Ухвала

від 19.09.2006 по справі 6/159ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/159ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

19.09.2006 року                                                Справа № 6/159ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Бойченка К.І.

суддів                                                  Єжової С.С.

                                                            Медуниці О.Є.

Секретар судового засідання     Антонова І.В.

за участю

представників сторін:

від позивача:                                      -Федоренко О.А., головний спеціаліст

 юридичної служби, дов. №03-01/105 

 від 03.01.06;

від відповідача:                               -Лисиціна Г.Г., представник

 за дов. № 17/7  від 05.01.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                Луганського обласного відділення Фонду

  соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

на постанову

господарського суду                       Луганської області

від                                                      06.06.06

у справі                                           №6/159ад (суддя Василенко Т.А.)

за позовом                                           Луганського обласного відділення Фонду

                                                              соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до                                                      Державного  комунального підприємства

   “Сєвєродонецькводоканал”, м. Сєвєродонецьк

   Луганської області

про                                                       стягнення 50449 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою №03-01/1044 від 28.03.06 про стягнення з Державного комунального підприємства “Сєвєродонецькводоканал”, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом - відповідач), на користь Державного бюджету України  несплачених штрафних санкцій у розмірі 50449 грн. 00 коп.  за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.

          Постановою господарського суду Луганської області від 06.06.06 по справі №6/159ад у задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Дана постанова мотивована тим, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи статті 250 Господарського кодексу України, відповідно якої встановлені строки застосування адміністративно –господарських санкцій, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

          Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції від 06.06.06 по справі №6/159ад позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 05.07.06 №03-01/2642, у якій просить згадану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

          В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою позивач посилається на те, що, на його думку:

          -з урахуванням змін в законодавстві, відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог Фонду на підставі ст. 250 Господарського кодексу України;

          -платежі до відділення Фонду за невиконання 4% нормативу вважаються адміністративно-господарською санкцією тільки з 01.01.06;

          -строки звернення до суду, передбачені Господарським кодексом України не застосовуються ні в минулому, ні в майбутньому.

          Відповідач у запереченні (відзиві) №17/1120 від 07.08.06 на апеляційну скаргу позивача просить Луганський апеляційний господарський суд постанову від 06.06.06 по справі №6/159ад залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки вважає, що оскаржувана постанова судом першої інстанції була прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.    

          Відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням  заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.07.06 для розгляду апеляційної скарги  Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів №03-01/2642 на постанову господарського суду Луганської області від 06.06.06 у справі № 6/159ад призначено судову колегію у складі:  головуючий суддя - Єжова С.С., суддя -  Баннова Т.М., суддя - Парамонова Т.Ф.

          У зв'язку з відпусткою суддів Баннової Т.М. та Єжової С.С.  розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.08.06, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.ст. 24, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, суддів Баннову Т.М. та Єжову С.С.  виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі №6/159ад та введено до складу судової колегії головуючого суддю Бойченка К.І. та  суддю Медуницю О.Є.

          У зв'язку з відпусткою судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 18.09.06, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.ст. 24, 26 Кодексу адміністративного судочинства України, суддю Парамонову Т.Ф. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі №6/159ад та введено до складу судової колегії суддю Єжову С.С.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,  дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.01 №2606 –ІІІ (далі за текстом - Закон), для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

          Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

          Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 №1767 затвердив "Порядок     сплати     підприємствами  (об'єднаннями), установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

          Відповідно до п. 2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Міністерства праці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

          Згідно з  п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за №287/823 (далі за текстом - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

          На 2003 рік відповідачу визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 8 чоловік.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ (Поштова-річна) за 2003 рік вбачається, що  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила  - 217 чоловік.

За розрахунком позивача відповідач повинен був створити  трудові  місця для працевлаштування інвалідів у кількості 8 чоловік, тоді як останній вказані місця не створив та не працевлаштував жодного інваліду, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 50 449 грн. 00 коп.

