Рішення

від 17.01.2011 по справі 26/181-10-4814

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/181-10-4814

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2011 р.Справа  № 26/181-10-4814

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  : Бондарєв В.В.    за довіреністю від 20.05.2009 р.;  

від  відповідача  1 : не з'явився

від відповідача 2 : не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:   Публічного  акціонерного товариства   „Державний експортно –імпортний банк України в особі філії  АТ „Укрексімбанк”;  

до відповідача  1: відкритого   акціонерного товариства    „Іллічівський  олійножировий комбінат ”  (ВАТ „ІОЖК”);

до відповідача 2:  ВАТ АКБ„Одеса-Банк”;

про  визнання  недійсним  договору, -

у с т а н о в и в :  

Публічне  акціонерне  товариство   „Державний експертно –імпортний банк України в особі філії  АТ „Укрексімбанк”     ( далі – Банк, Позивач  )  звернулось із позовом до     відкритого   акціонерного товариства    „Іллічівський  олійножировий комбінат ”  ( далі –Комбінат, Відповідач 1  ) та  ВАТ АКБ „Одеса –Банк” ( далі – Відповідач 2  )  про  визнання договору  про порядок здійснення платежів за векселями укладеного між Комбінатом  та ВАТ  недійсним  посилаючись на наступне.

Між Банком та Комбінатом 28.07.2005 р. укладена Генеральна угода  №6305N1 (далі - Генеральна угода), з усіма чинними кредитними договорами, які укладені в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковані, є Додатками до Генеральної угоди, її невід'ємними частинами та складають єдиний документ, відповідно до якої Позивач проводить кредитні операції в межах загального ліміту, який на час подання позовної заяви складає:

-          для заборгованості у доларах США - 21 295 343,90 дол. США;

-           для заборгованості у євро - 20 513 426,45 євро;

-          для заборгованості у гривні - 454 456 066,58 грн.,

кінцевим терміном погашення усіх кредитів до "27" липня 2012 року, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов зазначеної Генеральної угоди.

Як зазначає позивач у позові, відповідними пунктами усіх діючих кредитних договорів, а саме: п.п. 5.1.6 (є), 5. 1.4 (є), 5.1.5 (є), що укладені в рамках вищезазначеної Генеральної угоди, а саме : №6305К23 від 28.07.2005 р; № 6307К1 від 18.01.2007 р; № 6308К8 від 18.07.2008 р; №6309К12 від 28.07.2009 р; № 6309К20 від 22.12.2009 р; № 6309К23 від 30.12.2009 р; № 6310КЗ від 18.05.2010 р; № 6310К9 від 06.08.2010 р; № 6310К14 від 28.09.2010 р. № 6310К15 від 28.09.2010 р. встановлено, що:

Позичальник (Відповідач 1) зобов'язується без попередньої письмової згоди Банку до повного погашення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом та інших платежів, належних до сплати за цим Договором:

е) не отримувати кредит(и) в будь-якій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів ( крім податкових векселів) тощо.

Як зазначає позивач у позові, крім цього, згідно додаткової угоди від 31.08.09 пункт 9.1 Генеральної угоди доповнений підпунктом 9.1.13, яким, зокрема, передбачено, що у разі необхідності, на вимогу Банку, Позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний щоденно                     а) узгоджувати з представниками банку на підприємстві, поточні платежі підприємства. В разі необхідності надавати пояснення та необхідні документи, що підтверджують використання коштів.

На підставі вищезазначеного, позивачу стало відомо про укладання між Позичальником банку (Відповідачем 1) та ВАТ АКБ „Одеса-Банк" (Відповідачем 2) Договору про порядок здійснення платежів за векселями від 18.10.10. (далі - Договір), яким встановлений обов'язок ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат" здійснити на користь ВАТ АКБ „Одеса-Банк" платежі, згідно виписаних Відповідачем 1 двох векселів: від 22.10.08 серії АА №1218483 та від 22.10.08 серії АА №0694350 на загальну суму 7052708,00 грн.

Відповідно до частин 2, 4 статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за  домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором. Отже, внаслідок новації між сторонами виникає нове зобов'язання, яке повинно містити умови про інший предмет або інший спосіб виконання.

