свою чергу видано на підставі рішення виконавчого  комітету Дніпропетровської міської ради від

18.11.2004р. № 3302 про оформлення права власності ТОВ „Едельвейс” на об'єкти

нерухомого майна за адресою: Запорізьке шое, 55.

Однак за вищенаведеним рішенням за

ТОВ „Едельвейс” не оформлювалося право власності на об'єкти нерухомого майна:

автомийка літ. Д-1 та шиномонтаж літ. Ж-1, Ж1-1 (оформлено право

власності на інші об'єкти, які також розташовані по вул. Запорізьке шосе, 55).

Відповідно відсутні спірні об'єкти нерухомості і у свідоцтві про право

власності на нерухоме майно НОМЕР_1 будь-якому випадку

Згідно з довідкою КП

„Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” № 1212 від

06.02.2006р. реєстрація права власності на будівлі автомийки та шиномонтажу,

розташованих за адресою: вул. Запорізьке шосе, 55 за ТОВ „АМС”, ПП ОСОБА_1 та

ТОВ „Едельвейс” не здійснювалася.

Судом була витребувана від КП

„Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” інвентарна

(реєстраційна) справа об'єктів нерухомого майна, розташованих по вул.

Запорізьке шосе, 55, однак останнє повідомило про неможливість її надання

внаслідок знаходження у прокуратурі Дніпропетровської області. 

Що стосується рішення

Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2007р. за позовом

ТОВ „Едельвейс” до ОСОБА_5 про визнання права власності, яким право власності на

спірне майно визнано за ТОВ „Едельвейс”, то суд вважає неможливим вважати

доведеними наведені у цьому рішенні обставини, оскільки як вбачається з ухвали

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2007р. у справі №

2-2224/07, зазначене рішення оскаржене у апеляційному порядку, а провадження у

справі щодо розгляду апеляційної скарги зупинено саме до розгляду зазначеної

справи, що унеможливлює зупинення провадження у даній справі до перегляду

рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2007р. про

визнання права власності на спірне майно за третьою особою.

До того-ж, як вбачається рішення

Бабушкінського районного суду від 20.03.2007р. у справі не брали участі, а ні

ТОВ «АМС», а ні ПП ОСОБА_1 та відповідно судом 

не досліджувалися докази, надані цими особами та відповідні обставини

справи, які є предметом дослідження у даній справі, що унеможливлює

застосування цього рішення як преюдиціального.

Також, згідно з наведеним рішенням

Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2007р. спірні

об'єкти нерухомості побудовані гр.. ОСОБА_5, яка є учасником ТОВ «Едельвейс»,

та передані до статутного фонду ТОВ «Едельвейс», як внесок учасника на підставі

рішення загальних зборів від 10.04.2006р., однак третьою особою не надано

жодних доказів на підтвердження факту будівництва спірних об'єктів нерухомості

саме ОСОБА_5

Навпаки під час розгляду даної

справи, зокрема подання касаційної скарги на рішення по даній справі від

18.10.2005р., пред'явлення позову про визнання недійсним спірного договору та

надання пояснень і доказів по справі третя особа наполягала на будівництві

спірних об'єктів нерухомості саме ТОВ «Едельвейс»та виникнення права власності

на них у останнього в 2003р., що підтверджувала посиланням на утримання спірного

майна та надання його в оренду третім особам. 

Згідно ж з рішенням Бабушкінського

районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2007р. право власності у ТОВ

«Едельвейс»на спірне майно виникло лише після його внеску до статутного фонду у

квітні 2006р., тобто після укладення між позивачем та відповідачем-1 спірного

договору купівлі-продажу. 

Таким чином, третьою особою не

доведено належними доказами будівництва, 

придбання, набуття в інший спосіб спірних об'єктів нерухомості, тобто

виникнення права власності на це майно, як на час укладення спірного договору

між позивачем та відповідачем-1, так і на час пред'явлення позову про визнання

недійсним спірного договору.

