Рішення

від 30.01.2008 по справі 18/527-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.01.08р.

Справа № 18/527-07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства

"Баглійський завод котельно-допоміжного

                    устаткування і

трубопроводів"

                    м.Дніпродзержинськ,

Дніпропетровська обл.

до   Товариства з обмеженою відповідальністю         науково-виробничої фірми

"Сервік"

                     м.Дніпродзержинськ,

Дніпропетровська обл. 

третя особа

на стороні

позивача:     Регіональне відділення Фонду державного

майна України

                    по Дніпропетровській

області

                    м.Дніпропетровськ

третя особа

на стороні

відповідача: Приватний підприємець

ОСОБА_1

                     м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська

обл.              

 про визнання права власності та

зобов'язання звільнити і передати будівлі

Суддя  Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Шестеряков В. В. дов. № 07-07 від 07.06.2007   від позивача:      Чередко К. Є. дов. № 23-07 від 23.05.2007

р.

від відповідача:  Почта В. М.

директор

від 3-ої на стороні позивача: Томчук О.В. 

від 3-ої особи на сторні відповідача: не з'явився    

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство

"Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів"

(далі -ВАТ "БЗКДУіТ") звернулось до господарського суду

Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробничої фірми "Сервік", в якому просить:

1. визнати право власності на: 

-          будівлю автоматичної насосної станції

(літ. А-1) (інв. № 0110110) із цегли, загальною (площею 119,4 кв. м, що

розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, б.1-11;

-          будівлю інвентарну (літ. А-1) (інв. №

0120396) із ј  цегли ѕ  залізо, загальною площею 159,2 кв. м, що

розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, б.1-12.

2. зобов'язати Товариство з

обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сервік"

звільнити та передати   Відкритому

акціонерному товариству "Баглійський завод котельно-допоміжного

устаткування і трубопроводів":

-          будівлю автоматичної насосної станції

(літ. А-1) (інв. № 0110110) із цегли, загальною площею 119,4 кв. м, що

розташована за адресою: м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, б.1-11;

-          будівлю інвентарну (літ. А-1) (інв. №

0120396) із ј  цегли ѕ  залізо, загальною площею 159,2 кв. м, що

розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, б.1-12.

Позові вимоги обґрунтовані тим, що вказане

майно належить позивачу, вибуло від нього протиправно і поза його волею та

підлягає витребуванню від відповідача і поверненню позивачу на підставі п.3 ч.1

ст.388 ЦК України, виходячи з наступного:

 - рішення Заводського районного суду

м.Дніпродзержинська (що були єдиними правовстановлюючими документами, на

підставі яких Дніпродзержинським БТІ 

було зареєстроване право власності за приватним підприємцем ОСОБА_1. на

спірне майно), скасовані ухвалами 

апеляційного суду.

- 

колишній голова правління ВАТ 

«БЗКДУіТ»Біліченко О. І. не мав права відчужувати спірне майно, оскільки

на момент укладення договору купівлі-продажу зазначені об'єкти нерухомості

знаходились на балансі товариства і лишались державною власністю до завершення

приватизації цього майна (продажу акцій, що перебувають у  державній власності, згідно плану

приватизації).

- у п.2 договорів купівлі-продажу

від 18.10.2001 р., укладених на ТБ «Дніпродзержинська»між ВАТ «БЗКДУіТ»та

приватним підприємцем  ОСОБА_1., з

невідомих підстав зазначено недостовірні дані, що автоматична насосна станція

та будівля інвентарна на той час належала на праві власності ВАТ «БЗКДУіТ»на

підставі Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Дніпропетровській області №12/65-ЗВП від 15.07.1999 р. про завершення

приватизації, оскільки на момент укладення вказаних договорів купівлі-продажу

Наказ Фонду держмайна від 15.07.1999 р. № 12/65-ЗВП був скасований Наказом РВ

ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/03-ПАК від 02.03.2001 р.

Отже, за даних обставин, з яких

вбачається недійсність спірного правочину та вибуття майна від власника без

його волі, існують підстави для витребування майна у добросовісного набувача

(відповідача) згідно зі ст.388 ЦК України, право власності відповідачем на

спірне майно у відповідності до ст.ст.330, 658 ЦК України не набувається.

Відповідач

позов не визнає, зазначає, що:

- ТОВ НВФ «Сервік»за відплатними

договорами 24.12.2005 р. купило будівлю автоматичної насосної станції та

будівлю інвентарну у приватного підприємця ОСОБА_1., яка володіла цими

будівлями на підставі приватної власності. Після проведеної ТОВ НВФ

«Сервік»реконструкції ці приміщення з'єднані в єдиному виробничо-технологічному

комплексі виробництва горячоалюмінованого листа, металообробки та зборки

електротехнічних виробів. Усе обладнання встановлено на новому капітальному

фундаменті і не підлягає  демонтажу.

