Рішення

від 11.01.2011 по справі 5020-9/167-10/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/167-10/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

11 січня 2011 року справа № 5020-9/167-10/307

Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

(01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Си Крафт Україна»

(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв.15)

Приватного підприємства «Си Крафт Груп»

(99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв.15)

про стягнення 1 275 616,28 грн.,

за участю представників сторін:

позивача  –Горяінової Ю.В., довіреність  № 634/11.5.2 від 09.08.2010;   

відповідача (ТОВ«Си Крафт Україна»)  – Махновець О.Г., довіреність № 19/10/10  від 19.10.2010;

відповідача (ПП «Си Крафт Груп»)  – Махновець О.Г., довіреність №03/11/10 від 03.11.2010.

Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк” (даді –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Си Крафт Україна” (Відповідач-1), Приватного підприємства „Си Крафт Груп” (Відповідач-2) про стягнення 1 275 616,28 грн. солідарно.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем 1 умов кредитного договору №20.110-14/08-КЛ від 02.07.2008.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає, та в порядку пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про вихід суду за межі позовних вимог з огляду на збільшення офіційного курсу валют НБУ станом на 10.01.2011.

Відповідачі просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.11.2010 /а.с.99-104 т.1/, доповненнях до відзиву від 22.11.2010 /а.с.146 т.1/, додаткових поясненнях від 10.01.2011 /а.с.69 т.2/, зокрема, вважають, що  прострочення по кредиту виникло за виною Позивача, позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних не підлягають задоволенню з підстав, що Позивач застосовує дві штрафні санкції за одне й те саме порушення, а також вказують на необхідність розірвання договору як умови для стягнення всій суми кредиту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд

                                                            ВСТАНОВИВ:          

          02.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством „ВТБ Банк” (попереднє найменування Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк”) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Си Крафт Україна” (Позичальник) була укладена Генеральна угода №14 (Угода), відповідно до умов якої Банк зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультівалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву, укладених у рамках цієї угоди (пункт 1.1 Угоди) /а.с.7-8 т.1/.

          Відповідно до пункту 1.2 Угоди загальний розмір позичкової заборгованості Відповідача-1 за наданими в рамках генеральної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 775 000,00 грн.

          Термін дії Угоди встановлений до 29 червня 2018 року (пункт 1.3 Угоди).

          02.07.2008 між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк в особі Севастопольської філії (Банк)  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Си Крафт Україна” укладений кредитний договір №20.110-14/08-КЛ (далі –Договір), предметом якого є надання Банком Позичальникові грошових коштів у формі невідновлювальної кредитної лінії за таких умов:

          -  ліміт невідновлювальної кредитної лінії –159 000,00 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч) доларів США,

          -   строк кредитування по 30.12.2009,

          -   плата за користування кредитом  16% річних.

          Згідно з пунктом 3.3 Договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється з 25-го по останнє число кожного місяця шляхом перерахування Позичальником у день настання виконання зобов'язань за Договором суми заборгованості на поточний рахунок Позичальника №26000301105371.980 в Севастопольській філії ПАТ «ВТБ Банк», МФО 384997, та списанням Банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов'язань Позичальника. Якщо грошові кошти надійшли на рахунок після 16-ої години списання коштів в рахунок виконання зобов'язань Позичальника здійснюється Банком на наступний банківський день.  

          Відповідно до пункту 5.1 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку, встановлених Договором.

                    Строк дії Договору встановлений до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань /пункт 9.3 Договору/.                    