Отже, внаслідок укладення спірного

договору ніякі права третьої особи порушені не були, що є обов'язковою умовою

для пред'явлення позову та захисту судом порушених прав позивача в силу ст. 15

ЦК України та ст. 1 ГПК України. Відповідно у третьої особи відсутні правові

підстави для пред'явлення позову про визнання недійсним спірного договору, а

позовні вимоги, які ґрунтуються на тому, що спірні об'єкти нерухомості були

відчужені особою (ПП ОСОБА_1), якій не належали на праві власності, оскільки

були власністю ТОВ «Едельвейс»є безпідставними.

До того-ж, права особи, яка вважає

себе власником майна не підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про

визнання недійсної угоди, стороною якої така особа не є, тобто з застосуванням

правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР (ч. 1 ст. 216 ЦК

України), незалежно від  того чи

відповідає спірна угода закону. У даному випадку права такої особи підлягає

захистові шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Отже позивачем при

визнанні спірного договору недійсним обрано спосіб захисту порушеного права,

який не передбачено законом для захисту права власності.

За наведених обставин позовні

вимоги третьої особи про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 01-12/03

від 08.12.2003р. є безпідставними, неправомірними та не підлягають задоволенню.

Разом з цим, оскільки матеріалами

справи підтверджується факт набуття ПП ОСОБА_1 права власності на спірні

об'єкти нерухомості у 2003р. та відсутність такого права у інших осіб, а також

враховуючи те, що відсутність факту реєстрації права власності спірних об'єктів

нерухомості за ПП ОСОБА_1 не позбавляла його права розпорядження належним йому

на праві власності спірним майном, з огляду на приписи чинного законодавства на

час укладення спірного договору, суд вважає за можливе позовні вимоги позивача

задовольнити, виходячи також з наступного.

Договір купівлі-продажу № 01-12/03

укладений між позивачем та відповідачем 

08.12.2003р., тобто під час дії ЦК УРСР (1963р.).

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК

УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить

власникові.

Оскільки спірне нерухоме майно не є

житловим будинком до спірних правовідносин не може застосовуватися  ч. 1 ст. 105 ЦК УРСР, яка забороняла

розпорядження самовільно збудованим житловим будинком.

Як вже зазначалось судом,

відповідно до п. 3.3. спірного договору, право власності на нерухоме майно

переходить від Продавця к Покупцю в момент підписання акту приймання-передачі,

який підписано між сторонами 09.02.2004р., тобто під час дії ЦК України

(2003р.), у зв'язку з чим відповідні норми ЦК України підлягають застосуванню

до спірних правовідносин в силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК

України.

Так, за ст. 328 ЦК України, право

власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із

правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена

судом.

Відповідно до ст. 657 ЦК України,

договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і

підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України,

якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується

письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але

одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати

такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору

не вимагається.

Спірний договір купівлі-продажу від

08.12.2003 р. містить всі істотні умови, передбачені чинним законодавством для

договорів цього виду, сторонами досягнуто згоди по всіх питаннях стосовно

предмету договору, ціни, прав та обов'язків сторін, строки виконання та т. і.

Договір підписано від імені продавця та покупця відповідними особами у межах

наданих ним повноважень. На час розгляду справи відбулося повне виконання договору

з боку покупця - здійснена оплата майна, та з боку продавця - здійснено

передачу майна. З урахуванням зазначеного слід дійти висновку, що підстави

вважати договір купівлі-продажу від 08.12.2003 р. недійсним відсутні, тобто

позовні вимоги в частині визнання договору дійсним підлягають задоволенню.

Відповідно підлягають задоволенню і

позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на спірні

об'єкти нерухомості.

При цьому, суд враховує, що ним

розглядається спір про право, внаслідок його оспорювання третьою особою, отже

позовні вимоги підлягають задоволенню саме з підстав оспорювання права

власності, що унеможливлює реєстрацію права власності та її реалізацію, а не з

інших підстав, а також виходячи з необхідності остаточного вирішення спору між

сторонами щодо права власності на спірне майно.

В силу ст. 392 ЦК України, власник

майна може  пред'явити  позов 

про  визнання  його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, 

а також у разі втрати ним документа, 

який засвідчує його право власності.