- договори купівлі-продажу від

18.10.2001 р.  згідно ст.15 Закону

України від 10.12.1991р. "Про товарну біржу" нотаріальному

посвідченню не підлягають, про що вказано в самих договорах, і ці договори  недійсними судами не визнано.

- відчуження будівлі автоматичної

насосної станції та будівлі інвентарної 

відбувалось на підставі протоколу № 67 

засідання правління ВАТ "БЗКДУіТ" від 27.08.2001 р., експертних  висновків № 371-кп та 372-кп про стартову

вартість вищевказаних об'єктів, згоди Державної податкової інспекції у місті

Дніпродзержинську від № 210 12.10.2001 р. 

на відчуження будівлі автоматичної насосної станції та будівлі

інвентарної, випискою із статуту ВАТ "БЗКДУіТ" щодо повноважень його

органів правління на затвердження договорів, укладених на суму, що не

перевищує,  на  момент 

укладення,  20  % 

активів  товариства,

довіреністю  на ім'я першого заступника

голови правління Солончака В. П. на здійснення всіх необхідних дій по

відчуженню основних фондів ВАТ "БЗКДУЇТ" через Дніпродзержинську

товарну біржу з послідуючим оформленням  

необхідних   документів,   підписану  

головою   правління Біліченком О.

І. та головним бухгалтером Скибою С. П. З цих документів чітко вбачається воля

позивача щодо проваджу спірного майна, тому 

підстави витребування майна від добросовісного набувача відповідно до

ст.388 ЦК України, як такого, яке вибуло з володіння власника не з його волі

іншим шляхом - відсутні.

          - позивач, посилаючись на ст.330, 388

ЦК України, фактично визнає за собою право віндикації, тобто на позов власника,

що не володіє, до не власника, що незаконно володіє, про вилучення майна в

натурі. При чому, виходячи з позовних вимог, позивач застосовує способи

негаторного позову, передбаченого ст.391 ЦК України, оскільки вимога звільнити

та передати спірне майно є нічим іншим, як вимогою усунення перешкод у

здійсненні повноважень користування і розпоряджання майном. Проте, подання

негаторного позову з боку позивача в даному випадку неможливе, оскільки право

власності на будівлі автоматичної насосної станції та будівлі інвентарної,  у позивача відсутнє, що останній не

заперечує, зазначивши в позові на вимогу визнати за ним це право, а статтею 391

ЦК України передбачено лише право власника майна (титульного володільця, такого

що володіє майном) вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права

користування та розпоряджання своїм майном.

- позивач в своїй заяві зазначив,

що право на захист його порушених прав і інтересів виникло до набрання чинності

ЦК України 2003 року (з моменту протиправного відчуження майна), а саме з

18.10.2001 р., тобто з моменту вибуття спірного майна з власності позивача

згідно договорів купівлі-продажу, укладених на ТБ "Дніпродзержинська".

На час укладення договорів купівлі-продажу на ТБ "Дніпродзержинська"

діяв Закону України "Про власність", відповідно до статті 50 якого,

власник має права вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого

незаконного володіння і на ці вимоги встановлюється трирічна позовна давність,

а відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про

застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою і для відмови у

позові.

Третя особа на стороні позивача (РВ

ФДМУ по Дніпропетровській області) зазначає, що,  дійсно, Наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській

області від 15.07.99 р. № 12/65-ЗВП, на підставі підсумкового протоколу продажу

акцій від 31.03.99 року процес приватизації ВАТ "БЗКДУіТ" було завершено.

В подальшому, у зв'язку з

поверненням на виконання рішення арбітражного суду Дніпропетровської області до

державної власності пакету акцій ТОВ "Варіації металів",  Наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області

від 02.03.2001 р. № 12/03-ПАК «Щодо скасування наказу про завершення

приватизації»було скасовано Наказ регіонального відділення від 15.07.99 р. №

12/65-ЗВП «Про завершення приватизації ВАТ "БЗКДУіТ", в зв'язку з

чим  Наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській

області від 06.03.01 р. № 12/02-ПРАУ внесено зміни до плану розміщення акцій

ВАТ "БЗКДУіТ".

Процес приватизації ВАТ

«Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів» був

закінчений  Наказом РВ ФДМУ по

Дніпропетровській області від 27.01.2006р. № 12/04-01-ЗВП,  тому процедура відчуження основних засобів

ВАТ "Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і

трубопроводів", яка відбулась до завершення процедури приватизації

підприємства, мала відбуватись виключно за дозволом державного органу

приватизації.

