Рішення

від 27.01.2011 по справі 5008/13/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/13/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27.01.2011                                                                                  Справа  № 5008/13/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньторгінвест”,               с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –торгівельного підприємства „Гофротара –Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району

про стягнення заборгованості в сумі 114 287,78 грн. (в т. ч. 93 342,21грн. –основного боргу; 6 393,13 грн. –пені; 1 204,50 грн. –3 % річних; 4 013,72 грн. –інфляційних збитків та 9 334,22 грн. –штрафу).

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача – Демченко М. М., (представник за довіреністю від 10.12.2010 року)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньторгінвест”,  с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –торгівельного підприємства „Гофротара –Закарпаття”, с. Павшино Мукачівського району про стягнення заборгованості в сумі 114 287,78 грн. (в т. ч. 93 342,21грн. –основного боргу; 6 393,13 грн. –пені; 1 204,50 грн. –3 % річних; 4 013,72 грн. –інфляційних збитків та 9 334,22 грн. –штрафу).

            Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені               ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, однак надісланим письмовим клопотанням          (вх. № 799/2011 від 26.01.2011 року) повідомив суд про те, що сторони перебувають у процесі переговорів для укладення мирової угоди у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи, письмовою заявою (вх. № 867/2011 від 27.01.2011 року) уточнив позовні вимоги (зменшивши їх) в частині нарахованих до стягнення: основного боргу з 103 342,21 грн. до 93 342,21 грн., пені з 6 360,52 грн. до

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                     Закарпатської області по справі № 5008/13/2011

                                                                                       від 27.01.2011 року   

6 393,13 грн.,  3% річних з 1 214,62 грн. до 1 204,50 грн., інфляційних збитків з 4 443,72 грн. до 4 013,72 грн., штрафу з 10 334,22 грн. до 9 334,22 грн.

Отже, подальше провадження у справі здійснюється з врахуванням уточнених сум.  

Крім цього, представник позивача заперечив клопотання відповідача та наголосив, що між сторонами ніяких переговорів не ведеться про що ствердив письмовою заявою (вх. № 866/2011 від 27.01.2011 року), що є підставою для відхилення судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 93 342,21 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору купівлі –продажу № 21-01/2010 від 21.01.2010 року, товар (картонно –паперову продукцію), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

         -  видатковими накладними за березень –червень 2010 року;

         -  довіреностями за березень –червень 2010 року;

         -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є

юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (картонно –паперової продукції)  (ст. 11 ЦК України).

                                                                           продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/13/2011

                                                                                                     від 27.01.2011 року                     

          Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару (картонно –паперової продукції) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу  одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 6 393,13 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                        п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611  ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від                                                                        простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 204,50 грн. –3 % річних та 4 013,72 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

          Відповідно до п. 5.3 договору та ст. 549 ЦК України відповідачу нарахований до сплати штраф у розмірі 5 %  в сумі 9 334,22 грн. При оцінці правильності нарахування штрафу з огляду на задоволення позовних вимог в частині нарахованої до стягнення пені, відсотків за користування коштами, незначної тривалості існування боргу, майновий стан сторін, розмірної                співрозмірності санкцій позивача щодо отриманих збитків, об'єктивних процесів фінансово –економічної ситуації в державі, відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 –218; 220, 230 - 233 ГК України; ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст.551 ЦК України; п. 3 ст. 83 ГПК України –зменшує, як виняток, розмір стягуваного штрафу до 5 000 грн.. тому в решті стягнення штрафу належить відмовити.   

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

                                                            продовження рішення  Господарського суду

                                                                                              Закарпатської області по справі № 5008/13/2011

                                                                                 від 27.01.2011 року  

 За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –

правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

   1.          Позов задоволити  частково.

    2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – торгівельного підприємства „Гофротара –Закарпаття” (с. Павшино Мукачівського району, вул. Волошина, 8; код 32513926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Волиньторгінвест”                     (с. Жорнище Ківерцівського району Волинської області,                                  вул. Куницького, 17; код 36020461) суму 93 342,21 (дев'яносто три тисячі триста сорок дві грн. 21 коп.) –основного боргу; 6 393,13 (шість тисяч триста дев'яносто три грн. 13 коп.) – пені; 1 204,50 (одну тисячу двісті чотири грн. 50 коп.) –3 % річних; 4 013,72 (чотири тисячі тринадцять грн. 72 коп.) –інфляційних збитків; 5 000 (п'ять тисяч грн.) - штрафу та 1 256,95 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість грн. 95 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

               3.  В решті стягнення штрафу –відмовити.

             Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

              Суддя                                                                                  Тисянчин В. М.