Рішення

від 24.01.2011 по справі 28/151-10-4714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/151-10-4714

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2011 р.Справа  № 28/151-10-4714

За позовом   Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М";  

до відповідача   Військова частина А 1283;  

про стягнення 24520,3грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Максименко Ю.Ф. - директор;  

Від відповідача: Лазар А.Н. - за дорученням;

Суть спору: позивач, мале приватне підприємство Фірма „Альфа-М”  (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до військової частини А 1283 (далі відповідач) про стягнення  інфляційних в сумі 16222,74 гривень, 3% річних в сумі 3735,53 гривень, пені в сумі 1813,57 гривень, збитки в сумі 2748,46 гривень, всього на суму 24520,30 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про залучення до матеріалів справи копії постанови про відкриття виконавчого провадження за наказом суду по справі № 34/394-07-8724  та копію повідомлення про вручення постанови представнику в/ч 1283.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2011 року надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає, вказуючи на відсутність фінансування.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2011 року надав до суду заяву та згідно якої просить суд стягнути з відповідача 24276,94 гривень, з яких: 16720,90 гривень інфляційних за період з 01.11.2007 року по 31.12.2010 року, 3841,02 гривень 3% річних за период 03.12.2004 року до 31.10.2010 року, 2086,10 гривень пені за період з 01.12.2009 року до 31.12.2010 року та 1622,09 гривень суму збитків від не отриманого  доходу, нарахованих за період з 03.12.2004 року до 31.08.2005 року, також позивач просить стягнути судові витрати в сумі 481,20 гривень, з яких 245,20 гривень державне мито, 236 гривень ІТЗ судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.2011 року надав заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача підтримує заяву з урахуванням уточнень та просить суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог позивача заперечує та просить суд застосувати строки позовної давності та у задоволені позову відмовити.

Судом встановлено:

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 грудня 2007 року по справі №34/394-07-8724 позов малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М” задоволено та стягнуто з Військової частини А 1283  на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"  заборгованість на загальну суму 29646,99 гривень та судові витрати в сумі 414,46 гривень.

Вказане рішення не оскаржувалося та 8 січня 2008 року господарським судом Одеської області було видано наказ на примусове виконання рішення суду від 19 грудня 2007 року.

Виконавче провадження було відкрито 16.11.2010 року першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та надано військовій частині А 1283  строк на добровільне виконання в 7 днів з моменту отримання постанови.

Відповідач постанову державного виконавця отримав 17.11.2010 року, про що свідчить відмітка на супровідному листі, але заборгованість сплачена не була у встановлений строк тобто до 25 листопада 2010 року.

Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язань відповідачем був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення інфляційних, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, пені за несвоєчасне виконання за період з 01.12.2009 року по 31.10.2010 року та збитків у вигляді неотриманого прибутку та з урахуванням останніх уточнень позивач здійснив нарахування інфляційних за період з 01.11.2007 року по 31.12.2010 року яка складає 16720,90 гривень, 3% річних за період з 03.12.2004 року по 31.10.2010 року в сумі 3841,02 гривень, крім того позивач нарахував пеню за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року на суму 2086,10 гривень  та збитки у вигляді неотриманого доходу за період з 03.12.2004 року по 31.08.2005 року на суму  1622,09 гривень.

Представник відповідача вимоги не визнає, зазначивши що відсутнє фінансування, надано до матеріалів справи докази звернення до Командира військової частини А 0106 у 2008 році з проханням здійснити фінансування у зв'язку з великим боргом військової  частини А 1283,  до Командира військової частини А 0691 також у 2008 року з повідомленням про існування заборгованості за рішеннями суду на загальну суму 152 422,52 гривни, також було звернення до начальника зв'язку Збройних сил України –начальнику Головного Управління зв'язку та інформатизацій них систем Генерального штабу Збройних сил України, також надані звернення на протязі 2009 року та 2010 року, але жодної відповіді чи наданні фінансування надано не було, тому відповідач вважає, що заборгованість існує не з вени військової частини а за відсутності фінансування Збройних сил України.

Також представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності щодо нарахування суми пені та збитків, оскільки заборгованість виникла ще 25.11.2004 року  в сумі  21041,16 гривень, а умовами договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків тобто після 25.11.2004 року. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік про стягнення неустойки, штрафу пені, таким чином відповідач вважає, що позивачем заявлено вимогу про стягнення суми пені в супереч нормі ст.  258 ЦК України.

 Таким чином відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних  правових підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків  є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

У відповідності зі ст. 204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові  правочини  є правомірними  на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та  вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання  –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи , не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так рішенням господарського суду Одеської області по справі № 34/394-07-87244 від 19 грудня 2007 року , встановлено що на момент звернення з позовом та на час прийняття рішення по вказаній справі у відповідача існувала заборгованість з 25 листопада 2004 року на суму 21041,16 гривень.

Також позивачем при вирішенні спору по справі №34/394-07-8724 було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 8605,83 гривень, яка була задоволена судом.

Рішення суду від 19 грудня 2007 року по справі №34/394-07-8724 набрало законної сили 8 січня 2008 року та було видано наказ на примусове виконання рішення суду.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до виконавчої служби лише 2 листопада 2010 року та постановою від 16.11.2010 року було відкрито виконавче провадження  ВП  № 22633215.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його неповним, оскільки відсутні докази нарахування інфляційних за рішенням суду від 19 грудня 2007 року по справі № 34/394-07-8724 тому суд зменшує інфляційні та вважає, що датою початку нарахування інфляційних є дата прийняття рішення господарським судом Одеської області тобто з 19 грудня 2007 року  по 31 грудня 2010 року та складає –11153,62 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.

При нарахуванні 3%  річних позивачем було допущено арифметичну помилку та сума 3% річних за підрахунком суду складає 3730,21 гривню, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 3  ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою  сторони у справі, зробленої до винесення ним рішення.

Так відповідач 24.01.2011 року звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності, щодо пені та суми збитків, оскільки відповідно до ст.. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до нарахування пені та ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність у три роки.

Як пояснив відповідач у судовому засіданні позивачем нараховано збитки від неотриманого прибутку за період з 03.12.2004 року по 31.08.2005 року, тобто через більш як 5 років.

Керуючись ст. 267 ЦК України суд застосовує строки позовної давності та відмовляє позивачу у задоволені вимог щодо стягнення пені та збитків від неотриманого прибутку.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення  судового процесу покладаються на відповідача відповідно  до статей 44, 49 Господарського процесуального  кодексу  України в межах задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 1283  (65063, м.Одеса-63, провулок Штабний, 1; код ЄДРПОУ 22994917; п/р 35219004004209 в ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"  (04053, м.Київ-53, вул. Артема,  59а, кв.37; код ЄДРПОУ 30726900; п/р 260003011329 у Філії –Оболонське відділення № 8442 Ощадбанк України м. Київ, МФО 320229) інфляційні в сумі  11153 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят три) гривень 62 копійки, 3% річних в сумі  3730 (три тисячі сімсот тридцять) гривень 21 копійка, витрати по сплаті державного мита в сумі 148 (сто сорок вісім) гривень 84 копійки, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 143 (сто сорок три) гривні 25 копійок.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26 січня 2011 року.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.