Враховуючи усе вищевикладене, суд

вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають

задоволенню. Судові витрати за первісним позовом слід віднести на

відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього, а

саме не належного оформлення права власності на спірне майно. Судові витрати за

позовом третьої особи з самостійними вимогами слід віднести на останню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392

ЦК України, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,  -                                                                                         

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги позивача задовольнити.

Визнати дійсним договір

купівлі-продажу № 01-12/03 від 08.12.2003р. нерухомого майна, а саме: літ. Д-1

автомийки загальною площею 255,9м2 , що складається з: на першому поверсі -1 -

приміщення площею 122,2м2, 2 - приміщення площею 4,8 м2, 3 - кладова площею 1,0

м2, 4 - туалет площею 1,2 м2, 5- коридор площею 5,5 м.2, 6 -  приміщення площею 10,2 м2, 7 - приміщення

площею 4,1 м2, 8 - приміщення площею 6,2 м2, 

разом по першому поверху 155,2 м2, ; надбудова, складається з: 1 -  приміщення 

площею 37,9 м2, 2 - санвузол площею 3,2 м2, 3 - приміщення площею 16,2

м2, , разом по надбудові  57,3 м2, ;

підвал площею 43,4 м2, літ. Ж-1, Ж1-1 

шиномонтаж загальною  площею 59,6

м2, складається з: 1-тамбур площею 1.2м2,, 2 -кладова 0,9 м2, 3 -приміщення

площею 5,8 м2, 4 -приміщення площею 19,3 м2, 5- приміщення площею 8,4 м2, 6

-приміщення площею 6,8 м2, 7 -приміщення площею 16,5 м2, 8 -кладова площею

0,7м2;   шість  навісів, а саме: навіс № 14  площею -167,0 м2, навіс № 15 площею 92,0 м2,

навіс № 16 площею 102,7 м2, навіс № 17 площею 176,5 м2, навіс № 18 площею 74,9

м2, навіс № 19 площею 366,7 м2, розташованих 

за адресою: вул. Запорізьке шосе, 55 у м. Дніпропетровську, укладений

між ТОВ „АМС” та ПП ОСОБА_1

Визнати за Товариством з обмеженою

відповідальністю «АМС»(м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, б.2, корп. 2, кв. 40,

ЄДРПОУ 20215524) право власності на нерухоме майно: літ. Д-1 автомийки

загальною площею 255,9м2 , що складається з: на першому поверсі -1 - приміщення

площею 122,2м2, 2 - приміщення площею 4,8 м2, 3 - кладова площею 1,0 м2, 4 -

туалет площею 1,2 м2, 5- коридор площею 5,5 м.2, 6 -  приміщення площею 10,2 м2, 7 - приміщення

площею 4,1 м2, 8 - приміщення площею 6,2 м2, 

разом по першому поверху 155,2 м2, ; надбудова, складається з: 1 -  приміщення 

площею 37,9 м2, 2 - санвузол площею 3,2 м2, 3 - приміщення площею 16,2

м2, , разом по надбудові  57,3 м2, ;

підвал площею 43,4 м2, літ. Ж-1, Ж1-1 

шиномонтаж загальною  площею 59,6

м2, складається з: 1-тамбур площею 1.2м2,, 2 -кладова 0,9 м2, 3 -приміщення

площею 5,8 м2, 4 -приміщення площею 19,3 м2, 5- приміщення площею 8,4 м2, 6

-приміщення площею 6,8 м2, 7 -приміщення площею 16,5 м2, 8 -кладова площею

0,7м2;   шість  навісів, а саме: навіс № 14  площею -167,0 м2, навіс № 15 площею 92,0 м2,

навіс № 16 площею 102,7 м2, навіс № 17 площею 176,5 м2, навіс № 18 площею 74,9

м2, навіс № 19 площею 366,7 м2, розташованих 

за адресою: вул. Запорізьке шосе, 55 у м. Дніпропетровську.

Стягнути з приватного

підприємцяОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_2) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю «АМС»(м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, б.2, корп.

2, кв. 40, ЄДРПОУ 20215524) судові витрати за розгляд спору у сумі 668,00грн.,

видати наказ.

У задоволенні позовних вимог

третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору -ТОВ «Едельвейс»-

відмовити.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано