Постанова

від 29.02.2012 по справі 26/181-10-4814

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/181-10-4814

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" лютого 2012 р. Справа № 26/181-10-4814

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Лавриненко Л.В.,

секретар судового засідання Литовчук Г.П.

за участю представників учасників процесу:

від ПАТ „Дельта Банк” –Перетятько С.М.

від ВАТ „Акціонерний комерційний банк„Одеса-Банк” Бойко О.І., Голотинін Р.Ю.

від ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Одесі Бондарєв В.Ф.

від ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк”

на рішення господарського суду Одеської області

від 17.01.2011р.

по справі № 26/181-10-4814

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк”

до відповідачів:

1)Відкрите акціонерне товариство „Іллічівський олійножировий комбінат”;

2)Відкрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк„Одеса-Банк”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Одесі

про визнання недійсним договору

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2011р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.02.2011р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк„Одеса-Банк” на рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. у справі № 26/181-10-4814.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.02.2011р. апеляційне провадження з даної справи зупинено до вирішення по суті спору зі справи № 28/17-513-2011, що розглядається господарським судом Одеської  області за позовом ВАТ „Акціонерний комерційний банк„Одеса-Банк” до ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України в особі філії в м. Одесі та  ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” про визнання недійсними пунктів договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2012р. апеляційне провадження зі справи № 26/181-10-4814 поновлено, в зв'язку із усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження,  розгляд справи призначено на 08.02.2012р..

Згідно із договором про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні) від 04.11.2011р. (зареєстровано в реєстрі                                  за № 4861) укладеним Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством „Дельта-Банк” (новий кредитор), первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги виконання зобов'язань Відкритим акціонерним товариством „Іллічівський олійножировий комбінат” перед первісним кредитором, відповідно до Генеральної угоди № 6305 № 1 від 28.07.2005р., з урахуванням усіх діючих додаткових угод до неї, та право вимоги виконання зобов'язань ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” перед первісним кредитором, відповідно до Генеральної угоди № 6307 № 1 від 27.04.2007р., з урахуванням усіх діючих додаткових угод до неї.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

За правилами ст. 25, 77 ГПК України в судовому засіданні від 08.02.2012р. за клопотанням Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" від 07.02.2012р. здійснено процесуальне правонаступництво та залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство „Дельта-Банк”, як позивача по справі, замість ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, а останнього залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 29.02.2012р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання господарського суду апеляційної інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення та реєстром вихідної кореспонденції Одеського апеляційного господарського суду за 10.02.2012р.

Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Одесі звернулося до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору від 18.10.2010р. про  порядок здійснення платежів за векселями укладеного Відкритим акціонерним товариством „Іллічівський олійножировий комбінат” та Відкритим акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. зі справи № 26/181-10-4814 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю. (т. 3, а.с. 163-169)

Обґрунтовуючи рішення, яке оскаржено в апеляційному порядку, судом зроблено висновок, що ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат”, укладаючи договір з ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” про  порядок  здійснення  платежів  за векселями фактично порушило умови ст.1 Генеральної Угоди та відповідних пунктів  кредитних договорів щодо зобов'язання не укладати будь-які фінансові угоди із іншими контрагентами, у зв'язку з чим, згідно із ч.2 ст.215 та ч.1 ст.203 ЦК України оспорюваний договір слід визнати не дійсним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ВАТ „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”, звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, про скасування рішення господарського суду від 17.01.2011р. з даної справи та відмову у задоволенні  позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, особа, яка подала апеляційну скаргу, посилаючись на ст. ст. 9, 34, 39 Уніфікованого Закону „Про переказні векселі та прості векселі”  зазначає, що ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат” зобов'язаний здійснити платіж по векселям. Крім того, товариство вказує, що прості векселі серії АА 1218483 від 22.10.2008р. та серії АА 0694350 від 22.10.2008р. емітовані комбінатом і згідно із вимогами чинного законодавства, тобто для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, що передбачено ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”. Також, банк вважає, що він є таким же кредитором ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат”, як і позивач, та має право вимагати погашення заборгованості по договору від 18.10.2010р. про порядок здійснення платежів за векселями, як і ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Одесі по генеральній угоді від 28.07.2005р. № 6305№1 та доданих до неї кредитних договорів. Окрім цього, судом неправильно застосовано положення ч. 3 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки вказана генеральна угода та додані до неї кредитні договори не є актами цивільного законодавства в розумінні ст. 4 ЦК України. В той же час, особа, яка подала апеляційну скаргу відзначає, що судом не встановлено, які підстави встановлені Законом, актами цивільного законодавства, а також моральними засадами суспільства, що порушені сторонами при укладенні договору про порядок здійснення платежів за векселями від 18.10.2010р. Окрім зазначеного, товариство зазначає, що умови ст. 1 Генеральної угоди від 28.07.2005р. № 6305№1 та пунктів кредитних договорів, щодо взятого відповідачем 1 на себе зобов'язання –не укладати ні з ким будь-які фінансові угоди, не отримувати кредити в будь якій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів (крім податкових) тощо, фактично обмежують цивільну правоздатність ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат”, що є незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. 13 та 91 ЦК України. Також, банк вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України надав Генеральній угоді від 28.07.2005р. № 6305№1 та договорам, укладеним в її рамках, заздалегідь встановленої сили, та не здійснив їх всебічну, повну, і об'єктивну оцінку на відповідність нормам цивільного законодавства України, а саме ст. 13 та ст. 91 ЦК України.