          Додатковими угодами до Договору №1 від 20.10.2008, №2 від 01.06.2009, №3 від 16.10.2009, №4 від 19.02.2010 /а.с.13-15, 82 т.1/ умови Договору частково змінювались, а саме, розмір плати за користування кредитом та строк кредитування:

20.10.2008 строк користування був встановлений по 30.12.2009, проценти за користуванням кредитом - 17 %,

з 01.06.2009 строк користування по 30.06.2010, змінений графік зменшення ліміту кредитної лінії,

з 01.06.2009 строк користування по 31.12.2010, змінений графік зменшення ліміту кредитної лінії,

19.02.2010 сторони домовились про відстрочення погашення залишку суми кредиту з 19.02.2010 по 31.03.2010, встановили новий графік зменшення ліміту кредитної лінії, а також збільшили строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів до 3 років.

Таким чином, строк користування кредитом визначений сторонами за Договором по 31.12.2010, а повернення кредиту повинно було відбуватись за графіком зменшення ліміту кредитної лінії в редакції від 19.02.2010.

Відповідно до пункту 3.6 Договору погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватись поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.

          З метою забезпечення виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, між ним, банком та Поручителем –Приватним підприємством „ Си Крафт Груп ” 02.07.2008 був укладений договори поруки №20.110-14/08-ДП02 (далі –Договір поруки) /а.с.16 т.1/.

Додатковими угодами до Договору поруки: №1 від 20.10.2008, №2 від 01.06.2009, №3 від 16.10.2009 умови Договору поруки частково змінювались відповідно до змін до кредитного договору №20.110-14/08-КЛ від 02.07.2008 /а.с.17-19 т.1/.

                    На виконання умов кредитного договору Позивач надав Відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 159 000,00 доларів США, що підтверджується виписками за особовим рахунком Відповідача-1 /а.с.83-21 т.1, а.с. 71-99 т.2/.

                    Однак, як стверджує Позивач, Відповідач 1 свої зобов'язання за договором своєчасно не виконує, а саме, починаючи з 01.11.2009 щомісячні платежі та проценти за користування кредитними коштами не здійснює, у зв'язку з чим Позивач, на підставі пункту 5.6 кредитного договору та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України має право на дострокове повернення суми кредиту, сплати процентів, пені та трьох процентів річних.

                    З огляду на збільшення офіційного курсу валют НБУ станом на 10.01.2011 в порядку пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України Позивачем заявлено клопотання про вихід суду за межі позовних вимог.

                    Офіційний курс долара США, встановлений Національним Банком України, станом на 10.01.2011 складає 795,90 грн. за 100 доларів США, що підтверджується відповідною довідкою /а.с.70 т.2/.

                    Таким чином, в результаті порушення умов Договору щодо строків повернення кредиту та оплати процентів за користування кредитом Позивач вимагає дострокового погашення суми кредиту, заборгованість по якому станом на день вирішення спору становить: 145 000,00 доларів США –тіло кредиту, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 1 154 055,00 грн., та 13 032,38 доларів США –проценти за користування кредитом, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 103 724,71 грн.

                    Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

                    Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Відповідачем 1 умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

                    Згідно зі статтею 1046  Цивільного кодексу України За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

                    Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

                    Зі змісту частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає вимога вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому.

                    Аналогічну умову містить і спірний Договір /пункт 5.6 Договору/.

                    Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник  при  укладенні  кредитного  договору  зобов`язується  не  тільки  повернути кредит, а також сплатити проценти.

                    Аналогічну умову містить і спірний Договір /пункт 5.1 Договору/.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З метою досудового врегулювання спору 20.11.2009 та 21.12.2009 Позичальнику та Поручителю надсилалися листи-вимоги про наявність заборгованості за договором кредиту та вимогою її погашення /а.с.3, 5, 7, 9, 11-13, 15, 18 т.2/  (отримані згідно повідомлень про вручення поштового відправлення /а.с.4, 6, 8, 10, 14 т.2/), де вказувалось про право Позивача стягнути кредитну заборгованість у судовому порядку.

                    Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

                    Посилання Відповідачів на статтю 509 Цивільного кодексу України з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, необґрунтовані, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

                    Щодо доводів Відповідачів про необхідність розірвання договору як умови для стягнення всій суми кредиту, суд зазначає наступне.