Як зазначає позивач у позові, між тим, Договором відповідачами встановлений новий порядок виконання грошових зобов'язань, а саме - поетапне здійснення платежів, за порушення якого встановлена відповідальність у вигляді пені, з можливістю вирішення спорів та протиріч, що можуть виникнути між сторонами за договором у господарському суді (п.п. 3-5 Договору), тобто теоретичне припущення про можливість невиконання у будь-який час відповідачем 1 умов цього договору - не може бути підставою для повернення виконання ним платежів за векселями.

На думку позивача, між тим, вказаний Договір укладений з боку Відповідача 1 без попередньої на це згоди Позивача та всупереч умовам, встановленим вищевказаними кредитними договорами, які є невід'ємними додатками зазначеної Генеральної угоди. Укладання відповідачами Договору про порядок здійснення платежів за векселями суттєво погіршує фінансовий стан позичальника - ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат", що проявляється в неможливості погашення ним заборгованості за кредитами перед АТ „Укрексімбанк", наданими відповідно до умов Генеральної угоди.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказана суперечність відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На думку позивача, з урахуванням вищезазначеного, приймаючи до уваги порушення Відповідачем 1 зобов'язань, встановлених Генеральною угодою і, як наслідок - порушення останнім вищезазначеної норми Цивільного Кодексу України, що підтверджується фактом безпідставного та незаконного укладання (без згоди АТ „Укрексімбанк") Договору про порядок здійснення платежів за векселями, суттєво порушені інтереси АТ „Укрексімбанк", ос кредитора за кредитними договорами, оскільки підписанням вказаного договору Відповідачем 1 не тільки порушена норма вищезазначена Закону, а також поставлена під сумнів змога виконати грошові зобов'язання перед Позивачем за усіма кредитними договорами. Цей довід підтверджується, зокрема, неодноразовим підписанням між АТ -Укрексімбанк" та ВАТ „ЮЖК" (за клопотанням останнього) додаткових угод до Генеральної угоди та усіх кредитних договорів, які є її додатками, в частині перенесення строків погашення відповідних частин отриманих кредитів та нарахованих процентів.

Як зазначає позивач у позові, поряд з цим, відповідно до частини третьої статті 5 Закону України від 05.04.2001, №2374-111 "Про обіг векселів в Україні" вексель підписується: від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою. Між тим, вказані векселі підписані не керівником ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат" - Віршубським І.М., як зазначено в них, а директором з економіки - Тарасенко Ю.М., який відповідно до вказаного Закону та Статуту підприємства не мав права підписувати зазначені векселі, оскільки не є керівником вказаного Товариства (зразок підпису Голови правління ВАТ „ЮЖК" Віршубського І.М. підтверджується копією довідки із зразками підписів та відбитком печатки , що є в матеріалах справи Відповідача 1.

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку позивача, враховуючи це, та, приймаючи до уваги факт укладання Відповідачем 1 Договору від 18.10.10р. про порядок здійснення платежів за векселями, яким взяті зобов'язання перед Відповідачем 2, що суперечить вищезазначеним кредитним договорам та чинному законодавству, зокрема - ст. 526 ЦК України, у нього є достатні законні підстави для звернення до суду з позовом про визнання Договору недійсним.

В засіданні суду представник  Банку  позов підтримав, просив його задовольнити та крім цього пояснив,  що підставою для звернення до суду із даним позовом є укладання  Комбінатом з  ВАТ  вказаного договору всупереч  умовам Угоди, відповідно до якої Позичальник ( Комбінат ) зобов'язався  не отримувати кредит(и) в будь-якій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів і крім податкових векселів тощо. Тобто  Позичальник   - Комбінат уклавши вказану Угоду із Банком  зобов'язався не  укладати будь - які фінансові договори  взагалі  без  узгодження цих угод  із  Банком. Про це йдеться у  розділі 1 Угоди.

