Рішення

від 18.01.2011 по справі 17/370-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/370-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 17/370-10

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний

                              комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

    відповідача-2: Відкритого    акціонерного    товариства    "Суха Балка",    м.    Кривий    Ріг

                              Дніпропетровської області

про стягнення 1 104 грн. 84 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Овчинніков Б.С., довір. № 32 від 01.01.11р.;

від відповідача-1: Черевик О.М., довір. № 53-02/101 від 20.12.10р.;

від відповідача-2: Павлова Н.Ф., довір. № 7080 від 24.12.10р.

Суть спору:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Суха Балка" (відповідач-2) суму 1 104,84 грн. заборгованості у вигляді нарахованої плати за користування вагонами на підставі відомості плати за користування вагонами за № 06039039 від 08.03.10р.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов свої заперечення вмотивовує насамперед тим, що у залізорудного комбінату виникає зобов'язання зі сплати позивачу наданих послуг лише за ті вагони, які фактично використовуються ним. Також, вказує на необхідність стягнення плати за користування спірними вагонами саме з вантажовласника (відповідача-2) який отримує послуги надані відповідачем-1, згідно договору № 999/2569 від 11.12.09р. При цьому, відповідно до умов п. 4.1.5 названої угоди передбачено зобов'язання відповідача-2 здійснювати всі розрахунки з залізницею самостійно.

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначає про те, що в силу ст. 73 Статуту залізниць України відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія. Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити за рахунок відповідача-1 у справі.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

21.04.2009 року між позивачем (залізницею) та відповідачем-1 (власником колії) було укладено договір № ПР/М/-09-10401 НЮдч/361 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "КЗК" (далі – Договір), згідно із Статутом залізниць України (далі - Статут), Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить відповідачу-1 та примикає до станції Рокувата Придніпровської залізниці і яка обслуговується власними локомотивами останнього.

Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. При цьому, умови п. 14 цієї ж угоди визначають, що порожні і навантажені вагони передаються залізницею для під'їзної колії, як для відповідача-1 так і для його контрагентів, у тому числі відповідача-2 у справі.

В той же час, між власником колії та відповідачем-2 (контрагентом) існують господарські відносини на підставі укладеного 11.12.09р. договору про надання послуг за        № 999/2569 (а.с.111-123).

У відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, вноситься плата.

Позивач стверджує про те, що в березні 2009 року станцією Рокувата Придніпровської залізниці була нарахована ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" плата за користування вагонами на загальну суму 1 104,84 грн. з врахуванням ПДВ.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд встановив, що загальний час користування спірними вагонами власником колії (відповідачем-1 у справі) було зафіксовано пам'ятками про подавання та забирання вагонів (ф.ГУ-45) за №№ 361, 272, 364 (підписані без заперечень відповідальними працівниками як залізниці, так і власника колії) на підставі яких була оформлена відомість плати за користування вагонами (ф.ГУ-46) за № 06039039, згідно якої і нарахована спірна плата за користування вагонами.

В той же час, аналіз спірної відомості плати за користування вагонами відображає код і найменування вантажовласника –відповідача-2 у справі, а також код і найменування власника під'їзної колії та платника –відповідача-1 у справі.

Господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за рахунок ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з таких підстав.

Частиною 4 ст. 71 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Як зазначалось вище, між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № ПР/М/-09-10401 НЮдч/361 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "КЗК".

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

-          суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

-          кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду спору сторони не заперечують фактичне використання вагонів залізниці та зазначений залізницею загальний час розпорядження ними, з врахуванням якого і нарахована відповідна плата у сумі 1 104,84 грн.

Таким чином, господарським судом визнано, а позивачем підтверджено заявлений розмір нарахованої на підставі спірної відомості плати за користування вагонами на загальну суму 1 104,84 грн.

Щодо посилань відповідача-1 на необхідність укладення відповідачем-2 відповідного договору з залізницею для проведення розрахунків за фактичне використання вагонів позивача на коліях власника, а також необґрунтованість та неправомірність заявлених вимог до власника колії, оскільки фактично спірні вагони використовувались для задоволення потреб вантажовласника (відповідача-2 у справі) господарський суд зазначає наступне.

Згідно статті 73 Статуту залізниць України порядок обслуговування контрагентів підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія.

Роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р.            № 04-5/225 передбачено, що взаємовідносини залізниці з контрагентами мають визначатися Статутом, Правилами перевезення та відповідними договорами (п. 1.2 Роз'яснення).

В той же час, суд вважає за доцільне вказати на те, що чинними нормами права, зокрема, частиною 2 статті 73 Статуту передбачається укладення договору між залізницею і контрагентом тільки у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивом залізниці.

Однак, матеріали справи беззаперечно вказують на те, що обслуговування залізничної під'їзної колії здійснюється локомотивом власника колії (відповідача-1 у справі).

В силу положень статті 73 Статуту залізниць України вбачається, що відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів, несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Окрім того, з системного аналізу приведених вище положень можна дійти висновку, що плата за користування вагонами, повинна вноситися власником залізничних під'їзних колій навіть і тоді, коли він не виступає вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

Посилання відповідача-1 на п. 4.1.5. укладеного між ним та відповідачем-2 договору № 999/2569 про надання послуг від 11.12.09 р. відповідно до умов якого ВАТ "Суха Балка" зобов'язується проводити всі розрахунки із залізницею, у тому числі і плату за користування вагонами, судом не приймаються оскільки позивач не є стороною зазначеного договору.

За умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в сумі 1 104,84 грн. плати за користування вагонами за рахунок відповідача-1, тоді як в позовних вимогах до   відповідача-2 слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача-1 у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Симбірцева, 1; ЄДРПОУ 00191307) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ,  пр-т Карла Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) суму 1 104,84 грн. (одна тисяча сто чотири грн. 84 коп.) плати за користування вагонами, 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) держмита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позовних вимогах до відповідача-2 - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                  А.В. Суховаров

Рішення підписано –