Рішення

від 06.02.2008 по справі к25/280-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.08р.

Справа № К25/280-07

За позовом  ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Підприємство "Дельфін-Д",

м. Дніпропетровськ

про

стягнення 16500,07 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. посв. № 394791 від 07.11.2000р.

Від відповідача: Чернілевська І.В.

- дов. №28/11 від 28.11.07р.

СУТЬ

СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського

суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього основного боргу з

урахуванням індексі інфляції у сумі 16492,00грн., 3% річних у сумі 40,57грн. та

витрати на отримання довідок про майно відповідача у сумі 57,50грн., а всього

16500,07грн.

16.01.2008р. позивач звернувся до

суду з заявою про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить суд

додатково стягнути з відповідача витрати на відправку копії позовної заяви

відповідачеві у сумі 5,00грн., витрати по оплаті послуг адвоката у сумі

200,00грн., витрати на поїздки до суду у сумі 9,00грн., індекс інфляції на суму

основного боргу за вересень-грудень 2007р. у сумі 1506,00грн. та моральну шкоду

у сумі 16500,00грн.  

Між тим, позивачем не надано

доказів сплати держмита за заявою про збільшення позовних вимог в частині

стягнення з відповідача моральної шкоди (позивачем сплачено лише 8,50грн.

держмита, що не відповідає вимогам п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне

мито»), тому з огляду на приписи ст. 45, ч. 3 ст. 46, 63 ГПК України, позовні

вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі

16500,00грн.  не підлягають розгляду в

межах даної справи та не розглядаються судом під час вирішення спору між

сторонами.

Позовні вимоги позивача грунтуються

на тому, що позивача було виключено зі складу учасників ТОВ «Підприємство

«Дельфін-Д», однак останнє своєчасно не виплатило позивачу частку вартості

майна товариства пропорційно його внеску у сумі 13240,00грн. та прибуток від

діяльності товариства за 2006р. у сумі 2990,00грн., тому позивач у

відповідності до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»та ст. 625

ЦК України має право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням

індексу інфляції та 3% річних, моральної шкоди та витрат пов'язаних з розглядом

справи.  

Відповідач проти позову заперечує з

тих підстав, що ним повністю проведений розрахунок з позивачем внаслідок виходу

останнього зі складу учасників товариства у розмірі 33620,00грн., що відповідає

внеску позивача до статутного фонду товариства та вартості майна відповідача на

дату виходу позивача зі складу учасників. Також, відповідач зазначає, що

прибуток від діяльності товариства було виплачено позивачу у складі вартості

частки майна, оскільки  вартість майна

товариства відповідає показнику власного капіталу товариства, до якого вже

входить фінансовий результат (прибуток чи збиток) від здійснення господарської

діяльності.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно до Установчого договору від

15 квітня 1997 року та Статуту Підприємства «Дельфін-Д»- Товариства з обмеженою

відповідальністю, зареєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради

народних депутатів № 369-р від 18 квітня 1997 року, з наступними змінами та

доповненнями, ОСОБА_1 являвся учасником вказаного товариства з часткою в

статутному фонді в розмірі 1597,55 гривень, що складає 10% від статутного

фонду.

На підставі заяви позивача про

вихід зі складу учасників та сплату належної йому частки у майні товариства від

6 червня 2006 року були скликані загальні збори учасників товариства, які 20

липня 2006 року задовольнили заяву позивача, виключили останнього зі складу

учасників та постановили виплатити належну позивачу частку в статутному фонді в

розмірі 1597,55 гривень, та суму належного позивачу майна товариства в розмірі

33620 гривень.

Станом на 20 липня 2007 року

позивачу повністю була виплачена сума 24000 гривень,  а станом на 3 вересня 2007р.  позивачу виплачено ще 9620 гривень, а всього

33620 гривень, що підтверджується наданими позивачем витягами з банківського

рахунку та не заперечується відповідачем.

          Згідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України,

учасник, яких виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право

одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі

товариства.

          Порядок і спосіб визначення вартості

частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також

порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Так, відповідно до ст. 54 Закону

України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з

обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини  майна 

товариства, пропорційна його  

частці   у   статутному  

(складеному)   капіталі.  Виплата провадиться  після затвердження звіту за рік, в якому він

вийшов з товариства,  і  в 

строк  до  12  місяців  з дня виходу. На вимогу учасника  та 

за  згодою  товариства 

вклад  може  бути 

повернуто повністю або частково в натуральній формі.

           Учаснику,  який 

вибув, виплачується  належна  йому   

частка прибутку, одержаного товариством в даному  році 

до  моменту  його виходу. 

Майно,  передане   учасником   

товариству    тільки    в користування, повертається в натуральній

формі без винагороди.

           Статутом же ТОВ «Підприємство

«Дельфін-Д»на час виходу позивача зі складу учасників не визначено порядок і

спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у

статутному фонді, а також порядок і строки її виплати.