Отже  згідно розділу 1 Угоди  Комбінат, маючи  укладену вищевказану  Угоду  не мав права укладати  вказаний договір  взагалі.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 215, 216 ЦК України,  позивач просить  визнати недійсним Договір від 18.10.10 про порядок здійснення платежів за векселями, що укладений між ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат" та ВАТ АКБ „Одеса-Банк". Витрати по сплаті держмита та ІТЗ судового процесу віднести пропорційно на відповідачів та стягнути з кожного із них на користь філії АТ „Укрексімбанк" в м. Одесі             (п/р №37397016390000 у філії АТ „Укрексімбанк" в м. Одесі, код ЄДРПОУ 09805053, МФО 328618) по 42,50 грн. - витрати по сплаті держмита та 118,00 грн. - ІТЗ судового процесу відповідно).          

Відповідачі   в судове засідання не з'явились, повідомлялись  належним чином про час та місце розгляду справи,  причини неявки суду не повідомили, відзиви на позов не надали, тому господарський суд розглядає справу згідно правил ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника Банка, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України,  господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як убачається з матеріалів справи,  між  Банком  та  Комбінатом  була  укладена вищевказана Генеральна угода.

Вказана Угода  є правочином на який розповсюджуються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для    чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до  статті 203 ЦК України, зокрема  частини 1 - Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Підстави для визнання  недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Згідно з цією статтею, зокрема  частин 1 та  3  :

1. Підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

3. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З п. 5.1.4 п.п. е кредитних договорів № 6307К1 від 18.01.2007 р; № 6308К8 від 18.07.2008 р; п.5.1.4 п.п. є кредитних договорів №6309К12 від 28.07.2009 р; № 6309К20 від 22.12.2009 р; № 6309К23 від 30.12.2009 р; п.5.1.6 п.п. є  кредитного договору № 6310КЗ від 18.05.2010 р; п.5.1.5 п.п. є кредитних договорів № 6310К9 від 06.08.2010 р; № 6310К14 від 28.09.2010 р. № 6310К15 від 28.09.2010 р.,  що укладені в рамках вищезазначеної Генеральної угоди випливає, що Комбінат укладаючи ці договори  зобов'язався не отримувати кредит(и) в будь-якій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів, тощо.

Позивач наполягає на тому,  що  маючи укладену  Угоду та вказані  вище  кредитні договори,   Комбінат зобов'язався  отримувати фінансову допомогу тільки від Банку і не від кого  більше взагалі. Про це йдеться у  п.п. 1.2,  1.3 статті 1 Угоди та  п.п. 5.1.6 (є), 5.1.4 (є), 5.1.5 (є),  кредитних договорів, укладених  в рамках вищезазначеної Генеральної угоди.    Тобто,  як вже зазначено вище і  як тлумачить цей пункт Угоди позивач,   Комбінат, маючи  укладену вказану Угоду та вказані  кредитні договори  не мав права укладати  вказаний Договір  взагалі.

Уклавши цей Договір про порядок здійснення платежів за векселями Комбінат фактично порушив умови   статті 1 Угоди та вказаних пунктів  вказаних кредитних договорів,   тобто взятого на себе зобов'язання  - не укладати  ні з ким будь - які фінансові угоди,  і отже за   приписами  ч. 3 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України  вказаний  договір повинен бути визнаний недійсним.

На  приведених обставинах власно і базується позовна вимога Банку.

Аналізуючи  вищеприведене  в порядку ст. 43 ГПК України господарський суд  погоджується із   приведеним тлумаченням  Банком вказаної статті  Угоди та  пунктів кредитних договорів,   оскільки це тлумачення, на думку суду,    прямо  випливає  із змісту  вказаної статті   Угоди та вказаних пунктів кредитних договорів.

Зворотнього відповідачі суду  в порядку ст. 33 ГПК  України  не довели.

За таких  підстав  суд вважає, що  вимоги Банку є обґрунтованими, такими  що  базуються на наявних у справі матеріалам, є доведеними  і тому підлягають  задоволенню в повному обсягу.

Керуючись  ст. ст. 44,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати  недійсним договір від 18.10.10р. про порядок здійснення платежів за векселями  укладений  між  ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат"  68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.Транспортна,45, код ЄДРПОУ 31541451) та  ВАТ АКБ „Одеса-Банк" (65010, м.Одеса, вул.Князівська,32, код ЄДРПОУ 19361350).

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня  його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                       Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 21  січня  2011 року.