В судовому засіданні представники  особи, як подала апеляційну скаргу підтримали свої доводи  викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, заперечили проти апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів зазначає:

Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Одесі та Відкритим акціонерним товариством „Іллічівський олійножировий комбінат” укладена Генеральна угода від 28.07.2005р.  №6305N1, з усіма чинними кредитними договорами, які укладені в рамках цієї угоди, є Додатками до Генеральної угоди, та її невід'ємними частинами та складають єдиний документ, відповідно до якої банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту, який на час подання позовної заяви складає: у доларах США - 21 295 343,90 дол. США;          у євро - 20 513 426,45 євро; у гривні - 454 456 066,58 грн.; кінцевим терміном погашення усіх кредитів  встановлено до "27" липня 2012 року, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов зазначеної Генеральної угоди. (т. 1, а.с. 18-150, т. 2)

У відповідності із п.п. 5.1.6 (є), 5. 1.4 (є), 5.1.5 (є), усіх діючих кредитних договорів, що укладені в рамках вказаної Генеральної угоди №6305К23 від 28.07.2005р; № 6307К1 від 18.01.2007р; № 6308К8 від 18.07.2008р; №6309К12 від 28.07.2009р; № 6309К20 від 22.12.2009р; № 6309К23 від 30.12.2009р; № 6310КЗ від 18.05.2010р; № 6310К9 від 06.08.2010р; № 6310К14 від 28.09.2010р. № 6310К15 від 28.09.2010р. Позичальник (Відповідач 1) зобов'язується без попередньої письмової згоди Банку до повного погашення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом та інших платежів, належних до сплати за цим Договором: е) не отримувати кредит(и) в будь-якій банківській установі, не брати на себе боргових зобов'язань перед третіми особами шляхом укладання договору поруки, виписки векселів (крім податкових векселів) тощо.

Згідно із додатковою угодою від 31.08.09р. пункт 9.1 Генеральної угоди доповнений підпунктом 9.1.13, яким, зокрема, передбачено, що у разі необхідності, на вимогу Банку, Позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний щоденно а) узгоджувати з представниками банку на підприємстві, поточні платежі підприємства. В разі необхідності надавати пояснення та необхідні документи, що підтверджують використання коштів.

Користуючись наданими згідно із підпунктом 9.1.13 Генеральної угоди правами, позивач дізнався, що Позичальником (Відповідачем 1) та ВАТ АКБ „Одеса-Банк" (Відповідачем 2) укладено Договір про порядок здійснення платежів за векселями від 18.10.10., яким встановлений обов'язок ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат" здійснити на користь ВАТ АКБ „Одеса-Банк" платежі, згідно виданих Відповідачем 1 двох векселів - від 22.10.08 серії АА №1218483 та від 22.10.08 серії АА №0694350 на загальну суму 7052708,00 грн.

Посилаючись на те, що укладення відповідачами договору про порядок здійснення платежів за векселями  суттєво погіршує фінансовий стан ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат", що вбачається з неможливості погашення ним заборгованості за кредитними договорами, що вказаний Договір укладений без попередньої згоди позивача, всупереч умовам, встановленим вищевказаними кредитними договорами, які є невід'ємними додатками Генеральної угоди, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, який задоволено повністю, з підстав наведених в описовій частині даної постанови.

Обґрунтовуючи вимоги  про визнання недійсним вказаного вище договору, позивач посилається на приписи ст.526 ЦК України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто на думку позивача враховуючи порушення ВАТ „Іллічівський  олійножировий комбінат” умов Генеральної угоди від 28.07.2005р.  та кредитних договорів в частині зобов'язань без попередньої згоди банку до повного погашеного кредиту, сплати процентів за користування  кредитом та інших  платежів, належних до сплати за цим договором-не отримувати кредит (и) в будь-якій  банківській  установі, не брати на себе боргових зобов'язань  перед третіми особами шляхом укладення договору поруки, виписки векселів (крім податкових) тощо, є підставою визнання оспорюваного договору не дійсним згідно із ч.1 ст.203 та ст.215 ЦК України

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши підстави визнання недійсним договору про порядок здійснення платежів за векселями від 18.10.2010р., вважає помилковими висновки суду про задоволення позову, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому слід зазначити, що правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання встановлені Главою 51 ЦК України, яка не містить норм щодо визнання договору (зобов'язання) не дійсним.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що не виконання зобов'язання належним чином не може вважатись підставою встановленою законом згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України для визнання недійсним договору про порядок здійснення платежів за векселями від 18.10.2010р. укладеними відповідачами по справі.

Крім того, слід зазначити, що за приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

З урахуванням викладених обставин справи, норм чинного законодавства та Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті  оскаржуваного рішення від 17.02.2011р.,

З урахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду від 17.01.2011р. зі справи № 26/181-10-4814 слід скасувати, у позові відмовити,  як прийняте без врахування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись  ст.ст.85,99,101-105 ГПК України Одеський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк„Одеса-Банк” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.01.2011р. зі справи № 26/181-10-4814 скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

  Головуючий суддя

В.Т. Пироговський

   Судді

Л.В. Лавриненко

В.І. Картере

Повний текст постанови підписано 03.03.2012р.