Постанова

від 04.02.2008 по справі 55/260-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/260-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         30 січня 2008 року                                                    Справа № 55/260-07  

Колегія суддів у складі:             головуючого  судді Шевель О.В.,

                                                                                 судді  Бухана А.І.,

                                                                                 судді Демченка В.О.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Мухи Р.А.  –дов.,

відповідача –Есаулова В.О. –дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 3855Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року у справі № 55/260-07

за позовом Приватного підприємства "Гал-Текс", м. Дніпропетровськ

до  Відкритого акціонерного товариства "Лозівський завод металоконструкцій", м. Лозова Харківської області

про стягнення 38721,83 грн.

                                                    встановила:

Позивач, Приватне підприємство "Гал-Текс",  звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Лозівській завод металоконструкцій", 20000 грн. основного боргу, 8007,16 грн. пені, 2055,64 грн. 3% річних, 8659,03 грн. індексу інфляції та поненсених позивачем судових витрат.

Заявою від 27.07.2007 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 8007,16 грн. пені, 2064,43 грн. відсотків річних, 9143,07 грн. індексу інфляції. Зміну позовних вимог позивач мотивував тим, що 06 липня 2007 року відповідачем було перераховано в рахунок погашення основного боргу 20000 грн., а також збільшенням періоду, за який нараховані інфляційні та річні.   

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року у справі № 55/260-07 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Лозівський завод металоконструкцій" на користь ПП "Гал-Текс" 597,48 грн. - 3% річних, 3463,78 грн. - інфляційних нарахувань, 40,61 грн. державного мита та 12,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 20000,00 грн. основного боргу припинено провадження по справі. В частині стягнення 8007,16 грн. пені відмовлено. В частині стягнення 1466,95 грн. - 3% річних та 5679,29 грн. інфляційних відмовлено.

         Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року по справі № 55/260-07 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ВАТ "Лозівський завод металоконструкцій" суму грошових коштів у розмірі 19214,66 грн., у тому числі: 8007,16 грн. - пеня, 2064,43 грн. - 3% річних, 9143,07 грн. індекс інфляції. В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам.  Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі - продажу № 10/06 від 09.02.2006 року та додаткової угоди до нього № 13 від 08.06.2006 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару. На думку позивача, факт поставки товару саме по договору підтверджується наданими ним доказами, тоді як місцевим господарським судом зроблені невірні висновки щодо поставки товару поза межами укладеного між сторонами договору.

 Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Харківської області по даній справі вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У наданих у судовому засіданні усних поясненнях відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення по справі досліджені всі фактичні матеріали та дана належна правова оцінка всім доказам по справі, в результаті чого суд дійшов вірного висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача в частині оскаржуваної ними суми.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

звертаючись до місцевого господарського суду  з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №10/06 від 09.02.2006 року, а також спеціфікації до нього №13 від 08.06.2006 року, неналежним чином виконав прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого позивачем за видатковою накладною №ГТО-000315 від 26.05.2006 року на суму 89761,68 грн. та видатковою накладною №ГТО-000363 від 08.06.2006 року на суму 19471,65 грн. товару, у зв‘язку з чим позивач і нарахував відповідачеві 8007,16 грн. пені, 2064,43 грн. 3% річних, 9143,07 грн. індексу інфляції.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, місцевий суд посилався на те, що поставка товару на підставі вищезазначених накладних відбулася поза  межами укладеного між сторонами договору № 10/06. З урахуванням приписів чинного законодавства та наявної у справі письмової претензії позивача, якою було визначено останній день для сплати відповідачем боргу - 01 грудня 2006 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому місцевим господарським судом при дослідженні матеріалів справи та прийнятті оскаржуваного рішення було встановлено, що сторони мають оригінальні примірники договорів купівлі-продажу з ідентичними текстами договорів, крім дати укладання, а саме у позивача договір купівлі-продажу від 09 лютого 2006 року, у відповідача договір купівлі-продажу від 06.02.2006 року, сторони також мають оригінальні примірники додаткової угоди до договору №10/06 від 09.02.2006 року №13 від 08.06.2006 року, тобто з посиланням на договір №10/06 від 09.02.2006 року. Таким чином  місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вказані обставини, а саме зазначення у договорах різних дат укладання, відбулось помилково, що свідчить про допущену недбалість сторін при здійсненні певних дій , а саме на момент укладання договору купівлі- продажу. Разом з тим, на думку колегії  суддів, відповідні обставини не є перешкодою у розгляді справи по суті, що й було здійснено  місцевим господарським судом.

Умовами укладеного між сторонами договору  купівлі- продажу № 10/06 від 09.02.2006 року було встановлено, що продавець зобов‘язується продати металопродукцію (товар ), покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар по якості, у кількісті, в асортименті, по цінам та строкам, вказаним у додаткових угодах до договору.  В пункті 2.1 договору  зазначено, що запланований об‘єм товару визначається у додаткових угодах та при фактичному відвантаженні товару можливі відступлення по позиціям від кількості, яка вказана у додатковій угоді. Згідно п. 3.1 та 3.2 договору поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначених у додаткових угодах до договору. Згідно п. 4.1 та п. 4.2 договору, загальна вартість товару  визначається згідно додаткових угод, а оплата здійснюється покупцем на умовах, визначених в додаткових угодах. Пунктом 8.5 договору визначено про те, що всі зміни та доповнення до договору являються дійсними, якщо укладенні у письмові формі та підписані повноважними представниками сторін. Пунктом 8.2 договору передбачено строк дії договору, а саме договір  є укладеним з моменту підписаня та діє до 31 грудня 2006 р.

