Постанова

від 05.02.2008 по справі 28/264-07-7241

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/264-07-7241

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" лютого 2008 р. Справа № 28/264-07-7241

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                Михайлова М.В.,

Суддів:                            Поліщук Л.В.

                                        Журавльова О.О.

(згідно розпорядження першого заступника голови суду від 10.01.2008 р. №4 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

При секретарі:                Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача 1:

від відповідача 2:

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія"

на рішення  господарського суду Одеської області від  28 листопада 2007 року

у справі № 28/264-07-7241

за позовом Спільного Українсько-Болгарського підприємства "Серкон-Сервіс-Лімітед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, вул. Катеринінська, 17

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Отрада", м. Одеса, вул. Катеринінська, 17;

     2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія", м. Харків, вул.                             Б. Хмельницького, 24

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

                                                                ВСТАНОВИВ:      

03 вересня 2007 року Спільне Українсько-Болгарське підприємство "Серкон-Сервіс-Лімітед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Отрада" (далі –Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю  фірма „Афілія" (далі –Відповідач-2) про визнання договору №1 від 19 березня 2007р. купівлі-продажу обладнання каналізаційно-насосної станції, обладнання майданчиків для тенісу і бадмінтону, обладнання трибун, огорожі по периметру земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Фірма Отрада" та ТОВ фірма „Афілія" недійсним. Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2007р. провадження у справі було порушено.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він є співзасновником ТОВ "Фірма Отрада", та з метою створення ТОВ „Фірма Отрада" і забезпечення його діяльності зробив внесок у статутний капітал Відповідача-1 у вигляді майна Спортивно-оздоровчого комплексу розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 27/1 –вартістю 5 700 000 гривень, що відповідало 99,78 % Статутного капіталу ТОВ "Фірма Отрада". Таким чином, ТОВ "Фірма Отрада" є власником цього майна з 11.05.2004 року та з цього періоду часу здійснює господарську діяльність з  використанням  цього майна. Спірний договір купівлі-продажу від 19.03.2007р., що був підписаний від імені ТОВ "Фірма Отрада" колишнім генеральним директором ТОВ Федченко А.В., на думку позивача, був укладений всупереч інтересам ТОВ "Фірма Отрада" через те, що позбавляє ТОВ "Фірма Отрада" використання майна у своїй господарській діяльності, а також цей договір має бути визнаний недійсним оскільки відсутній предмет договору, та договір не було спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та наполягав на її задоволенні в повному обсязі.

У відзиві на позов Відповідач-1 (ТОВ "Фірма Отрада") позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що договір №1 від 19 березня 2007р. купівлі –продажу обладнання каналізаційної –насосної станції, обладнання майданчиків для тенісу і бадмінтону, обладнання трибун, огорожі по периметру земельної ділянки, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 27/1, був укладений з порушеннями діючого законодавства, а тому позовні вимоги Спільного Українсько-Болгарського підприємства "Серкон-Сервіс-Лімітед" у вигляді ТОВ є обгрунтованими.

Представник Відповідача-2 (ТОВ фірма "Афілія") в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 листопада 2007 року (суддя Гуляк Г.І.) позов Спільного Українсько-Болгарського підприємства "Серкон-Сервіс-Лімітед" у вигляді ТОВ задоволено повністю; визнано недійсним договір купівлі –продажу обладнання каналізаційно –насосної станції, обладнання майданчиків для тенісу і бадмінтону, обладнання трибун, огорожі по периметру земельної ділянки, за №1 від 19 березня 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Отрада” та  Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія”.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що оспорюваним договором обумовлено перехід права власності на невизначене обладнання майна, тобто у договорі відсутня істотна умова щодо предмету договору, оскільки в останньому йдеться про обладнання, але не зазначається, яке саме обладнання, його склад та кількість. А це відповідно до статті 215 ЦК України, якою встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, встановлених зокрема частиною третьою статті 203, вказує на недійсність такого правочину.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28 листопада 2007 року по справі №28/264-07-7241, винести нове рішення, яким в задоволенні позову Спільного Українсько-Болгарського підприємства "Серкон-Сервіс-Лімітед" до ТОВ фірма  „Афілія” відмовити.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим  та незаконним, суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що  набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які  встановлені  судом і  мають значення  для  вирішення  спору.

