Рішення

від 24.01.2008 по справі 2/631-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/631-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.08           Справа № 2/631-07.

За позовом: Приватного підприємства «КАМБЕТ», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ», м. Суми     

Про стягнення 21479 грн. 02 коп.  

Та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ», м. Суми

До відповідача: Приватного підприємства «КАМБЕТ», м. Київ

Про стягнення 20940 грн. 00 коп. та визнання недійсним акту звірки розрахунків

Суддя    О.Ю. Соп'яненко

При секретарі судового засідання Петен Я.Л.

За участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) – Яблонський В.С.

відповідача (позивача за зустрічним позовом) –  Ємельяненко С.В., Тищук Ю.М.

          У судовому засіданні 20.12.2007 р. оголошувалася перерва до 11-20 год. 10.01.2008 р.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 21479 грн. 02 коп., з яких: 16979 грн. 02 коп. боргу, визнаних за актом звірки від 29.12.2006 року згідно договору оренди транспортного засобу від 29.08.2006 року, 4500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а також 214 грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач 20.12.2007 р. подав зустрічний позов, в якому просить суд стягнути з ПП «КАМБЕТ» 20940 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, визнати недійсним акт звірки розрахунків від 29.12.2006 року.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що зустрічний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Між сторонами по справі були укладені договори найму (оренди) транспортного засобу № 4 від 09.09.2004 року, від 30.08.2005р. та 29.08.2006р., відповідно до яких наймодавець (відповідач) передає, а наймач (позивач) приймає в тимчасове платне користування майно – автомобіль КАМАЗ 55111 (СБ 92В1) 1991 р. випуску, державний номер 036-62 СВ. Відповідно до п. 3.2 цих договорів передача та приймання транспортного засобу здійснюється на підставі підписаного представниками сторін Акту прийому-передачі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором від 09.09.2004 року, за яким термін найму (оренди) транспортного засобу складав 1 календарний рік з 09.09.2004 р. по 09.08.2005 р., автомобіль передавався наймачу відповідно до акту прийому-передачі від 09.09.2004 року, а повертався відповідно до акту прийому-передачі від 09.08.2005 року в технічно справному стані та в комплекті, що підтверджується відповідними актами.

30.08.2005 року, через 20 днів після повернення (09.08.2005 року) бетонозмішувача було укладено новий договір найму б/н від 30.08.2005 року. На підставі цього договору 30.08.2005 року бетонозмішувач було передано позивачу (наймачу) в технічно справному стані, що зафіксовано актом прийому-передачі від 01.08.2005 року. Термін дії договору встановлювався з 01.09.2005 р. до 31.08.2006 року.

До закінчення терміну дії договору б/н від 30.08.2005 року, 29.08.2006 року договір найму (оренди) транспортного засобу був укладений на новий термін – до 29.12.2006 року. По закінченні дії договору від 30.08.2005 року бетонозмішувач за Актом відповідачу не повертався, залишаючись у користуванні позивача на термін дії нового договору. Актів прийому-передачі про повернення та про надання на новий термін (за договором від 29.08.2006 р.) сторонами не складалось.

Тобто з 01.08.2005 року після передачі бетонозмішувача в технічно справному стані позивач використовував його аж до часу повернення в січні 2007 року.

Договір найму (оренди) від 29.08.2006 р., за яким виникли спірні правовідносини, підписаний повноважними представниками сторін, укладений у відповідності з вимогами ст.ст. 628, 639, 759 ЦК  України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до р. 7 договору від 29.08.2006 р. (та попередніх договорів, що укладалися сторонами) наймач (позивач) зобов‘язувався проводити за власний рахунок технічне обслуговування та поточний ремонт транспортного засобу; утримувати транспортний засіб в технічно справному стані; усувати  наслідки аварій та пошкоджень транспортного засобу, які виникли під час його експлуатації.

Згідно видаткових накладних № РН-0000005, № РН-0000006  від 29.09.2006 р. та довіреності серії ЯМД № 805328 працівник ТОВ «Акцент» Ємельяненко В.В. отримав від позивача запчастини на суму 24639 грн.02 коп.

28.12.2006 р. сторони підписали Акт № ОУ-0000018 здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому зазначено, що виконавцем (ПП «КАМБЕТ») надані ремонтні роботи (заміна запчастин та реконструкція бочки) КАМАЗ 5511 на суму 6200 грн.

29 грудня 2007 р. представники позивача і відповідача підписали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.12.2006 р., відповідно до якого після передачі відповідачу товаро-матеріальних цінностей (запчастин) на суму  24639 грн.02 коп. та виконання робіт на 6200 грн. з боку відповідача було проведено зарахування 13860 грн. в рахунок орендної плати за жовтень, листопад, грудень 2006 р.

Позивач за зустрічним позовом (ТОВ «Акцент») просить визнати зазначений Акт звірки взаємних розрахунків від 29.12.2006 р. недійсним, як такий, що підписаний під тиском, шантажем та загрозою настання тяжких наслідків – неповернення бетонозмішувача проти справжньої волі (всупереч умовам укладених договорів найму), на вкрай невигідних для ТОВ «Акцент» умовах відповідно до ст. ст. 231, 233 ЦК  України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Статті 231, 233 ЦК України визначають правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства та тяжкої обставини.

В той же час, згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Акт звірки розрахунків від 29.12.2006 р. не є правочином, оскільки не створює, не змінює та не припиняє для сторін цивільні права та обов'язки.

Виходячи з цього, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Акту звірки, який не є правочином в розумінні приписів ст. 202 ЦК України, недійсним не підлягає задоволенню.

В той же час, суд не погоджується з позицією позивача за первісним позовом (ПП «КАМБЕТ»), що Акт звірки від 29.12.2006 р. є беззаперечним доказом наявності заборгованості відповідача за первісним позовом в сумі 16979 грн. 02 коп., оскільки акт звірки не є первинним бухгалтерським документом у розумінні вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 р., а підтверджує лише відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємств. Таким чином, Акт звірки не може використовуватися як письмова форма визнання боргу.

Первинні документи, надані позивачем за первісним позовом в обґрунтування його позовних вимог, свідчать про проведення ним поточного ремонту автомобілю КАМАЗ, що відповідно до розділу 7 договору є його обов‘язком і здійснюється за власний рахунок, а тому ці витрати не можуть покладатися на відповідача за первісним позовом.

Надані позивачем за первісним позовом пояснення, що підприємством виконувався капітальний ремонт транспортного засобу не приймаються до уваги, оскільки порядок віднесення витрат на ремонт та ненарахування орендної плати за час простою врегульований сторонами у п. 9.1 договору, відповідно до якого  «у випадку простою транспортного засобу у зв'язку з його поломкою, пов'язаною з незадовільним технічним станом автомобіля, плата за найм за цей період не нараховується. У кожному випадку поломки транспортного засобу наймач повинен негайно письмово сповістити наймодавця для складення відповідного акту та вирішення питання по віднесенню витрат на ремонт транспортного засобу. У разі, якщо наймодавець не з'явиться у зазначений у повідомленні строк, наймач самостійно складає відповідний акт і передає його наймодавцю. З дати підписання або направлення такого акту, нарахування плати за найм припиняється». Позивачем за первісним позовом не надано доказів виконання цієї умови договору. Передбачені   договорами   акти   не   складались, наймодавцю   не   направлялись,   та   повноважними   особами   наймодавця   не підписувались. Наданий разом із відзивом на зустрічну позовну заяву Акт заміни запчастин і модернізації від 27.09.2006 р. свідчить про заміну запчастин починаючи з 01 травня по 27 вересня 2006 р., однак не доводить, що сторонами було узгоджено питання віднесення витрат на ремонт автомобілю саме на відповідача за первісним позовом.

Тим більше, що ч. 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Таких обставин позивачем за первісним позовом (наймачем) не наведено і суд їх не вбачає.      

Отже, передбачених  договором    підстав    для    припинення нарахування плати за користування бетонозмішувачем не існує.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору найму від 29.08.2006 р. плата за найом (оренду) транспортного  засобу встановлюється у розмірі 3720 грн. у місяць, яка сплачується в безготівковому порядку на особовий рахунок наймодавця в установі банку кожного поточного місяця у такому порядку: передоплата – 01 числа кожного місяця в розмірі 25% плати за найом, остаточний розрахунок – 30 числа кожного місяця.

Незважаючи    на    відсутність    передбачених   договором    підстав   для  припинення   нарахування    плати    за    користування    бетонозмішувачем    позивач відмовився   від   оплати   за   користування   бетонозмішувачем   за січень (2700 грн.), травень (2700 грн.), червень (2700 грн.), липень (2700 грн.),  серпень (2700 грн.) 2006 року, вересень 2006 року (3720 грн.), всього на загальну суму 17220 грн.

Після завершення дії договору, всупереч п. 8.1 договору, відповідно до якого транспортний засіб повинен бути повернутий наймодавцю по закінченні терміну оренди на протязі одного дня за відповідним актом прийому-передачі, позивач відмовився повернути об'єкт найму, що підтверджується наказом № 60 від 29.12.2006 р. та посвідченнями №№ 8, 9 від 29.12.2006 р. про відрядження заступника директора ТОВ «Акцент» Ємельяненка В.В. та водія Докаленка А.І., їх доповідними записками від 30.12.2006 р. про неповернення автомобілю КАМАЗ до підписання Акту звірки взаємних розрахунків.

Автомобіль КАМАЗ був повернутий позивачу за зустрічним позовом (наймодавцю) 30.01.2007 р. згідно Акту приймання-передачі. Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, позивачем за зустрічним позовом правомірно нарахована плата за січень 2007 року у сумі 3720 грн. 00 коп.

Загальна сума заборгованості за користування (найом) бетонозмішувачем складає 20940 грн. 00 коп., підтверджується наданим позивачем за зустрічним позовом розрахунком, виписками АКБ «Укрсоцбанк» руху коштів по особовому рахунку. Відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів сплати орендної плати за зазначені  вище місяці 2006-2007 р.р.

Відповідно до ст. ст. 32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті  обставини,  на які  вона посилається  як  на підставу  своїх вимог і заперечень, але позивач за первісним позовом з урахуванням всіх обставин справи не подав суду належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію; позивач за зустрічним позовом не довів суду обгрунтованості вимог щодо визнання недійсним Акту звірки взаємних розрахунків, тому зазначені вимоги за первісним і зустрічним позовами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК  України витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні первісного позову - відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Приватного підприємства «КАМБЕТ» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2А, н/п 43; код 33059247, рахунок № 26000026571661 у Печерському відділенні КМФ АКБ «УСБ» в м. Києві, МФО 322012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ»(40024, м. Суми, вул. Сумсько-Київських дивізій, 24; код 30992013, рахунок № 26005760030191 в СОФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Суми, МФО 337018) 20940 грн. 00 коп. боргу, 209 грн. 40 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині в задоволенні зустрічного позову – відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             О.Ю. Соп'яненко

Повний текст рішення підписано    31.01.08р.