Рішення

від 31.01.2011 по справі 2/12-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/12-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 січня 2011 р.           

Справа 2/12-11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Торговий Дім "Зернопродукт""  36037, м. Полтава, вул. О. Бідного, 13, кв .64   

до: Приватного підприємства "ТІР-автоклуб"  21036, м. Вінниця, Немирівське шосе, 69  

про стягнення 214 824,00 грн.

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

          позивача :   Кожушко С.В., Маковей В.А.- за довіреностями;

          відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Компанія Торговий Дім "Зернопродукт" до Приватного підприємства "Тір-автоклуб" про стягнення 214 824, 00 грн. заборгованості за отримані нафтопродукти.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.12.2010 р. порушено провадження у справі № 2/12-11 та призначено судове засідання на 31.01.2011 р.

В судовому засіданні 31.01.2011 року представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 20.12.2010 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи № 2/12-11, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20486818 від 31.12.2010 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.06.2010 р. між ТОВ «КТД «Зернопродукт» (Продавець, далі по тексту- Позивач) та ПП «ТІР-автоклуб» (Покупець, далі по тексту-Відповідач) був укладений договір на постачання нафтопродуктів (далі по тексту-Договір), згідно якого Продавець зобов'язався забезпечити Покупця нафтопродуктами, а останній зобов'язався прийняти та оплатити їх.

П.1 Договору сторонами встановлено предмет договору (партія нафтопродуктів), та визначено його в асортименті: дизельне паливо (ДП), неетильовані бензини А-98, А-95, А-92, А-76, БГС, КДТ.

Ціна за одиницю товару, номенклатура та кількість визначаються для кожної окремої партії товару в залежності від поточних гуртових цін на момент отримання заявки і фіксуються у вивантажувальних накладних. (п.4.1. Договору).

На виконання умов вказаного договору та згідно заявок Покупця останньому трьома партіями були передані нафтопродукти у кількості 125900 літрів, загальною вартістю 654 680,00 грн.

Однак, в порушення зазначених умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлені нафтопродукти в сумі 439 856,00 грн.

20.10.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за поставлений товар. Проте, зазначена вимога була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунку з позивачем так і не було проведено.

В добровільному порядку заборгованість в сумі 214 824,00 грн. відповідач сплачувати відмовляється, у зв"язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір від 29.06.2010 року є договором поставки .

В силу ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару відповідачу належним чином, доказом чого є підписані сторонами товарно-транспортні накладні та довіреності відповідача, які знаходяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар у встановлені договором строки, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 214 824,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 214 824,00 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 20.12.2010 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд - 

          ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Тір-автоклуб" (21034, м.Вінниця, вул.Лебединського, 7, код 36474163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Торговий Дім "Зернопродукт" (36037, м.Полтава, вул.О.Бідного, 13/64, код 36601015) 214 824,00 грн. - боргу, 2 148,24 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

    4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  31 січня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  36037, м. Полтава, вул. О. Бідного, 13, кв .64

3,4 - відповідачу  21036, м. Вінниця, Немирівське шосе, 69; 21034, м.Вінниця, вул.Лебединського, 7