Стаття 20 Закону встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

          Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767 (далі за текстом - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2003 році у розмірі 50 449 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві без дати та номеру (а.с. 23, 24) та у доповненнях до відзиву (а.с. 37-40) проти позову заперечує, з підстав, викладених у цьому відзиві та доповненнях до нього.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 №875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів даної справи, у 2003 році вказані вище органи, не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН відповідач надавав до місцевого центру зайнятості не зазначаючи, вакантні посади, це зокрема, підтверджується  листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості № 13/4 –744 від 15.03.06 (а.с. 7).

          Відповідач на протязі 2003 року також не звертався до місцевого центру зайнятості з пропозиціями щодо наявності робочих місць для працевлаштування інвалідів,

          Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком №2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

          Із матеріалів даної справи, а саме: звіту відповідача форми № 10П1 за 2003 рік, на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 217 чоловік, норматив працевлаштування інвалідів складав 8 чоловік, фактично були працевлаштовані 4 чоловіка, середня заробітна плата штатного працівника у 2003 році складала 5577 грн. 42 коп., у зв'язку з чим сума штрафних санкцій складає 22 309 грн. 68 коп., а не 50449 грн. 00 коп. Тобто позивачем за позовною заявою невірно розрахована сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача.

          Вказані штрафні санкції є адміністративно –господарськими, а відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання  протягом 6-ти місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, чим через один рік з дня порушення.

          З викладених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи випливає наступне: оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2003 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2004 року. А отже, припис статті 250 Господарського Кодексу України має бути застосовано до спірних правовідносин сторін зі справи. Відповідно до змісту цієї норми адміністративно-господарські санкції, до кола яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні", можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На час виникнення спірних правовідносин сторін та на час пред'явлення позову до суду таких випадків законодавство не передбачало.  

          З матеріалів справи вбачається, що факт порушення підприємством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів був виявлений позивачем 12.02.04.  (дата реєстрації надання звіту форми 10ПІ за 2003 рік до Фонду), у той час, як позовна заява була подана позивачем 05.04.06.

          З заявлених до стягнення 50449 грн. 00 коп. у частині стягнення штрафних (адміністративно –господарських) санкцій у сумі 22309 грн. 68 коп. позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не дотриманий строк для застосування штрафних санкцій, а в решті позов також не підлягає до задоволення за безпідставністю.

          На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова від 06.06.06 по справі №6/159ад прийнята судом першої інстанції у відповідності з діючим законодавством і підстави для її скасування відсутні, тому відповідно до п. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України згадана постанова залишається без змін, а апеляційна скарга позивача  –Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,            м. Луганськ, від 05.07.06 №03-01/2642 - без задоволення.

          Питання щодо розподілу судових витрат по даній справі не вирішується тому, що позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

          У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.

          Керуючись ст. ст. 17, 45, 46, 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1             ст. 205, ст. 206, п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254, пунктами 2-1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

                                                                      У Х В А Л И В:

          1.Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів №03-01/2642 від 05.07.06 на постанову господарського суду Луганської області від 06.06.06 у справі №6/159ад  залишити без задоволення.

          2.Постанову господарського суду Луганської області від 06.06.06 у справі               №6/159ад  залишити без змін.

          Відповідно до п. 1 ст. 211, п. 2 ст. 212, п. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України:

          -сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржувати в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також  судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково;

          -касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а у разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складання постанови в повному обсязі;

          -ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 19.09.06 по справі №6/159ад відповідно до ст. 160,   ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлена у повному обсязі 22.09.06.

Головуючий суддя                                        К.І. Бойченко

Суддя                                                                      С.С. Єжова

Суддя                                                                      О.Є. Медуниця

Помічник судді                                                             Н.О. Полковнікова

Надруковано 5 примірників:

          1-до справи;

          2-позивачу (заявнику скарги) –Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, за адресою: вул. Володарського, 59, м. Луганськ, 91055;

          3-відповідачу – ДКП “Сєвєродонецькводоканал”, за адресою: вул. Заводська, 13,                  м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400;

4-місцевому господарському суду Луганської області;

5-до наряду ЛАГС.