Постанова

від 30.01.2008 по справі 7/205/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/205/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.01.08                                                                                       Справа №7/205/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Колодій Н.А. судді  Колодій Н.А.    , Зубкова Т.П.  , Коробка Н.Д.

при секретарі: Акімова Т. М.

За участю представників:

позивача: Слятіна Д.О. – довіреність №021/35 від 01.01.2008 року;

                 Гуцуляка А.О. – довіреність №015/35 від 01.01.2008 року;

відповідача: Шостак О.М. – довіреність №01/436 від 13.09.2007 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя   

на рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. у справі №7/205/07

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя   

до відповідача: Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит», м. Запоріжжя

про стягнення суми          

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство «Український графіт», м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит», м. Запоріжжя  297825,10грн. основного боргу за договором №804/41194/04 від 18.10.2004р., 163804,30грн. пені, 34547,72грн. інфляційних та 12984,08грн. – 3% річних.  

          Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 26.11.2007р. у справі №7/205/07 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено частково. Суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 297825,10грн. основного боргу, 10109,73грн. – 3% річних, 34547,72грн. – інфляційних втрат, 15984,64грн. – пені, 3584,67 – державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.    

          Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити вимоги. Зазначає, що розрахунок суми пені було зроблено у відповідності до підпункту 7.1 п.7, протоколу розбіжностей до Договору №804/41194/04 від 18.10.2004р., який передбачає пеню у розмірі 0,5% від суми оплати за кожний день прострочення. Зазначає, що відповідно до приписів ч.6 ст.231 ГК України розмір пені визначено саме договором. На думку заявника, діюче законодавство не містить приписів, щодо обов'язкового застосування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» при нарахуванні пені.    

          Скарга прийнята  до  розгляду  та призначена слуханням на 30.01.2008р.  

           Державний завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит»,             м. Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що згідно ст.230 ГК України, неустойка та пеня не є тотожними. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

           Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №118 від 29.01.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії: головуючого – Колодій Н.А., суддів: Зубкова Т.П., Коробка Н.Д.

За клопотанням представників позивача та відповідача, розгляд справи вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх згодою оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

           Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

          Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення в силу наступного.

           Згідно встановлених обставин справи, 18.10.2004р. між Відкритим акціонерним товариством «Український графіт», м. Запоріжжя (постачальник) та Державним заводом вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит», м. Запоріжжя (споживач) було укладено договір на поставку енергоресурсів абоненту №804/41194/04 (а.с.6). Згідно зазначеного договору постачальник забезпечує споживачу подачу енергоресурсів: теплова енергія на опалення, гаряча вода питної якості, стиснуте повітря, пар, на побутові та технічні потреби, а також прийом стічних вод в госпфекальну каналізацію. Споживач забезпечує виконання умов оформлення облікової документації на отримані енергоресурси та оплату за них на умовах та у строки, встановлені цим договором.

          Як вірно встановлено господарським судом, на виконання договору постачальником в січні 2006р. поставлено тепло на загальну суму 297825,10грн., що підтверджується зокрема,  актом від 06.02.2006р., та не заперечується відповідачем (а.с.40). відповідно до укладеного протоколу розбіжностей (а.с.15) рахунок за спожиту кількість енергоресурсів пред'являється постачальником на підставі акта прийому-передачі енергоресурсів. Серед залучених до справи документів, наявний рахунок від 31.01.2006р. №44211 (а.с.39) відповідно до якого, вартість спожитих енергоресурсів склала 297825,10грн.

          За умовами п.6.4 укладеного договору, споживач повинен був розрахуватися із постачальником за поставлені енергоресурси у січні 2006р. не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим. Відповідач взяті на себе зобов'язання за  договором, щодо своєчасної оплати енергоресурсів, не виконав, заборгувавши постачальнику 297825,10грн.

          Як вірно встановлено господарським судом, позивачем виставлено відповідачу претензію про сплату заборгованості на загальну суму 641935,33грн. за договором №804/41194/04, що складає: 297825,10грн. – основний борг, 33952,07грн. – інфляційні втрати, 12333,06грн. – 3% річних.

          Відповідно до встановлених обставин справи, пояснень представників сторін, вбачається, що відповідачем визнано суму заборгованості. У той же час, листом від 03.04.2007р. №01/120, відповідач просить обмежитися стягненням суми, лише основного боргу.        

          Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

          Оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.  

          Не надано таких доказів і на час розгляду справи в апеляційні          й інстанції. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 297825,10грн. основного боргу.

За період з  06.02.2006 р. по 17.04.2007р. позивачем нарахована сума 12984,08грн.  3% річних. Вказаний розрахунок перевірений судом та обґрунтовано зменшений до 10109,73грн.           За період з  17.04.2006 р. по 04.08.2006р. позивачем нарахована сума 163804,30грн.  пені. Такий розрахунок не відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, де в статтях 1 і 3 зазначено, що платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з цим, місцевим господарським судом обґрунтовано перераховано розмір пені (а.с.79), згідно належного розрахунку розмір пені, що підлягає стягненню складає 15984,64грн. за період з 17.04.2006р. по 04.08.2006р. (109 днів).  

Заявлена сума втрат від інфляції обґрунтована та підлягає стягненню у розмірі 34547,72грн.

Судом обґрунтовано відхилено посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від сплати пені та штрафних санкцій. Відповідно до розділу 10 договору №804/41194/04 від 18.10.2004р., сторони погодили звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по дійсному договору, якщо вони є результатом дії обставин непереборної сили. Доказом настання форс-мажорних обставин є документ виданий регіональною Торгово-промисловою палатою (п.10.3). такі докази у матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд погоджується із тим, що кадрові зміни в структурі Міністерства  промислової політики не є тими форс-мажорними обставинами, за якими відповідно до законодавства України можливе звільнення від відповідальності.  

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що господарський суд Запорізької  області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про часткове задоволення вимог позивача, правових підстав для скасування рішення господарського суду немає.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника – позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. у справі № 7/205/07 – без змін.

Головуючий суддя Колодій Н.А.

 судді  Колодій Н.А.  

 Зубкова Т.П.  Коробка Н.Д.