14  серпня  2007  року Одеським  апеляційним  господарським  судом  розглянута    заява  Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія”, м. Харків  про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2005 року за нововиявленими обставинами  у справі №30-22/235-03-6439 за позовом Спільного Українсько-Болгарського підприємства „Серкон –Сервіс –Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса до 1) Спільного Українсько-Американського підприємства „Мірмекс”, м. Одеса; 2)  Південного регіонального концерну „Южрекон”, м. Одеса; 3-тя особа на стороні відповідача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія”, м. Харків, про визнання права власності, та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія”, м. Харків до  1) Спільного Українсько-Американського підприємства „Мірмекс”, м. Одеса  2)  Південного регіонального концерну „Южрекон”, м. Одеса, 3-тя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Серкон –Сервіс –Лімітед” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса  про визнання права власності.

Одеським  апеляційним  господарським  судом  встановлено, що згідно ст. 128 ЦК УРСР, що діяв на час укладення вищевказаного договору, право власності у СП  „Серкон-Сервіс” на цілісний спортивно-оздоровчий комплекс виникло з моменту передачі речі, тобто з 19 квітня 1994р., у зв'язку з чим останньому, Одеським МБТІ було видане реєстраційне свідоцтво на цей комплекс за №14м/с арк. 79-3060 від 25 квітня 1994р.

27 листопада 2000р. між Позивачем та громадянами Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г. був укладений договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 1627,7 кв.м. спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в м. Одесі, Французький бульвар, 27/1.

11.07.2002р. громадяни Ященко О.В., Янченко С.В., Редеуце О.Г., за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, що зареєстрований в КП Одеське МБТІ,  продали ТОВ фірмі „Афілія” будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною прощею 1627,7 кв.м., що розташована в м. Одесі, Французький бульвар, 27/1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2006р. у справі №2-4987/06,  що  набрало  законної  сили  відповідно  до  ухвали  апеляційного  суду  Одеської  області  від  29  листопада  2006  року,  у  задоволенні  позову  СУБП „Серкон-Сервіс-Лімітед” у  вигляді  ТОВ  до  Ященко О.В.,  Янченко  С.В., Редеуце О.Г., ТОВ  фірми „Афілія”, АКІБ „УкрСиббанк” про  визнання  угод  недійними,  а  саме –договорів  купівлі-продажу  від 27.11.2000р. та від 11.07.2002р. відмовлено. Тому колегія суддів  ОАГС, розглядаючи заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду за  нововиявленими  обставинами, дійшла  до  висновку, що  власником  будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, розташованого в м. Одесі, Французький бульвар, 27/1, -  є ТОВ фірма „Афілія”, а не СУБП „Серкон-Сервіс-Лімітед” у вигляді ТОВ.

Тобто встановлений  факт власності спірного майна конкретній особі і цей  факт має значення для вирішення спору по справі  №28/264-07-7241.

Вказана постанова Одеського  апеляційного господарського  суду від 14 серпня 2007 року по справі №30-22/235-03-6439 залишена без змін постановою Вищого  господарського суду України від 13 грудня 2007 року. При винесенні постанови  Одеським  апеляційним господарським  судом в судовому засіданні був присутнім представник  ТОВ „Серкон-Сервіс-Лімітед” Цимбал Ю.І., про що зазначено у постанові апеляційного суду, та йому на час звернення Позивача до господарського суду, вже як представнику  ТОВ „Отрада”, було відомо хто є чинним власником спірного майна і те, що постанова  ОАГС  набрала  законної  сили.

Відповідно до ст.1 ГПК  України  „Підприємства,  установи,  організації,  інші  юридичні особи ... мають право звертатися до господарського суду згідно з  встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або  оспорюваних  прав  та  охоронюваних  законом  інтересів.

В  позовній  заяві  Позивач  вказує, що  СУБП „Серкон-Сервіс-Лімітед” у  вигляді  ТОВ є співзасновником,  та  на  даний  час  єдиним  учасником  ТОВ  „Фірма  Отрада”,  з метою   створення  і  забезпечення  його  діяльності внесок  позивача у  статутний  капітал  був відображений у  вигляді  майна  спортивно-оздоровчого  комплексу  розташованого  за  адресою: м. Одеса, Французський  бульвар, 27/1 вартістю 5 700 000,00 грн, що  відповідало  99,78  статутного  капіталу  ТОВ  „Фірма  Отрада”. Продаж  спірного  майна  не дозволяє ТОВ "Фірма Отрада" вести господарчу діяльність з використанням  майна, що  знаходиться в його статутному фонді, тому як сторони оспорюють право власності на майно.  

