Рішення

від 19.01.2011 по справі 35/605

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/605

19.01.11

За позовом            Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"  

до             Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1  

про                           стягнення 141 328,35 грн.

                                                                                                     Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача:           Войтов Є.О. –предст. за довір. №36 від 10.01.2011р.;

від відповідача:            не з’явився.

У судовому засіданні 19.01.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 135 283,24 грн. заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення №164 від 02.11.2009р., 6 045,11 грн. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010р. порушено провадження у справі № 35/605, розгляд справи призначено на 27.12.2010р.

24.12.2010р. позивачем через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження від 06.12.2010р. №35/605.

Відповідач у судове засідання 27.12.2010р. своїх представників не направив, про причини неможливості їх явки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв і клопотань до суду не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010р. №35/605, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 19.01.2011р.

У судовому засіданні від 19.01.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.12.2010р. №35/605.

У судове засідання, призначене на 19.01.2011р., представник відповідач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві та у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 08.12.2010р.    

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.11.2009р. між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (надалі позивач) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 164 (надалі Договір).

Відповідно до п.п. 1.2. Договору, позивач, як орендодавець, на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації №915 від 18.08.2009р. та ордеру №240 від 12.10.2009р. передає, а  відповідач, як орендар, приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 загальною площею 480,1 кв.м, в т.ч. для використання під розміщення хлібопекарні 128 кв.м та 352,1 кв.м. для використання під розміщення складу продовольчих товарів.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору, термін дії договору встановлюється з 02.11.2009р. до 02.11.2011р.   

Відповідно до п. 6.1. Договору на позивача покладений обов'язок передати орендарю в оренду нежитлове приміщення згідно з п. 1.2. договору по акту прийому-передачі, який підписується одночасно із договором.  

На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві орендоване приміщення, що підтверджується Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.11.2009р., підписаним позивачем та відповідачем.  

Пунктом 4.2 Договору на орендаря покладений обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов’язані з утриманням приміщення, які покладенні законодавством на орендодавця відносно займаної площі.  

Згідно із п. 3.1. Договору орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради №41 від 31.10.2006р. і складає 12 536,47 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (згідно додатку № 1 доданого до договору)

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом користування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Згідно із п. 3.6. Договору крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування на орендоване майно та плату за землю.

Порядок сплати орендних платежів визначений п.п. 3.3., 3.8. Договору, якими передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції. У випадку закінчення терміну дії договору, орендна плата та інші, передбачені цим договором, платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі орендованого приміщення згідно Акту прийому-передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору оренди відповідач не сплатив у повному обсязі орендну плату, відшкодування податку на землю та експлуатаційні витрати за період з листопада 2009р. по листопад 2010р. (включно), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 135 283,24 грн..

Крім того, на підставі п. 3.10. Договору оренди, позивачем була нарахована пеня в розмірі 6 045,11 грн., за несвоєчасне внесення орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як свідчать матеріали справи та умови договору, спірне приміщення є комунальним майном, правовий режим якого, а також права та обов’язки сторін, пов’язані з його орендним використанням, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Як передбачено ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата за користування об’єктом оренди вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.   

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із розрахунком позивача та наданим суду доказам, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати, експлуатаційних витрат та відшкодування плати за землю за період з листопада 2009р. по листопад 2010р. (включно) становить 135 283,24 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.10. Договору за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 045, 11 грн. за прострочення сплати орендних платежів за січень –червень 2010р.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір пені за вказані позивачем періоди (180 днів) становить 5 473,96 грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

К-ть днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

9838.34

11.01.2010 - 07.06.2010

148

10.25 %

817.80

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5 %

153.64

08.07.2010 - 09.07.2010

2

8.5 %

9.16

10014.83

11.02.2010 - 07.06.2010

117

10.25 %

658.10

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5 %

156.40

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5 %

153.93

10204.97

11.03.2010 - 07.06.2010

89

10.25 %

510.11

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5 %

159.37

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5 %

156.85

10.08.2010 - 06.09.2010

28

7.75 %

121.34

10296.62

11.04.2010 - 07.06.2010

58

10.25 %

335.42

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5 %

160.80

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5 %

158.26

10.08.2010 - 07.10.2010

59

7.75 %

257.98

10296.62

11.05.2010 - 07.06.2010

28

10.25 %

161.92

08.06.2010 - 07.07.2010

30

9.5 %

160.80

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5 %

158.26

10.08.2010 - 06.11.2010

89

7.75 %

389.16

10265.42

11.06.2010 - 07.07.2010

27

9.5 %

144.28

08.07.2010 - 09.08.2010

33

8.5 %

157.78

10.08.2010 - 30.11.2010

113

7.75 %

492.60

5 473,96

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 473,96 грн. згідно із розрахунком суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної сплати орендної плати, відшкодування плати за землю та експлуатаційних втрат у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку сплатити вказані суми.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 140 757,2 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (03164, м. Київ, АДРЕСА_2 ідентифікаційний КОД НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999) 135 283 (сто тридцять п’ять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 24 коп. –заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення  № 164 від 02.11.2009р., 5 473 (п'ять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 96 коп. –пені, 1407 (одна тисяча чотириста сім) гривень 57 коп. –державного мита; 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 04 коп. –витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                       М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 24.01.2011