 У додатковій угоді №13 до договору 10/06 від 09.02.2006 року, на яку посилаються сторони визначено певний перелік узгодженого між сторонами товару по найменуванню: труба профільна.160х160х6 мера  12м; балка 24м мера; балка 30 мера; швелер 8 мера; балка 30м ст..3; лист г/к 2,5х1250х2500мм; лист ПВЛ 5х1000х25мм; уголок 140х140х10; швелер 18 мера,   кількісті, за  ціною, загальна сума  товару -128076,24 грн., а також   умови поставки - склад  продавця, умови оплати- кінцевий розхрахунок до 28 червня 2006 р., строк відвантаження - червень 2006 р.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, до позовної заяви позивачем в обгрунтування своїх вимог додано видаткову накладну № ГТО-000315 від 26 травня 2006 року, з якої вбачається, що 26 травня 2006 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 89761,68 грн. а саме: В графі підстава вказано рахунок-фактура №ГТО-0406/5 від 24.05.06 р., в графі умови продажу вказано: попередня оплата. Вказаний товар, а саме:„балка двутаврова №24м мера у кількості 6,920 тн.; балка двутаврова №30 мера у кількості 2,070 тн.; лист горячекатаний 2,5 ммх1250х2500 у кількості 5,170 тн.; швелер №8 у кількості 0,490 тн.; труба профільна 160 ммх160 ммх6,0 у кількості 4,753 тн.; лист просечно-витяжний 5ммх1000х2500 у кількості 0,665 тн. був отриманий уповноваженою особою з боку відповідача за довіреністю ЯМД №620117 від 25.05.2006 року на ім‘я Сокол Микола Васильойович. В графі „цінностей за” вказано: „накладна”.

08 червня 2006 року позивач поставив відповідачу товар: трубу профільна 160  ммх160 ммх6,0мм у кількості 0,686 тн.; балку двутаврова №30м у кількості 1,670 тн.; лист просечно-витяжний 5мм1000х2500 у кількості 0,630 тн.; уголок 40х40х4 у кількості 0,300 тн. Уголок 35х35х4 у кількості 0,320 тн.; уголок 50х50х5 у кількості 0,305 тн. за видатковою накладною № ГТО-000363 від 08.06.2006 року на загальну суму 19471,65 грн. В графі підстава вказано: рахунок-фактура № ГТО-0470 від 06.06.06 р., в графі умови продажу зазначено: попередня оплата. Перелічений товар був отриманий з боку відповідача уповноваженою особою за довіреністю ЯМД №620135 на ім‘я Сальнік Микола Васильойович.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо того, що поставка товару за видатковою накладною № ГТО-000315 відбулась  до укладання додаткової угоди №13 до договору №10/06 від 09.02.2006 року, у цій накладній відсутнє посилання на номер та дату договору, а також на номер та дату специфікації, а тому, на думку апеляційного суду, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідна поставка здійснена поза межами укладеного між сторонами договору № 10/06.

За видатковою накладною № ГТО-000363 від 08.06.2006 року відповідачу було поставлено товар, частина якого взагалі не була передбачена переліком за найменуванням додаткової угоди №13 до договору №10/06 від 09.02.2006 року, у вказаній накладній також відсутнє посилання на номер та дату договору, а також на номер та дату специфікації, а тому, на думку апеляційного суду, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідна поставка здійснена поза межами укладеного між сторонами договору № 10/06.

Місцевим господарським судом також були досліджені довіреності на отримання товару, рахунки- фактури, банківські витяги, які свідчать про здійснення відповідачем оплати боргу. У відповідних документах також відсутнє посилання на договір купівлі-продажу № 10/06 від 09.02.2006 року.

Таким чином, місцевим господарським судом зроблені вірні висновки, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт поставки товару за видатковою накладною № ГТО-000315 від 26 травня 2006 року та видатковою накладною № ГТО-000363 від 08.06.2006 року саме на виконання договору договору № 10/06 від 09.02.2006 року та додаткової угоди до нього.

 Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.  

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 18.12.2006 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія (вих. 265)  щодо погашення  заборгованості з зазначенням поставок за накладними, які додано до позову, в цій претензії позивачем зазначений строк оплати заборгованості - до 31 грудня 2006 р.  Таким чином, відповідну претензію слід вважати вимогою в порядку ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 06 липня 2007 року перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості 20000 грн., у зв‘язку з чим позивач надав до суду уточнення до позовних вимог, де зменшив позовні вимоги у цій частині, тобто, фактично відмовився від позовних вимог в сумі основного боргу, у зв‘язку з чим місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 20000 грн. на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Щодо заявленої позивачем  вимоги про стягнення 8007,16 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, яка була передбачена умовами договору купівлі-продажу №10/06 від 09.02.2006 року, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки, як встановлено вище, поставка товару здійснена поза межами  договору купівлі-продажу №10/06 від 09.02.2006 року та додаткової угоди до нього.

Із врахуванням вищезазначеного та положень ст. 625 ЦК України, колегія суддів також погоджується із висновками місцевого господарського суду стосовно часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та відсотків річних, оскільки письмовою претензією позивачем було визначено останній день для сплати відповідачем боргу - 31 грудня 2006 року, тобто саме з 01.01.2007 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов”язання, та лише з цієї дати можливо нарахування вказаних сум.  До вказаної дати нарахування відсотків річних та інфляційних є безпідставним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи,  на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

  Виходячи з викладеного та керуючись статтями  99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                          постановила:

   Рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2007 року по справі № 55/260-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.   

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О.В.

                                 Суддя                                                                   Бухан А.І.

                                Суддя                                                                   Демченко В.О.