Рішення

від 14.01.2011 по справі 15/166-10-5061

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/166-10-5061

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "14" січня 2011 р.Справа  № 15/166-10-5061

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  -      Кушніренко О.Ю.

від відповідача –  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Терфікс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Златокрай” про розірвання договору та зобов'язання повернути 50 000,00 грн., -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Терфікс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї до Товариства з обмеженою відповідальністю „Златокрай” про розірвання договору № 23/11 від 30.11.2009 р. та зобов'язання повернути завдаток в сумі 50 000,00 грн., посилаючись на наступне.

30.11.2009 р. між ТОВ „Терфікс” та ТОВ „Златокрай” був укладений договір № 23/11, за яким відповідач повинен був надати послуги по очистці гірчиці та пшона у кількості 60 тон та 250 тон відповідно.

За твердженнями позивача, на виконання умов вказаного договору позивач 30.11.2009 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 50000 грн., що підтверджується випискою банку від 30.11.2009 р. та платіжним дорученням № 21 від 30.11.2009 р., проте товар позивачем не був поставлений у зв'язку з невиконанням зобов'язань перед позивачем постачальниками сировини по відвантаженню гірчиці та пшона.       

При цьому  в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 607 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється неможливістю виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Так, з огляду на те, позивач не може відповідати за дії третіх осіб, через дії яких виконання зобов'язання не може бути здійснено, позивач вважає  за можливе розірвати договір.

Також позивач вказує, що відповідно до ст. 570 ЦК України перераховані позивачем відповідачу кошти вважаються авансом, тому підлягають поверненню в разі розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2010 р. порушено провадження по справі № 15/166-10-5061 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

30 листопада 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Златокрай” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Терфікс” (замовник) був укладений договір № 23/11, який регулює взаємовідносини сторін при виконанні відповідачем робіт з очистки гірчиці та очищення зерна замовника.

Відповідно до п. 1.2 договору замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання з виконання робіт по очистці пшона відповідно до якісних показників, що відповідають ДСТУ 572-60: пшоно вищого ґатунку; по очистці гірчиці відповідно до показників: відходи до 1%, масляниста доміш до 0,5%; з фасування продукції (гірчиця, пшоно) в Біг Бегі (по 1000 кг).

Обсяг вищевказаної продукції визначені в п. 1.3 договору: пшоно –250 тон, гірчиця –60 тон.

Вартість послуг відповідача визначена в п. 2.1 договору та складає:

-          очистка і фасування гірчиці –280 грн./т, в т.ч. ПДВ –46,67 грн.;

-          очистка і фасування пшона –150 грн./т в т.ч. ПДВ –25,00 грн.

Загальна вартість договору складає –54 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9050,00 грн.

П. 2.2 договору передбачено, що оплата по договору здійснюється замовником у безготівковій формі згідно рахунку виконавця, не пізніше 3-х банківських днів з моменту його отримання.

Згідно п. 2.3 договору замовник здійснює передоплату в розмірі не менше 90% від суми договору. Залишок оплати здійснюється змовником впродовж 2-х банківських днів, з моменту підписання акту виконаних робіт.

Після завершення робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт (п. 3.1 договору).               

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Укладений між сторонами по справі договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура № СФ-0000058 від 30.11.2009 р. на суму 50000,00 грн. за послуги по очистці та навантаженню сировини. При цьому вказану суму позивачем було сплачено згідно платіжного доручення № 21 від 30.11.2009 р., що підтверджується випискою АТ „ОТП Банк”  від 30.11.2009 р. В графі призначення зазначеного платежу вказано „Передоплата за послуги по чищенню сировини зг.рах. № СФ-0000058 від 30.11.09 р., в тому числі ПДВ 8333,33 грн.”.

Виходячи з викладеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором № 23/11.   

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором з надання послуг по очищенню і фасуванню гірчиці та пшона. Зокрема, такими доказами, виходячи зі змісту договору, є акт виконаних робіт. В свою чергу такі обставини свідчать про невиконання відповідачем умов договору № 23/11, що не спростовано відповідачем. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).     

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.

Між тим позивач просить розірвати спірний договір, посилаючись на неможливість його виконання через дії третіх осіб. Але згідно умовам договору зобов'язаннями позивача є  здійснення передоплати за послуги з очищення та фасування гірчиці і пшона та оплата решти частини суми після підписання акта виконаних робіт. Наразі матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором щодо здійснення передоплати за послуги з очищення та фасування гірчиці і пшона на підставі виставленого відповідачем рахунку. З огляду на відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт, що свідчить про ненадання відповідачем обумовлених договором послуг, строк для сплати позивачем решти частини суми по договору не настав.     

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 5.2 спірного договору визначено, що договір може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірвано у випадку невиконання іншою стороною своїх зобов'язань.     

Ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.      

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Так, саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо надання послуг з очищення та фасування гірчиці і пшона, що не спростовано відповідачем належними доказами, є підставою для розірвання цього договору.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для розірвання укладеного між сторонами по справі договору від 30.11.2009 р. № 23/11.

При цьому позивач просить суд також зобов'язати відповідача повернути перераховану в якості передоплати суму за договором в розмірі 50 000,00 грн. Вказані вимоги позивача за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні за правилами ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Виходячи з аналізу вказаних положень законодавства, необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Тобто, якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належним чином виконала, таке виконання втрачає правову підставу.

Отже, виходячи з викладеного та з огляду на розірвання договору № 23/11, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., які були переховані відповідачу як  передоплату за надання послуг по договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Терфікс” є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Терфікс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Златокрай” про розірвання договору та зобов'язання повернути 50 000,00 грн. задовольнити.

2.          Розірвати договір № 23/11 від 30.11.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Терфікс”  (65029, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 31; код ЄДРПОУ 36674235) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Златокрай” (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46; код ЄДРПОУ 32971105).

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Златокрай” (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46; код ЄДРПОУ 32971105; р/р 2600101020077 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Терфікс”  (65029, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 31; код ЄДРПОУ 36674235; р/р 26001201332749 в ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) суму в розмірі 50 000/ п'ятдесят тисяч/грн. 00 коп.

4.    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Златокрай” (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46; код ЄДРПОУ 32971105; р/р 2600101020077 в АКБ „Правекс-Банк”, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Терфікс”  (65029, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 31; код ЄДРПОУ 36674235; р/р 26001201332749 в ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) витрати по сплаті державного мита у розмірі 585/п'ятсот вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                            Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2011 р.