Колегія суддів, враховуючи викладене вище, вважає, що ТОВ фірма „Афілія” не  оспорює право власності на спірне майно у позивача тому, що її  право  на  вказане  майно  підтверджено постановами Одеського апеляційного господарського суду та Вищого  господарського  суду  України.  Крім того, в зв'язку з тим, що СУБП „Серкон-Сервіс-Лімітед” (Позивачу) не належить на  праві  власності  спірне  майно,  неможливо  говорити  про захист порушених  прав  СУБП.  

Слід  звернути  увагу  і  на  ухвалу  апеляційного  суду  Одеської  області  від  29  листопада  2006  року,  згідно якої перелічені  вище  угоди,  пов'язані  с  продажем  майна,  є  дійсними. Таким чином апеляційний  суд  Одеської  області  та  Одеський  апеляційний  господарський суд 14 серпня 2007 року підтвердили відсутність у позивача майна, право на яке він  намагається захистити, звернувшись до суду.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Підсумовуючи зазначене  вище  колегія суддів дійшла до висновку про  безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Крім того колегія суддів вважає зазначити  наступне.

Посилаючись на  ч.3 ст.203  ЦК  України, суд першої інстанції зазначив про  ознаки  фіктивності оспорюваного  договору, таким  чином, за  твердженням суду, договір не був  спрямований на  реальне  настання правових наслідків.  Відповідно  до  ст.234  ЦК  України "Фіктивним  є  правочин,  який  вчинено  без  наміру  створення  правових  наслідків, які обумовлювалися цим правочином".

Колегія суддів апеляційної інстанції з таким висновком місцевого господарського  суду не може погодитися, тому що угода від 19.03.07 є цілком реальна і це підтверджують, у тому числі, матеріали справи (акт прийому-передачі до договору №1, а.с.45), тому як сторонами по договору були здійснені дії щодо передачі майна згідно вищевказаного акту прийому-передачі, також були проведені розрахунки за нього.

Господарським судом не була надана належна оцінка твердженням позивача про дії генерального директора ТОВ «Фірма Отрада», нібито не сумісні з цілями господарювання останнього.

Посилаючись на ч.З ст.238 ЦК України, суд зазначив, що генеральний директор ТОВ «Фірма Отрада»Федченко А.В. своїми діями порушила вимоги вищевказаної норми стосовно представництва, проте судом не встановлено яким саме чином це було зроблено.

Згідно припису ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України: «Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів   та   закону.  Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом».

Статутом ТОВ «Фірма Отрада», що був чинним на момент укладення угоди, у компетенцію генерального директора входило вчинення будь-яких дій стосовно майна товариства та укладення угод від імені товариства (пп. 13.7.1, 13.7.2 Статуту) без будь-яких обмежень (а.с.38). Таким чином представник ТОВ «Фірма Отрада»уклав угоду відповідно до Статуту.

Судом першої інстанції також не були досліджені обставини, згідно з якими власником земельної ділянки та будинку спортивно-оздоровчого комплексу на момент укладення договору був другий відповідач - ТОВ фірма «Афілія», відповідно до ухвали  Вищого  господарського  суду  України  від 21  червня 2006  року, залученої  до  справи.  ТОВ «Фірма Отрада», не здійснювавши останнім часом господарської діяльності на цієї території, було вимушено  продати, а ТОВ фірма „Афілія»придбала допоміжне майно, що є предметом оспореної угоди. Таким чином відповідно до ст.319 ЦК України та ст.134 ГК України власник майна ТОВ «Фірма Отрада»правомірно розпорядилося належним йому майном на свій  розсуд.

В  матеріалах справи є пояснення представника ТОВ  фірма „Афілія”  Федченко А.В., в якому вона просить відмінити постанову Одеського апеляційного  господарського  суду від 06.09.2005 року по справі №30-22/235-03-6439 (а.с.54). 14 серпня  2007  року  вказана  постанова  була скасована .