          Відповідно до п. 1 ст. 66 ГК України

під майном підприємства розуміються виробничі та невиробничі фонди, а також

інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі

підприємства.

Згідно ж до ст. 190 ЦК України під

майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та

обов'язки.

Отже, загальна вартість майна

визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань,

тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства, а  для розрахунку вартості майна товариства слід

здійснювати за даними фінансового звіту (балансу) товариства (показник рядка

380) станом на час виходу учасника з 

товариства, яким є дата прийняття рішення про вихід - 20 липня 2006р.,

тобто за І півріччя 2006р.

Так, як вбачається з фінансового

звіту ТОВ «Підприємство «Дельфін-Д» за І півріччя 2006р., тобто станом на

30.06.2006р. власний капітал товариства (рядок 380) становить  468600 грн. Аналогічний показник міститься і

у рядку 380 фінансового звіту відповідача за 2006р. станом на 31.12.2006р.

Посилання ж відповідача на

складення ним фінансового звіту станом на 31.07.2006р., який містить інший

показник рядка 380 -408600,00грн. та який і слід використовувати для визначення

вартості частки, яка підлягає виплаті, суд вважає безпідставним, оскільки

складення фінансового звіту на певну дату не передбачено чинним законодавством

України для товариств з обмеженою відповідальністю суб'єктів малого

підприємництва, а з наданого відповідачем звіту не вбачається його надання в

податкові органи на відміну від звітів за І півріччя 2006р. та 2006 рік.

Оскільки позивач має право на

отримання частки у розмірі 10% від майна товариства, тобто 10% від суми рядка

380 фінансового звіту (власний капітал) за І півріччя 2006р. в сумі 468600

грн., то належна до виплати позивачу частка становить 46 860,00 гривень, а з

урахуванням проведених виплат у сумі 33620, 00 гривень заборгованість

відповідача перед позивачем становить 13240,00грн.

З огляду на вищенаведене позовні

вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по виплаті

вартості частки у майні товариства у сумі 13240,00грн. є правомірними та

підлягають задоволенню.

В решті ж позовних вимог, суд

вважає за необхідне відмовити з підстав наступного.

Як вже зазначено вище, вартість

майна товариства відповідає показнику власного капіталу товариства, до якого

вже входить фінансовий результат (прибуток чи збиток) від здійснення

господарської діяльності. Інакше кажучи, сума частини прибутку (за її

наявності) виплачується учаснику у складі частини вартості майна товариства,

оскільки на її суму збільшується розмір власного капіталу підприємства.

Таким чином, сума частини прибутку

10% в сумі 2 990,00грн., яка заявлена позивачем до стягнення не підлягає

окремій виплаті позивачу, оскільки ця частина була врахована при визначенні

власного капіталу товариства та відповідно виплачується у складі вартості майна

товариства.

Окрім того, позивачем не наданого

обґрунтованого розрахунку стягнення частини прибутку у сумі 2 990,00грн., з

огляду на фінансові звіти товариства, які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що позивачем

розраховувалися інфляційні втрати та 3% річних з суми заборгованості

16492,00грн., правові підстави стягнення якої з відповідача у суду відсутні, то

не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача

інфляційних втрат та 3% річних у загальній сумі 1718,57грн., внаслідок

невідповідності розрахунку сумі заборгованості.

Судові витрати за розгляд справи по

сплаті держмита у сумі 182,21грн. та сплаті інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн. слід віднести на сторін

пропорційно задоволеним позовним вимогам. У стягненні з відповідача витрат на

отримання позивачем довідок про майно відповідача у сумі 57,50грн., відправку

копії позовної заяви відповідачеві у сумі 5,00грн., на поїздки до суду у сумі

9,00грн. слід відмовити, оскільки ці витрати не є судовими витратами в

розумінні ст. 44 ГПК України.

Також, з огляду на не надання

позивачем належних доказів надання йому правових консультацій адвокатом,

пов'язаних з розглядом даної справи та їх оплати (договору, акту прийняття

робот, квитанції до прибуткового касового ордеру, свідоцтва адвоката) відсутні

у суду і підстави для покладення витрат на оплату послуг адвоката у сумі

200,00грн. на відповідача.    

Враховуючи усе вищенаведене та

керуючись ст.ст. 15, 16, 148, 190 ЦК України, Законом  України «Про господарські товариства», ст.ст.

44, 49, 82-85 ГПК України, господарський 

суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити

частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Підприємство «Дельфін-Д»» (м. Дніпропетровськ, вул..

Комсомольська, 45, ЄДРПОУ 14325160, п/р 2600300021758 в Укрексімбанку м.

Дніпропетровська, МФО 305375) на користь ОСОБА_1(м. АДРЕСА_1) заборгованість у

сумі 13240,00грн. та судові витрати по сплаті держмита у сумі 132,40грн., інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу у сумі 88,00грн., видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано