Постанова

від 29.01.2008 по справі 8/352д/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/352д/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.08                                                                                       Справа №8/352д/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Хуторной В.М. судді  Хуторной В.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі Акімовій Т.М.

          Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський пивоварний завод» на рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2007 р. по справі № 8/352д/07

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський пивоварний завод», м. Мелітополь Запорізької області (далі ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»);

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосельпром», м. Мелітополь Запорізької області (далі ТОВ «Автосельпром»);

про визнання недійсним договору позики №1 від 23.10.2003 р.

                    за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосельпром», м. Мелітополь, Запорізька область (далі ТОВ «Автосельпром»);

          до відповідача – Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський пивоварний завод», м. Мелітополь, Запорізька область (далі ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод»);

         про стягнення 202084,24 грн. неустойки, 29808,70 грн. річних відсотків, 106760 грн. втрат від інфляції грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №108 від 28.01.2008 р. справу № 8/352д/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.11.2007 р. по справі № 8/352д/07 (суддя Попова І.А) в позові ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» відмовлено, позов ТОВ «Автосельпром» задоволено частково, вирішено стягнути з ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» на користь ТОВ «Автосельпром»: 29808,71 грн. річних процентів, 106760 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1413,27 грн. судових витрат, в іншій частині позову відмовлено.

Вказане рішення мотивовано наступним: первісний позов відхилено з підстав наявності повноважень у директора на укладення оспорюваного договору, які не обмежувалися статутом щодо укладення угод будь-яким розміром коштів, не затвердження вказаної угоди на загальних зборах не є обов'язковим, оспорюваний договір розглядається судом як цивільно-правова угода, а не як фінансова послуга. Щодо задоволення зустрічного позову в частині стягнення річних процентів та втрат від інфляції, то судом вказано, що ці вимоги обґрунтовані ст. 625 ЦК України та є підтвердженими через те, що ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» на момент розгляду справи зобов'язання щодо повернення 312251,89 грн. фінансової допомоги не виконав. В частині відмови у позові щодо стягнення неустойки в розмірі 56450,78 грн. рішення суду мотивоване тим, що позивачем невірно визначений термін нарахування неустойки в порядку ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод», позивач за первісним позовом, у поданій суду апеляційній скарзі вказує на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права. Вважає, що оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, як такий, що не відповідає вимогам Закону, оскільки директор ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» підписуючи спірний договір позики діяв з перевищенням своїх повноважень, позивачем в порядку ч. 2 ст. 63 ЦК України оспорювана угода не схвалювалася, жодних дій на її виконання не вчинено. Крім того, оскільки договір позики №1 від 23.10.03 р. від імені ТОВ «Автосельпром» в порушення вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» був укладений особою, яка не має права на здійснення діяльності по наданню фінансових послуг, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач за первісним позовом відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 29.01.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.  

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору: 23.10.2003 р. сторонами по справі укладено договір про надання тимчасової безпроцентної фінансової допомоги, за умовами якого ТОВ «Автосельпром» надає ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» безпроцентну тимчасову фінансову допомогу на зворотній основі для використання на виробничі потреби. Відповідач зобов'язався повернути допомогу в повному обсязі не пізніше 23.10.2004 р. Пунктом 4 договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасного повернення фінансової допомоги ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» сплачує неустойку в розмірі 60% річних від суми фінансової допомоги, яка не повернута своєчасно. Договір укладено сторонами, як зазначено в ньому, відповідно до ст. 203, 214, 215, 374 ЦК УРСР. На виконання умов договору ТОВ «Автосельпром» перерахувало ТОВ «Мелітопольський пивоварний завод» 370000 грн. платіжними дорученнями № 23 від 27.01.2004 р. та № 22 від 24.10.2003 р.

Платіжними дорученнями від 14.01.2004 р. та 23.01.2004 р. ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» повернуло позикодавцю 30000 грн.

Предметом позовної вимоги за зустрічним позовом є стягнення з ТОВ «Мелітопольський пивоварний завод» втрат від інфляції грошових коштів, річних процентів та пені.

Господарським судом Запорізької області у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволені частково, з чим не погодився позивач за первісним позовом та оскаржує рішення суду в апеляційному порядку.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги щодо визнання договору позики від 23.10.2003 р. недійсним з посиланням на ст. 48 ЦК УРСР, як такий, що не відповідає вимогам закону, зокрема щодо відсутності повноважень у директора ВАТ ««Мелітопольський пивоварний завод» на укладання спірної угоди.

Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР, який був чинний на момент укладення оспорюваного договору, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

          Колегія суддів приходить до висновків: про відповідність договору про надання тимчасової безпроцентної фінансової допомоги від 23.10.2003 р. визначенню договору позики в розумінні ст. 374 ЦК УРСР, досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору позики та відсутності суперечності вказаної угоди вимогам Закону для даного різновиду договірних зобов'язань, виконанням угоди з боку ТОВ «Автосельпром», яким перераховано 370000 грн. відповідно до платіжних доручень (а. с. 39).

          Посилання апелянта на відсутність наступного схвалення угоди відповідно до ст. 63 ЦК УРСР є необґрунтованими. Згідно ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, спочатку отримання, а потім часткове повернення грошових коштів ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» ТОВ «Автосельпром», є в будь - якому випадку схваленням угоди позивачем за первісним позовом.

До доводів апелянта про нікчемність тверджень про схвалення договору з причин сплати коштів тим самим директором, що і укладав договір, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до платіжних документів повернення коштів було здійснено саме ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод», а не фізичною особою Єфименко В.Г. Крім того, позивачем по первісному позову не доведено, що директор Єфименко В.Г. не мав повноважень на укладання спірної угоди. Контракт від 1.06.2000 р. регулює лише трудові відносини директора та підприємства та не впливає на права та обов'язки по господарським договорам з іншими підприємствами. Статут ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» наданий в новій редакції, станом на 16.11.05 р., а не станом на дату укладання угоди, тому є неналежним доказом по справі.

З приводу порушення ТОВ «Автосельпром» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі Закон № 2664) слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону № 2664 фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» вірно зазначив в апеляційній скарзі, що ТОВ «Автосельпром» не є такою юридичною особою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, воно не внесене до відповідного реєстру фінансових установ, тому здійснювати діяльність по наданню фінансових послуг не має права, що і не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 2664 фінансова послуга - операції з  фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Статтею 2 Закону № 2664 визначено сферу дію Закону, відповідно до якої Закон № 2664 регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Стаття 5 Закону № 2664 встанавлює, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що надана відповідачем за первісним позовом позика у вигляді поворотної фінансової допомоги не є фінансовою послугою в розумінні Закону № 2664, ТОВ «Автосельпром» не є фінансовою установою у відповідності зі ст. 5 Закону № 2664, такий вид господарської діяльності як надання фінансових послуг не передбачений статутом ТОВ «Автосельпром» та не заявлений як виключний вид його діяльності, тому посилання на невідповідність спірного договору нормам Закону № 2664 є надуманими.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, зустрічний позов ТОВ «Автосельпром» задоволений частково судом першої інстанції правомірно.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2007 р. по справі № 8/352д/07.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд – ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський пивоварний завод» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2007 р. по справі № 8/352д/07 - без змін.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 30.01.2008 р.

Головуючий суддя Хуторной В.М.

 судді  Хуторной В.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.