На  а.с.125  є  довіреність, якою  Федченко  А.В. надано  право  представництва  у   господарському суді  Одеської  області,  Одеському  апеляційному  господарському  суді,  Вищому  господарському  суді  по  справі №30-22/235-03-6439, якою вирішувалося  право власності щодо спірного  майна.

Але  господарський  суд  Одеської  області не зробив жодного кроку для  набуття  інформації, суттєвої для розгляду справи,  або  зробив  це  навмисно.  При  таких обставинах  неможливо дійти  до іншого  висновку.  Відповідно  до ч.3  ст.22  ГПК  України „Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу до прав і охоронюваних законом інтересів  другої  сторони, вживати  заходів для  всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи”. Але  Позивач  та  ТОВ  „Отрада”,  знаючи про встановлення  судом права  власності  на спірне майно за ТОВ  „Фірма Афілія”, пішли  на  відвертий оман суду, який, в свою чергу, не професійно стався до справи, взагалі не з'ясував питання про присутність у позивача права на позов в  матеріальному розумінні, що призвело до  прийняття  незаконного  рішення. Слід зазначити, що позивач звернувся з позовом до  суду 03 вересня 2007 року, тобто через 20 днів після  вирішення Одеським апеляційним господарським судом питання про визнання права власності на спірне майно за ТОВ  фірмою „ Афілія”.

Одеським апеляційним господарським судом 14 серпня  2007  року  встановлений  ще один факт, який має значення для вирішення спору: спірні об'єкти не можуть  виступати окремими предметами договорів купівлі-продажу.  Хоча  спірне  рухоме  майно  стало власністю ТОВ  „Отрада”,  його не змогли  зареєструвати  в установленому  законом порядку тому, що воно „ ... не   є самостійними  об'єктами,  а  є  частиною  майнового  комплексу” (т.3 а.с.185). А оскільки спірне майно не  було самостійними  об'єктами,  ТОВ  „Фірма Отрада”  було  вимушено  продати  його  ТОВ  фірма  „Афілія”  в  зв'язку з неможливістю  користуватися набутим  майном .

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що спірне майно: майданчик для гри в теніс, майданчик для гри в бадмінтон, каналізаційна насосна станція, трибуни, огорожа по периметру земельної ділянки та асфальтобетонне замощення вільних від забудови частин земельної ділянки є приналежністю, тобто  речами, які  призначені  служити головній  речі, двохповерхової будівлі, та зв'язані з нею спільним господарським  призначенням. Приналежність  наслідує долю  головної речи, якщо  інше  не  встановлено  договором. Згідно договору купівлі-продажу ТОВ  фірма „Афілія” набуло право власності на  головну  річ  та  її приналежність.

Вищий господарський суд України з встановленням Одеським апеляційним господарським судом фактів, які мають значення для  вирішення  спору,  повністю  погодився.       

У цих двох судових інстанціях, при розгляді справи №30-22\235-03-6439,

також була дана оцінка оспорююваного договору купівлі-продажу №1 від

19.03.2007 року, відповідно до якого ТОВ "Отрада" передала у власність ТОВ

фірмі "Афілія" спірне  майно. В постанові  Вищого  Господарського  Суду України вказано,  що  спірне  майно не  є  нерухомим,  право  власності на  такі  об'єкти  окремої  реєстрації  не  підлягає. И  головне:  спірне  майно  є  частиною  спортивно-оздоровчого  комплексу,  власником  якого є ТОВ  фірма „Афілія”. Таким чином Вищий господарський  Суд України  погодився  з  висновком  апеляційного  суду, що право власності на спірне майно належить ТОВ фірма  „Афілія".          

Колегія суддів вважає, що господарський суд без наявності документів з КП «МБТІ та РОН»,  ігноруючи постанову Одеського апеляційного господарського суду по справі №30-22\235-03-6439, не витребувавши її, безпідставно зробив невірний висновок  про те, що  майно, яке передане позивачем до статутного фонду ТОВ «Фірма Отрада», є нерухомим майном. Але вказане майно не мало визначатися як нерухомі об'єкти, а лише як складові обладнання будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, про що КП "Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" на запит адвоката Покась О.С. надало відповідь у листі № 4585-11/505 від 22.06.2006 року, зі змісту якого слідує, що майданчик для гри в теніс та бадмінтон, трибуни, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна станція, замощення не є самостійними об'єктами, а є частиною майнового комплексу. Тимчасові будівлі, зведення яких не потребує виконання робіт з улаштування фундаментів, обміряються та включаються до матеріалів інвентаризаційної справи з поміткою, що вони є тимчасові, та право власності на вищевказані об'єкти окремій реєстрації не підлягає. З цими висновками погодився в своїй постанові від 13.12.2007 року  й  Вищий Господарський Суд України по справі №30-22\235-03-6439.

