Рішення

від 28.01.2011 по справі 8/134/09-нр

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/134/09-НР

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" січня 2011 р.                                                 Справа №  8/134/09-НР

м. Миколаїв

За позовом: Закритого акціонерного товариства “Виробниче об'єднання “КОНТІ”, 83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, 6 “Б”; поштова адреса: 83016, м. Донецьк, пр. Ленінський, 54, код ЄДРПОУ 25112243;

до відповідача: Приватного підприємства “Нескучний сад”, 54038, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 7/1, кв. 32; адреса для листування: 54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/6, код ЄДРПОУ 20880730;

про: стягнення 8 176 254 грн. 84 коп.

                                                                                     Суддя  Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача -  Ткаченко В.В., довіреність № 188/11-Д  від 12.10.10р.

Від відповідача - Тарасенко Є.В., довіреність № б/н  від 01.07.10р.

11.03.2009р. Закрите акціонерне товариство “Виробниче об'єднання “КОНТІ” звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства “Нескучний сад” про стягнення 5634607,52грн. заборгованості за договором №449/8.6.ЮР/8 від 01.03.2008р.

Під час розгляду справи позивач змінював позовні вимоги в частині розміру стягнення основного боргу та штрафних санкцій, які в остаточному вигляді складають 3761024,59 грн. боргу, 1452879,96 грн. пені, 2145640,33 грн. процентів, 816709,96 грн. збитків від інфляції.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставку основної продукції та штрафних санкцій не визнає, мотивуючи це тим, що умовами пункту 7.12 договору сторони не встановили конкретний строк перерахування коштів за поставлену продукцію після оформлення витратної накладної. Позивач, в порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України не направив жодної претензії відповідачу з вимогою здійснити оплату за поставлену продукцію. Таким чином, відсутній момент (строк) з початком якого позивач може встановлювати факт прострочення відповідача, визначати розмір заборгованості та нараховувати штрафні санкції, оскільки відсутній сам факт прострочення відповідачем оплати поставленої продукції як вид порушення договірних зобов'язань.

В доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач визнав заборгованість в сумі 927513,3 грн. за несвоєчасну оплату новорічних подарунків, поставлених згідно додаткової угоди від 15.09.2008р. та просить суд розстрочити виконання рішення на один рік.

Перебіг судового процесу фіксувався за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 25.01.2011р. у відповідності до положень ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

28.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд –

в с т а н о в и в:

01 березня 2008р. між Закритим акціонерним товариством «Виробниче об'єднання «Конті» та Приватним підприємством «Нескучний сад»було укладено договір №449/8.6.ЮР/8, за умовами якого продавець зобов'язався продавати, а дистриб'ютор купувати продукцію (кондитерські вироби) з метою подальшого розповсюдження та продажу продукції на умовах, передбачених договором.

З наданого позивачем примірнику договору (п.7.12) вбачається, що відповідач зобов'язався сплачувати поставлену продукцію на підставі витратної накладної впродовж тридцяти календарних днів з моменту оформлення витратної накладної.

Пунктами 14.1, 16.1. договору сторони передбачили, що внесення змін та доповнень до нього здійснюється у тій же формі, як оформлений договір, тобто у письмовому вигляді, окрім випадків розірвання та припинення, щодо яких сторонами було встановлено окремий порядок.

Пунктом 13.1. договору його учасники погодили, що договір чинний один календарний рік в частині поставок, а в частині фінансових зобов'язань до фактичного виконання таких зобов'язань.

15 вересня 2008р. для поставки новорічної продукції сторони уклали та підписали додаткову угоду до договору, в якій зазначили, що поставка новорічних подарунків здійснюється продавцем до 15 січня 2009р.

Оплату за новорічні подарунки, які будуть поставлені до 20.12.2008 р., дистриб'ютор повинен був здійснювати до 20 січня 2009р. включно. Оплату за новорічні подарунки, що поставлені після 20.12.2008р., дистриб'ютор зобов'язався провести впродовж 30 календарних днів з моменту передачі новорічних подарунків.

Пунктом 4.11. договору його учасники записали, що моментом передачі товару вважається момент прийняття продукції на складі дистриб'ютора із підписом його уповноваженого представника в витратних та товарно-транспортних накладних. У цей же момент переходить право власності на продукцію.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В період з 23.12.2008р. по 12.02.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товарів на загальну суму 3781024,59 грн. Станом на час вирішення спору, з урахуванням часткової сплати, розмір заборгованості становить 3761024,59грн.

Позивач посилається на те, що впродовж строку дії договору відповідач неодноразово допускав порушення строків оплати за поставлену продукцію. При цьому позивач посилається на те, що у відповідності до умов ст. 692 ЦК України, на відповідачеві лежав обов'язок сплатити за товар в момент його отримання.

Відповідач не погоджується з такою позицією позивача посилаючись на те, що строк оплати поставлених умовами договору не було встановлено і відповідно до приписів статті 530 ЦК України такий обов'язок покупця виникає після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.

Таких вимог до приватного підприємства з боку товариства не надходило, що на думку представника підтверджує його правову позицію.

Як доказ такого висновку відповідачем надано до суду належним чином завірену копію примірника спірного договору в якого в пункті 7.12 відсутній запис про строк оплати за поставлену продукцію.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та витікає з матеріалів справи, примірники договору №449/8.6.ЮР/8, надані позивачем та відповідачем розрізняються. А саме, в п. 7.12 примірника договору, який надано відповідачем відсутній надпис, яким встановлюється тридцятиденний строк оплати за поставлений товар.

Зазначеним обставинам господарський суд дає наступну правову оцінку.

