Ухвала

від 07.02.2008 по справі 20-1/049

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-1/049

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

05 лютого 2008 року   Справа № 20-1/049

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Плута В.М.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Алсуф'єв В.В.) від 27.11.2007 по справі № 20-1/049

за позовом           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, м.Севастополь, 99011)

до           Приватного підприємства "Сандора" (вул. Л. Толстого, 25, кв. 43,Севастополь,99011)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехпласт" (вул. Кесаєва, 5,  корп. 11, кв. 15,Севастополь,99038)

про визнання правочину недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя на підставі статті 49 Цивільного кодексу України (Закон №1540-VI від 18.07.1963) подала позов про визнання недійсною угоди, укладеної 10.11.2003 між приватним підприємством „Сандора" та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантехпласт", на загальну суму 6 000 грн., у тому числі        податку на додану вартість 1 000,00 грн.

Позивач також просить суд застосувати наслідки, передбачені вищеназваною нормою матеріального права.

Відповідно матеріалів справи, на думку податкового органу, господарська угода між відповідачами здійснена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя  від 02.06.2005 у справі № 2-1083/2005 визнані недійсними: засновницькі документи, свідоцтво про державну реєстрацію приватного підприємства „Сандора”, та встановлено, що засновник даного підприємства, а саме Рядинська О.А. ніколи не мала мети займатися  підприємницькою діяльністю, а підприємство не знаходилось за місцем реєстрації, окрім того підприємство зареєстровано на підставну особу.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 27.11.2007 у справі № 20-1/049 (суддя В.В. Алсуф'єв)  у задоволенні позову відмовлено.

При прийнятті судового рішення місцевий господарський суд керувався роз'ясненнями  президії Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 „Про судову практику в справах про визнання  угод недійсними”: роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України  12.03.1999 № 02-5/111 та виходив із того, що визнання недійсними установчих документів приватного підприємства „Сандора” у судовому порядку, згідно діючого законодавства України  не може бути підставою для визнання недійсними угод, раніше укладених даною юридичною особою.

На думку господарського суду міста Севастополя, позивачем не доведено умисел приватного підприємства „Сандора” на приховування доходів від оподаткування, оскільки оспорювана угода  укладена від імені даного підприємства особою без належних на то повноважень.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі  міста Севастополя оскаржує постанову суду першої інстанції  у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та невідповідністю висновків, викладених у постанові суду, обставинам справи.

На думку позивача, здійснена угода між відповідачами завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Даний факт, як вважає позивач, встановлений рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя  від 02.06.2005 про визнання недійсними: установчих документів приватного підприємства „Сандора”, свідоцтва платника податку на додану вартість.

Позивач також посилається на вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 03.05.2007 по кримінальній справі №  1-25/2007 за обвинуваченням громадянки Рядінської О.А. у скоєнні злочину, відповідно до якого, на думку позивача, підтверджено, що приватне підприємство „Сандора” було створено фіктивно з порушенням норм чинного законодавства, а відтак і юридично значимі дії даного підприємства носять фіктивний характер, та спрямовані на приховування податків.

Доводи позивача мотивовані також іншими підставами, викладеними  в апеляційній скарзі, не маючими значення для розгляду справи.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 05.02.2008 суддів Черткову І.В. та Щепанську О.А. у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому процесі замінено на суддів Горошко Н.П. та Плута  В.М

Судова колегія, розглянувши матеріали справи,  апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За змістом статті 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, недійсною є угода, яка здійснена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно позовних вимог, суперечність оспорюваної угоди, укладеної між позивачами інтересам держави та суспільства  полягає у тому що дана угода  не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки приватне підприємство „Сандора” зареєстроване на підставну особу; засновник підприємства не мала мети займатися підприємницькою діяльністю, підприємство відсутнє за місцем реєстрації, тощо.

Проте, стаття 49 Цивільного кодексу УРСР передбачає лише недійсність угоди, здійсненої повноправними особами, але данна угода повинна протирічати інтересам держави та суспільства.

Сама по собі угода продажу суб'єктом підприємництва не державної форми власності іншій особі свого майна, на думку судової колегії, не може суперечити інтересам держави або суспільства, оскільки власник свого майна вправі розпорядитися ним на свій розсуд.

Поставлений за оспореною угодою  товар не виключено із цивільного обігу.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що позивач безпідставно заявив позовні вимоги на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР, оскільки із 01.01.2004, згідно з пунктом 1 та пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України  від 1963 року втратив чинність.

Дані висновки судової колегії відповідають також судовій практиці, а саме: Постанова Верховного Суду України від 14.02.2006  у справі № 21-321; Постанова Вищого адміністративного суду України від 04.12.2006 у справі № К-263/06.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

          1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 27.11.2007 у справі № 20-1/049 залишити без змін.

          Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                        В.С. Голик

Судді                                                                      Н.П. Горошко

                                                                      В.М. Плут