Рішення

від 23.01.2008 по справі 10/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2008 р.

                    Справа

№ 10/170.

За позовом приватного

виробничо-комерційного підприємства “Юніон”, м. Світловодськ Кіровоградської

області

до приватного підприємця ОСОБА_1,

м. Чернівці

про стягнення боргу в сумі

12700,00  грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Від позивача

-Дівін К.Г., дов. від 15.01.2008 р.

Відповідачка -не

з'явилася

СУТЬ СПОРУ:         

Позивач звернувся з позовом до

відповідачки про стягнення заборгованості за договором перевезення

зовнішньоторгових вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях

на суму 12700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що

на виконання укладеного з відповідачкою договору перевезення позивач здійснив

доставку вантажу за маршрутом с. Шегіні Львівської області -м. Барнаул

(Російська Федерація), за що відповідачка зобов'язалася сплатити 24545,00 грн.,

однак здійснила лише часткову передоплату в сумі 7545,00 грн. Оскільки,

доставляючи вантаж, позивач прострочив строк його доставки на 14 діб у зв'язку

з поломкою автомобіля, позивач у позові зменшив належну йому суму винагороди за

договором перевезення на суму штрафних санкцій в розмірі 3500 грн. і просить

стягнути з відповідачки решту належної йому плати в сумі 12700 грн.

Відповідачка надала відзив, у якому

позов визнала частково на суму 3691,73 грн., решту суми відхилила з тих

підстав, що позивач прострочив доставку вантажу, чим завдав їй збитків, а також

порушив інші умови перевезення, за що повинен сплатити штраф, тому з

урахуванням проведеної передоплати, сум штрафів і заподіяних збитків, які за

умовами договору покладаються на позивача, оплаті підлягає лише різниця суми

фрахту в розмірі 3691,73 грн.

У судовому засіданні 20.12.2007 р.

відповідачка позов визнала частково на суму 3691,73 грн., посилаючись на

викладене у відзиві та на додані до нього документи. Представник позивача в

судове засідання 20.12.2007 р. не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було

відкладено на 23.01.2008 р.

У судове засідання 23.01.2008 р.

відповідачка не з'явилася, однак її неявка не перешкоджає вирішенню спору,

оскільки відповідачку належним чином повідомлено про дату, час і місце судового

засідання, що підтверджується її підписом у протоколі судового засідання 20.12.2007

р., відповідачка надала відзив на позов, її усні пояснення суд заслухав у

судовому засіданні 20.12.2007 р.

Представник позивача в судовому

засіданні 23.01.2008 р. просив позов задовольнити, пояснив, що позивач надіслав

відповідачці всі необхідні для розрахунків документи, наявність зазначених

відповідачкою підстав для зменшення належної за перевезення плати заперечував.

Заслухавши пояснення представників

сторін у судових засіданнях 20.12.2007 р. та 23.01.2008 р., розглянувши

матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши

надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні

правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає

задоволенню.

Так, судом установлено, що на

підставі договору № 219-07 від 22.08.2007 р. про перевезення зовнішньоторгових

вантажів (далі -Договір) та заявки  № 219

від 22.08.2007 р. до цього договору (далі -Заявка) позивач за замовленням

відповідачки здійснив перевезення вантажу (обладнання) за маршрутом с. Шегіні

Львівської області (Україна)-м. Барнаул (Росія), що підтверджується міжнародною

товарно-транспортною накладною (СМR) А № 0030554 (а.с. 12, 38-40). Перевезення

тривало з 29.08.2007 р. по 21.09.2007 р. з причини поломки автомобіля, хоча

згідно з Заявкою доставка вантажу мала відбутися протягом 8 днів (а.с. 17,

21-23).

Згідно з п.п. 5.2, 5.3 Договору та

Заявкою відповідачка зобов'язалася сплатити позивачу за перевезення 4900

доларів США по курсу Національного банку України на підставі визначених

документів.

27.08.2007 р. позивач надіслав

відповідачці рахунок № 39 на оплату на суму 24745 грн. (4900 дол. США х 5,05

грн. за курсом НБУ), 28.08.2007 р. відповідачка в якості передоплати

сплатила  позивачу 7545,00 грн. (а.с. 13,

24). Решта належної до сплати сума за перевезення складає 17200 грн. і

відповідачкою не сплачена, незважаючи на надіслання їй позивачем необхідних

документів (а.с. 14-15).

У відповідності до ст. 526 ЦК

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 909 ЦК за договором

перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити

довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та

видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а

відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач, з урахуванням того факту,

що в порушення становленого в Заявці строку він доставив вантаж із

простроченням на 14 повних діб, самостійно зменшив належну йому до сплати суму

за перевезення на 3500 грн., виходячи з розрахунку 250 грн. штрафу за 14 днів

прострочки відповідно до п. 6.6 Договору, та, приймаючи до уваги суму

передоплати, визначив залишок належної йому плати в розмірі 12700 грн., що на

1000 грн. менше, ніж правильно розрахована сума.

Згідно з п. 6.2 Договору виконавець

несе повну відповідальність за втрату, нестачу, псування вантажу у розмірі

фактичної шкоди з відшкодуванням всіх збитків та штрафів, що виникали чи

пред'являлись у результаті його дій чи упущень під час перевезення з моменту

завантаження автомобільного транспорту до моменту розвантаження. Відшкодування

вказаних сум відбувається шляхом 

утримання грошових коштів з платежів, що належать Виконавцю.

Враховуючи викладену умову, позивач

вправі був добровільно зменшити належну до сплати йому суму винагороди. Разом з

тим, суд не приймає заперечень відповідачки, що з належної позивачу плати за

перевезення слід також утримати штрафні санкції за  неповідомлення про місцезнаходження

автомашини (п. 7 Заявки) та суми збитків, сплачені відповідачкою вантажоодержувачеві

(а.с. 29-31).

На думку суду, таке утримання

можливе лише за добровільною згодою сторін Договору у разі відсутності

заперечень щодо сум, які підлягають зарахуванню чи утриманню.

У випадку наявності спору між

сторонами суми збитків і штрафів, які позивач повинен сплатити відповідачці за умовами

Договору, підлягають доведенню в порядку позовного провадження за правилами

розділу V Господарського процесуального кодексу України та ст. 623 ЦК України і

гл. 25 ГК України, проте відповідачка з такими позовними вимогами до суду не

зверталася.

За таких умов, враховуючи, що

позивач, визначивши різницю належної йому плати за перевезення у розмірі 12700

грн., не перевищив обумовлену сторонами суму, позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідачка не

позбавлена права звернутися в установленому порядку з позовом про стягнення з

позивача штрафів та заподіяних збитків.

Судові витрати належить стягнути з

відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (юридична адреса АДРЕСА_1, поштова адреса м. АДРЕСА_2, р/рахунок

НОМЕР_1у Чернівецькій філії ЗАТ КБ “ПриватБанк”, ідентифікаційний номер

НОМЕР_2) на користь приватного виробничо-комерційного підприємства “Юніон” (м.

Світловодськ Кіровоградської області вул. Леніна, 94, р/р 26006099204100 в АКІБ

“Укрсиббанк”, код ЄДРПОУ 22219207) 12700 грн. боргу, 127 грн. державного мита

та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          З 

набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представника позивача в

судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене

у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України

рішення підписане 23 січня 2008 року.

Суддя

Т.І. Ковальчук

                                Суддя                                              .