Як пояснили представники сторін, ініціатором укладання договору було товариство «Конті», яке підготовило проект договору і направило два його примірники дистриб'ютору, та в подальшому отримало один примірник, підписаний керівництвом останнього.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачено статтею 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.  У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Тобто, є очевидним, що позивачем примірники договору були надіслані відповідачеві без заповнення п. 7.12, який стосується встановлення строку оплати товарів, а відповідач, підписавши обидва екземпляри договору погодився з такою редакцією наведеного пункту.

Таким чином, надпис про тридцятиденний строк виконання зобов'язання оплатити отриманий товар, враховуючи порядок укладення господарських договорів та вимоги чинного законодавства до тотожності змісту його примірників, був здійснений після підписання договору, що протирічить, зокрема, п.п. 14.1, 16.1. договору, відповідно до яких, внесення змін та доповнень до договору здійснюється у тій же формі, як оформлений договір, тобто у письмовому вигляді, окрім випадків розірвання та припинення, щодо яких сторонами було встановлено окремий порядок.

З наведеного витікає, що сторони погодили, що на них розповсюджуються норми чинного законодавства, якими врегульовано строк виконання зобов'язання по оплаті товару.

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як витікає зі змісту договору та не заперечується сторонами, укладений між ними договір за своє правовою природою є договором поставки.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 712 ЦК України, відповідно до якої, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, у разі, якщо договором певні відносини сторін не врегульовано, є необхідним застосовувати до них норми Глави 54 ЦК України, якою врегульовано відносини купівлі-продажу.

Зокрема, частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, Законом встановлено строк виконання зобов'язання покупця сплатити за отриманих товар, момент настання якого пов'язується з його прийняттям.

Враховуючи, що як зазначено відповідачем в своєму відзиві та пояснено в судовому, ним факт отримання товару в кількості та асортименті, визначеному позивачем в позові, не спростовується, матеріалами справи, дослідженими в процесі розгляду справи, зокрема первинними бухгалтерськими документами (накладними) факт поставки підтверджено, господарський суд вважає, що зобов'язання відповідача в даній справі по оплаті за товар, отриманий за договором №449/8.6.ЮР/8 (включаючи додаткову угоду) виникає з моменту такого отримання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за поставлену продукцію в розмірі 3761024,59грн. (2853511,29грн. за поставлену продукцію + 907513,30грн. за новорічні подарунки) є обґрунтованими.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення процентів в відношенні, встановленому договором (30%), оскільки враховуючи положення ст. 625 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, до правовідносин сторін слід застосовувати саме відповідні положення договору.

Пунктом 11.10 договору його учасники погодили, що у випадку прострочення дистриб'ютором грошового зобов'язання більше ніж на 21 день від дати останнього платежу, останній сплачує суму заборгованості з сплатою 30% річних за весь час порушення грошових зобов'язань.

Сума нарахованих позивачем процентів за період з моменту отримання товару до 06.12.2010р. становить 2145640,33грн.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат за зазначений період підтверджено розрахунками, беручи до уваги положення зазначеної вище ст. 625 ЦК України, вони також підлягають задоволенню в розмірі 816709,96грн., який відповідає первинним бухгалтерським документам та встановленому індексу інфляції.

Умовами договору (п.п. 11.7 –11.9) його учасники передбачили, що за несвоєчасну оплату продукції дистриб'ютор сплачує продавцю пеню в розмірах в залежності від терміну прострочення: від 1 до 10 календарних днів –0,3%, від 11 до 20 календарних днів –0,5%, більше 21 календарного дня –1%.

Заявник просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1452879,96 грн. за період з дня виникнення зобов'язання по 06.12.2010р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ.

Позовні вимоги в цій частині господарський суд вважає обґрунтованим, оскільки вони відповідають встановленим вище обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Зокрема, приписам ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до якої, розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період нарахування.

А також пункту 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якого, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки пунктом 11.17 договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій та збитків, передбачених договором, припиняється в момент фактичного виконання зобов'язання в натурі, господарський суд вважає, що сторонами в договорі узгоджено більший ніж встановлено статтею 232 ГК України, період нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені, який і підлягає застосуванню в даному спорі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені ним в судовому засіданні 25.01.2011р. стосовно неукладеності договору в частині встановлення строку оплати за отриманий товар судом визнаються суперечними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

У відповідності до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наведеної норми витікає, що законодавством не передбачено можливості неукладеності правочину в окремій його частині. У разі недосягнення сторонами згоди щодо його положень, неукладеним є правочин в цілому.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.  При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З визначення договору поставки, який міститься в ст. 712 ЦК України, витікає, що його істотними умовами є умови щодо предмету, строку поставки, умов прийняття товару та ціни договору.

Договір №449/8.6.ЮР/8 від 01.03.2008р. містить всі перелічені умови, в т.ч. предмет, ціну та строк його дії, яким  у відповідності до ч. 7 ст. 180 ГК України, є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Нескучний сад”, (54038, м.Миколаїв, вул.Генерала Карпенка, 7/1, кв.32, адреса для листування: 54020, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/6, (п/р26002301431549 в філії «Промінвестбанку»м. Миколаєва, МФО 326438, код ЄДРНОУ 20880730) на користь Закритого акціонерного товариства “Виробничого об'єднання “КОНТІ”,(83100, м.Донецьк, бул.Шевченка, 6 “Б”; поштова адреса: 83016, м.Донецьк, пр.Ленінський, 54, (п/р26002150631571 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, код ЄДРПОУ 25112243) 3761024,59 грн. заборгованості, 1452879,96 грн. пені, 2145640,33 грн. –30% річних, 816709,96 грн. втрат від інфляції, 25500,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Повний текст рішення складено 28 січня 2011 року.

   Суддя                                                        В.О.Ржепецький