Таким  чином  вказаним  фактом  встановлена  ще  одна  підстава  для  відмови  в позові, тому що доля спірного майна була вирішена постановою  Одеського  апеляційного  господарського  суду 14  серпня  2007  року.

За твердженням позивача договір мав певні дефекти у тексті договору, а саме був відсутній предмет договору, про те у тексті договору купівлі-продажу вищеназваного майна чітко вказаний перелік об'єктів (копія договору і акту передачі у справі,а.с.43-45). Це відповідає вимогам ч. 1 ст. 656 ЦКУ, за якими: «Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавців у майбутньому». Крім  того,  що  є  предметом  спору,  встановлено  постановою  Одеського апеляційного господарського суду  від 14  серпня  2007  року (аркуш 6  постанови). Це  ще  один встановлений  факт,  що має  значення для  вирішення  спору. Предметом спору є спірне майно.

Але  колегія  суддів вважає, що сторонами по договору були узгоджені усі умови договору, а відсутність протиріч між сторонами підтверджена укладанням договору згідно вимог чинного законодавства. Згідно ч.1 ст. 638 ЦКУ договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір не посвідчений нотаріально, тому що ці об'єкти не належать до об'єктів нерухомості. Право власності на вищевказане майно ТОВ «Фірма Отрада»з цієї ж причини не зареєструвало в установленому порядку.

Хоча спірне рухоме майно стало власністю ТОВ «Фірма Отрада»(а.с.47) його не змогли зареєструвати в установленому законом порядку, тому що воно,,...не є самостійними об'єктами, а є частиною майнового комплексу» (т.З а.с. 185, справи №30-22\235-03-6439). Що  стосується вартості майна, то починаючи з 2003 р. та виключно до 2007 р., у судових справах його оцінка була вартістю 16 985,00 грн.

Таким чином на підставі фактів, які встановлені судом і мають значення для  вирішення,  колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що спірне майно, під час розгляду справи господарським судом, належало ТОВ фірмі „Афілія”. Позивач  добровільно  позбавився  його  27  листопада  2000 року за  договором  купівлі-продажу. Нові власники спірного майна продали його ТОВ фірмі „Афілія” 11.07.2002 року. Позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання вказаних угод недійсними відмовлено,  ТОВ фірма  „Афілія” в  наступний  час  є  власником  спірного  майна. Спірні  об'єкти  не  можуть  виступати окремими предметами договорів купівлі-продажу, а є приналежністю  головної  речі, власником якої є ТОВ фірма  Афілія”, незалежно від  існуючого рішення  господарського  суду  по  справі  по  справі №11/382-05-11184 на  користь ТОВ „Фірма Отрада”. Тобто у позивача відсутнє право на позов  в  матеріальному  розумінні,  що  тягне  за  собою прийняття  рішення  про  відмову в  задоволенні  позову. Підстав для  визнання договору купівлі-продажу  №1 від 19 березня  2007 року недійсним  колегією суддів не встановлено.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду скасуванню, в задоволенні позову слід  відмовити.

Керуючись  ст.ст.99,101,103-105  ГПК  України,  суд  постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Афілія", м. Харків,  на рішення господарського суду Одеської області від 28 листопада 2007 року у справі №28/264-07-7241 задовольнити.

Рішення господарського  суду скасувати.

Спільному Українсько-Болгарському підприємству "Серкон-Сервіс-Лімітед", м.Одеса, у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,   в  позові  відмовити.

Стягнути  з  Спільного Українсько-Болгарського підприємства "Серкон-Сервіс-Лімітед" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65000, Україна, м. Одеса, вул. Катеринінська, 17, ЄДРПОУ 14365277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Афілія" (61050, Україна, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 24, ЄДРПОУ 25188045)  витрати  на державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 42,50  грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

          Головуючий суддя:                                                             М.В. Михайлов

Суддя                                                                                       Л.В. Поліщук  

Суддя                                                                                        О.О. Журавльов