                    Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням договору згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника, а дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду. В даному випадку зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу ухвалення рішення суду.

                    Посилання Відповідачів та те, що прострочення платежу виникло не з вини Відповідача 1, зокрема, в наслідок безакцептного списання грошових коштів з його рахунків, спростовуються  змістом укладеного сторонами Договору (пункт 3.4) та зібраними по справі доказами.

                    Відповідачі не надали суду доказів погашення заборгованості, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

                    Розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом відповідачами погоджений, про що свідчить підписання акту звірки взаємних розрахунків від 28.12.2010 /а.с. 59-61 т.2/.

                    Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості по сплаті кредиту в сумі 145 000,00 доларів США –тіло кредиту, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 1 154 055,00 грн., та 13 032,38 доларів США –проценти за користування кредитом, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 103 724,71 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

                    У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачами своїх зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідачів пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 2 972,66 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 23 659,40 грн., за період 13.04.2010 по 03.09.2010, та 3% річних у розмірі 510,34 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 4 061,80 грн., за період 13.04.2010 по 03.09.2010.

                    В силу частини другої статті  20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

          Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

  При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

                    Відповідно до пункту 8.1 Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів згідно умов кредитного договору більше трьох банківських днів, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.

                    Перевіривши розрахунок пені /а.с.23 т.1/, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, зокрема, положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

                    Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Керуючись наведеною нормою, Позивач здійснив нарахування 3% річних на суми простроченого боргу за кредитом та процентам за користування кредитом у розмірі 4 061,80 грн.

Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.23 т.1/ визнаний судом правильним.

Посилання Відповідачів щодо неправомірності нарахування пені та 3% річних з підстав, що Позивач застосовує дві штрафні санкції за одне й те саме порушення, безпідставні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі №4/719.

Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовими зобов'язаннями з урахуванням 3% річних з простроченої суми, здійснюється боржником на вимогу кредитора незалежно від тієї обставини, чи було передбачено це договором.

                    Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 2 972,66 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 23 659,40 грн. за період 13.04.2010 по 03.09.2010 та 3% річних у розмірі 510,34 доларів США, що по офіційному курсу НБУ на 10.01.2011 складає 4 061,80 грн. за період 13.04.2010 по 03.09.2010, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось вище, виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором поруки №20.110-14/08-ДП02 від 02.07.2008, укладеним з Відповідачем 2 /а.с.16 т.1/.

Відповідно до вимог статей 541, 543 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 4 зазначеного Договору поруки передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники. При цьому, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків /пункт 5 Договору поруки/.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 1 285 500,91 грн., у тому числі: 1 154 055,00 грн. –основний борг, 103 724,96 грн. –прострочені відсотки за користування кредитом, 23 659,40 грн. –пеня, 4 061,80 грн. –3% річних солідарно з Відповідачів, суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          1.   Позов задовольнити повністю.

          2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Си Крафт Україна» (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв.15, ідентифікаційний код 31656431, р/р 26009302105371 в ПАТ «Банк ВТБ», МФО 384997, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), Приватного підприємства «Си Крафт Груп» (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв.15, ідентифікаційний код 20745765, р/р 26003013022288 в ПАТ «Банк ВТБ», МФО 384997, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319, к/р 32003177501 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської обл., МФО 321767) 1 285 500,91 грн. (один мільйон двісті вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот грн. 91 коп.), у тому числі: 1 154 055,00 грн. –основний борг, 103 724,71 грн. –прострочені відсотки за користування кредитом, 23 659,40 грн. –пеня, 4 061,80 грн. –3% річних, а також державне мито в розмірі 12 855,00 грн. (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) солідарно.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26, ідентифікаційний код 14359319, к/р 32003177501 в ГУ НБУ по м. Києву та Київської обл., МФО 321767) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 98 грн. 84 коп. (дев'яносто вісім грн. 84 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                              О.М. Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 17.01.2011.