          Третя особа на стороні відповідача

(Приватний підприємець ОСОБА_1.) підтримує заперечення відповідача

повністю, звертаючи увагу суду на те, що 

трирічний строк позовної давності по первісному позову в частині вимог

про визнання недійсними вищевказаних угод закінчився до 01.01.2004 р.

Окрім того, статтею 75 ЦК УРСР

(1963) встановлювалась обов'язковість застосування судом позовної давності

незалежно від заяв сторін. Чинне на той час цивільне законодавство не

передбачало винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про

визнання угод недійсними. Зокрема, ст.83 ЦК УРСР (1963 р.) встановлено

вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього

переліку не входять вимоги про визнання угод недійсними.

По справі оголошувалась перерва

згідно ст.77 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи,

представників стороні та третіх осіб, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          18.10.2001 р. на Товарній біржі

"Дніпродзержинська"  між ВАТ

«БЗКДУіТ», в особі голови правління Біліченка О. І., що діяв на підставі

Статуту, (Продавець), від імені якого за дорученням № 1074 від 18.10.2001 р.

діяв Солончак Володимир Павлович, та Приватним підприємцем ОСОБА_1(Покупець)

укладені договори купівлі-продажу, за якими Продавець продав Покупцю будівлю

автоматичної насосної станції (літ. А-1) із цегли, площею 119,4 кв. м, що

розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, б.1-11

-за 3 708 грн. (далі - будівля автоматичної насосної станції), та будівлю

інвентарну (літ. А-1) із ј  цегли

ѕ  залізо, площею 159,2 кв. м, що

розташована за адресою: м.Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 1-12  - за 2 542,80 грн. (далі -  будівля інвентарна) (т.1, а.с.13-16).

          Вищезазначені договори були укладені

на підставі наказу Регіонального відділення 

Фонду держмайна України по Дніпропетровській області № 12/65-3ВП від

15.07.99 р. та довідки-характеристики № 5675 від 11.10.2001 р., виданої БТІ

м.Дніпродзержинська.

У зв'язку з відмовою

Дніпродзержинським БТІ  приватному

підприємцю ОСОБА_1у реєстрації права власності та видачі технічної документації

на придбане майно  з посиланням на  недодержання ТБ «Дніпродзержинська»вимог  закону про 

нотаріальне  посвідчення

вищевказаних  договорів купівлі-продажу,

Приватний підприємець ОСОБА_1. звернулась до Заводського районного суду

м.Дніпродзержинська з позовами до ТБ «Дніпродзержинська»та ВАТ «БЗКДУіТ» про

визнання права власності на спірне майно.

          Рішеннями Заводського районного суду

м.Дніпродзержинська від 01.08.2005 р. та від 03.08.2005 р. визнано дійсними

договори  купівлі-продажу будівлі

інвентарної та будівлі автоматичної насосної станції, укладені між ВАТ

«БЗКДУіТ»та приватним підприємцем 

ОСОБА_1., та  визнано право

власності останньої на вказані об'єкти (т.1, а. с.17, 18). Також цими рішеннями

зобов'язано Дніпродзержинське БТІ зареєструвати право власності на вказане

майно за приватним підприємцем   ОСОБА_1

Ухвалами колегії суддів судової

палати у цивільних справах Апеляційного суду 

Дніпропетровської області від 07.06.2007 р. по справам № 22ц-2782 та №

22ц-2783, задоволено апеляційну скаргу ВАТ «БЗКДУіТ», скасовані рішення

Заводського районного суду м.Дніпродзержинська 

від  01.08.2005 р. та від  03.08.2005 р., провадження по справі закрито

на підставі того, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатись  господарським судом (т.1, а.с.19, 20).

24.12.2005 р. між ОСОБА_1

(Продавець) та ТОВ НВФ "Сервік" (Покупець) укладено договори

купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна (будівлі  автоматичної насосної станції -  за 10000 грн. та будівлі інвентарної -за 5

000 грн.), які посвідчені приватним нотаріусом 

Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2

При укладенні договорів власність

Продавця на спірне майно підтверджувалась рішенням Заводського районного суду

м.Дніпродзержинськ від 03.08.2005 р., зареєстрованого бюро технічної

інвентаризації м.Дніпродзержинська в реєстрі прав власності на нерухоме майно

21.09.2005 р.  в книзі  №  5,

номер запису відповідно 680 та 681, реєстраційний № 12142728 та №12142700.

28.12.2005 р. ОКП

"Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" зареєструвало  право власності на спірні  об'єкти за ТОВ НВФ «Сервік»(т.1, а. с.37,

38).

Таким чином, ТОВ НВФ

«Сервік»придбало у приватного підприємця  

ОСОБА_1., будівлю автоматичної насосної станції та будівлю інвентарну,

яка володіла цими будівлями на підставі приватної власності,  за відплатними договорами від 24.12.2005р.

