Постанова

від 17.05.2011 по справі 28/151-10-4714

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/151-10-4714

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 28/151-10-4714

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Сидоренка М.В.,

при секретарі судового засідання Романів О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Максименко Ю.Ф., директор,

від відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М”

на рішення господарського суду Одеської області від 24 січня 2011 року

у справі №28/151-10-4714

за позовом Малого приватного підприємства „Фірма „Альфа-М”

до відповідача Військової частини А 1283

про стягнення 24520,30 грн.,

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 січня 2011 року частково задоволено позов малого приватного підприємства „Фірма „Альфа–М” та стягнуто на його користь з військової частини А 1283 11153,62 грн. інфляційних, 3730,21грн. 3% річних та судові витрати.

Не погодившись з цим рішенням, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення частково скасувати та повністю задовольнити його позовні вимоги, уточнені в заяві №10/1 від 15.01.2011р.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, доповнивши їх вимогою про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та місце засідання суду повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

На виконання договору №215 від 21.05.2004р., укладеного між позивачем та відповідачем, відповідач виконав для позивача роботи по технічному обслуговуванню внутрішніх станцій зв'язку.

У зв'язку з не оплатою робіт позивач 20.11.2007р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. у справі №34/394-07-8724 вказаний позов задоволено, стягнуто з військової частини А 1283 на користь малого приватного підприємства „Фірма „Альфа–М” 29646,99 грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи з врахуванням інфляційних втрат.

16.10.2010р. було відкрите виконавче провадження про примусове виконання вищезазначеного рішення.

Оскільки відповідач  після прийняття рішення у справі 34/394-07-8724 оплату за виконані роботи не провів, позивач 23.11.2010р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача додатково інфляційних втрат, 3% річних , пені та збитків,  нарахованих у зв'язку з невиконанням зобов'язань по договору №215 від 21.05.2004р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11153,62 грн. інфляційних втрат, 3730,84 грн. - 3% річних, 148,84 грн. витрат по сплаті державного мита, 143,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог в задоволенні позову відмовлено.

Позивач вважає, що суд неправомірно здійснив розрахунок інфляційних з 19.12.2007р., допустився помилки при розрахунку 3% річних, неправомірно відмовив у стягненні пені за період з 01.12.2009р. до 31.12.2010р., безпідставно застосував норми ст.257 ЦК України та відмовив у стягненні збитків.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Судова колегія, перевіривши розрахунки позивача, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, погоджується з рішенням місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності суми інфляційних втрат лише за період з 19.12.2007р. по 31.12.2010р., оскільки в рішенні суду у справі №34/394-07-8724 не вказаний період, за який їх стягнуто.

Що стосується  розрахунку 3% річних, то в уточненій позовній заяві, поданій 24.01.2011р., позивач просив стягнути  річні за період з 03.12.2004р. по 31.10.2010р. Сума пені, стягнута судом, відповідає розрахунку за цей період.

Судова колегія, вважаючи що місцевим господарським судом правомірно відмовлено у стягненні пені та збитків, разом з тим не погоджується з мотивами такої відмови (за пропуском строків позовної давності), викладеними в рішенні суду та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 4.4 п.4 договору №215 від 21.05.2004р. у випадку прострочення оплати виконаного технічного обслуговування нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення з дня надходження бюджетних коштів.

Позивачем не доведено настання події, з якою пов'язане нарахування пені, а саме: отримання відповідачем бюджетних коштів для оплати по даному договору. В матеріалах справи містяться докази, які свідчать про те, що ці кошти відповідачем не отримані.

Що стосується відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, то відповідно до ст.623 ЦК України на кредитора покладається обов'язок доказування розміру цих збитків. При цьому кредитор має підтвердити їх документально.

Судова колегія вважає, що позивач не підтвердив належними доказами  заявлену в позові суму збитків.

Крім того, відповідно до п.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Як вбачається з матеріалів справи, наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спірним договором, виданий судом 08.01.2008р. у справі №34/394-07-8724, поданий до виконавчої служби лише 12.11.2010р., що свідчить про бездіяльність самого позивача.

За таких обставин в задоволенні позову в частині стягнення пені та збитків слід відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Виходячи з того, що судова колегія відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, витрати, понесені скаржником у зв'язку з апеляційним переглядом справи , йому не відшкодовуються.

Враховуючи викладене , керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд,

          постановив :

          Рішення господарського суду Одеської області від 24 січня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                           Будішевська Л.О.          

          Судді                                                                                         Мишкіна М.А.

          Судді                                                                                         Сидоренко М.В.