Позивач просить визнати за ним

право власності на спірне майно та зобов'язати відповідача звільнити та

передати будівлі позивачу.

Суд вважає позовні вимоги такими,

що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

          Згідно ст.330 ЦК України  якщо 

майно  відчужене  особою, 

яка  не мала на це права,

добросовісний набувач  набуває  право 

власності  на  нього, 

якщо відповідно  до  статті 

388  цього  Кодексу 

майно  не  може 

бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо  майно за відплатним договором придбане в

особи, яка не мала права його відчужувати, 

про що набувач не знав і  не  міг знати 

(добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від

набувача лише у разі, якщо майно:

            1) було загублене власником  або 

особою,  якій  він 

передав майно у володіння;

              2) було  викрадене 

у  власника  або особи, 

якій він передав майно у володіння;

              3) вибуло з володіння власника

або особи,  якій  він 

передав майно у володіння, не з їхньої волі  іншим шляхом.

              2. Майно   не  

може   бути  витребувано 

від  добросовісного набувача,  якщо воно було продане  у  порядку,  встановленому 

для виконання судових рішень.

              3. Якщо  майно було набуте безвідплатно в особи,  яка не мала права його відчужувати,  власник має право  витребувати 

його  від добросовісного набувача

у всіх випадках.

Зі змісту статті 388 ЦК України

вбачається, що положення п.3 ч.1 даної статті застосовуються за наявності

обставин, при яких майно повинно вибути 

з володіння власника (або особи, 

якій  він  передав майно у володіння)  іншим шляхом, ніж той, який визначено у

абзаці першому ст.388 ЦК України,  тобто

не шляхом укладення відплатного договору. 

Доказів, які б свідчили про вибуття

майна з володіння ВАТ "БЗКДУіТ" "іншим шляхом", позивачем

суду не надано.    

Навпаки, спірне майно двічі  вибувало з володіння саме за відплатними

договорами купівлі-продажу. Крім того, позивач не довів суду,  що 

відповідач знав, що приватний підприємець ОСОБА_1., у якої він придбав

будівлі, не мала права їх відчужувати.

Таким чином, відсутні підстави для

задоволення позовних вимоги ВАТ "БЗКДУіТ" про зобов'язання

відповідача повернути спірне майно на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України. 

Посилання позивача на вибуття майна

з його володіння не з його волі (посилання на те, що колишній голова правління

ВАТ  «БЗКДУіТ»Біліченко О. І. не мав

права відчужувати спірне майно та на те, що за договорами  від 18.10.2001 р.  було відчужене майно, яке було у

господарському віданні ДП  «БЗКДУіТ»,

тобто перебувало у державній власності, а приватизація позивача на той момент

ще тривала) не приймається судом до уваги, оскільки якщо позивач вважає,  що укладений договір не відповідає  вимогам закону, то він має право на звернення

до суду  з вимогою про  визнання даної  угоди недійсною.

Доказів, які б свідчили про

визнання недійсними договорів від 18.10.2001 р. в установленому законом  порядку, суду не надано.   

Крім того,  оскільки право позивача на захист його

порушених прав і інтересів виникли до набрання чинності ЦК України 2003 р. (про

що також зазначається позивачем у позовній заяві), а саме з моменту

протиправного відчуження майна - з 18.10.2001 р.), то згідно ст.71,  ст.80 ЦК УРСР (1963 р.) строк позовної

давності для звернення  з вимогами

про  повернення майна закінчився, що  є підставою 

для відмови у позові.

Посилання позивача під час судового

розгляду на те, що про порушення свого права на володіння спірним майном ВАТ

«БЗКДУіТ»дізналось лише з листа відповідача від 04.10.2006 р. за вих. № 0092

(т.1, а. с.25), спростовується матеріалами справи, зокрема, рішеннями

Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 01.08.2005 р. та від 03.08.2005

р. та ухвалами апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.06.2007 р. у

справах № 22ц-2782 та № 22ц-2783, згідно яких ВАТ «БЗКДУіТ»було відповідачем у

даних справах. 

Відчуження  спірного майна за договорами від 18.10.2001

р. і не визнання цих договорів недійсними у встановленому законом порядку, не

дає підстав позивачу вважати вказане майно своєю власністю.  

Позовні вимоги про визнання права

власності на спірне майно також не підлягають задоволенню, оскільки згідно ч.1

ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, зокрема із правочинів. Як вбачається з вищевказаних договорів

купівлі-продажу та витягів про реєстрацію права власності,  власником 

спірного майна є ТОВ НВФ "Сервік".  

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -      

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя

 В.І. Петрова