Рішення

від 20.01.2011 по справі 39/606-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/606-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11р.

Справа № 39/606-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПАК", м. Дніпропетровськ 

до  Закритого акціонерного товариства "Корпорація "Дніпродормостобуд", м.Дніпропетровськ

Третя особа: Дочірнє Підприємство "Асканія Дистрибьюшн Днепр", м. Дніпропетровськ 

про усунення перешкод в користуванні

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства "Корпорація" Дніпродормостобуд", м.Дніпропетровськ     

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПАК", м. Дніпропетровськ    

про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001р. таким, що втратив силу    

Суддя  Ліпинський О.В.

Представники:

  від позивача: Гордієвич А.О., дов. від 10.01.2011р.

  від відповідача: Потапов О.М., дов. № 18-01/11 від 18.01.2011р.  

  від третьої особі: не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропак” (надалі Позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Дніпродормостбуд” (надалі Відповідач) в якому просить суд зобов'язати Відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловими приміщеннями: столової загальною площею 730 кв.м та приміщення адміністративно-побутового корпусу площею 549,6 кв.м., розташованими за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. П. Морозова, 4А.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що згідно чинного договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року, Позивач являється орендарем спірного майна, однак Відповідач, як власник та орендодавець цього майна, в порушення п. 1.1. договору  не допускає Позивача до орендованих приміщень, посилаючись на розірвання зазначеного договору оренди.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на припинення договору оренди від 01.11.2001 року, згідно ст. 220 ЦК УРСР (заміна одного зобов'язання іншим між тими ж особами), зокрема, встановленням нових зобов'язань щодо того самого об'єкта оренди, шляхом укладення договору оренди № 49 від 01.12.2003 року.

Окрім того, заперечуючи позовні вимоги, Відповідач подав до суду зустрічний позов, в якому просить визнати договір оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року таким, що втратив силу.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що внаслідок прострочення ТОВ „Агропак” із сплати орендних платежів протягом трьох місяців поспіль, Орендодавець, скориставшись своїм правом передбаченим ст. 782 ЦК України відмовився від спірного договору оренди, про що направив на адресу Орендаря лист від 18.05.2006 № 1/54 та лист від 13.02.2007 № 13/02-19.

Дочірнє підприємство „Асканія Дистриб'юшн Дніпро” (надалі Третя особа) письмових пояснень по суті спору суду не надала, повноваженого представника в судові засідання не направила.

30.09.2010 року відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог Позивача про усунення перешкод в користуванні орендованим майном.

20.01.2011 року на адресу суду надійшла заява Відповідача, в якій він просить суд застосувати до договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року наслідки недійсності нікчемного правочину, які передбачені діючим законодавством, та відмовити в задоволенні первісного позову.

В судовому засіданні 20.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -             

в с т а н о в и в:

01 листопада 2001 року між КП „Дніпропетровський металомеханічний завод” (Орендодавець) та ТОВ „Агропак” (Орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до умов якого (п. 1.1.) орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2429,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. П. Морозова, 4-а.

Пунктом 11.1. сторони погодили строк дії договору до 01.11.2017 року.

Факт передачі нежитлових приміщень загальною площею 2429,6 кв.м., підтверджується двостороннім актом приймання-передачі від 01.11.2001 (приміщення площею 1880 кв.м) та від 14.05.2002 (приміщення площею 549,6 кв.м.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області № 17/269(27/27)-06 від 21.11.2006 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 07.05.2007, яке винесено у справі за позовом ТОВ „Агропак” до ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд” про спонукання укласти додаткову угоду № 2 до договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року, встановлено, що ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд” є правонаступником прав та обов'язків орендаря щодо майна переданого в оренду ТОВ „Агропак” за договором від 01.11.2001, в наслідок прийняття  Дніпропетровською  обласною  радою рішення №125-7/ХХІV від 17.01.03 щодо ліквідації  КП “Дніпропетровський металомеханичний завод”, та передачі майно, яке перебувало на балансі останнього до статутного фонду ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд”.

Протягом 2007 року Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди за договором від 01.11.2001 року, однак у відповідь на зазначені вимоги Відповідач повідомляв, що договір оренди від 01.11.2001 року, є розірваним ЗАТ “Корпорація “Дніпродормостобуд” в односторонньому порядку на підставі ст. 782 ЦК України, в зв'язку з несплатою ТОВ „Агропак” орендних платежів на користь Корпорації протягом більш ніж трьох місяців поспіль, згідно листа № 13/02-19 від 13.02.2007 року.

Аналіз умов договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року дає підстав для висновку, що під час укладення зазначеного правочину сторонами було погоджено застосування до орендних відносин Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що цей закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Таким чином, Закон України „Про оренду державного та комунального майна”, є спеціальним законом, який має застосовуватися до орендних правовідносин сторін за договором від 01.11.2001, при цьому положення Цивільного кодексу України до спірних правовідносин мають застосовуватися з урахуванням особливостей регулювання орендних відносин державного та комунального майна, визначених зазначеним Законом.

Згідно вимог ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути достроково розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. При цьому, положення даного Закону не містять такого поняття як відмова від договору, та не допускають односторонньої відмови від договору оренди, що прямо передбачено ч. 1 ст. 26 Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що одностороння відмова Відповідача від договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року, суперечить вимогам  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, та відповідно не породжує правових наслідків у вигляді припиняє дії зазначеного договору оренди.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову щодо визнання договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року таким, що втратив силу.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором   оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Я вище встановлено судом, відповідно до умов договору оренди від 01.11.2001 року Відповідач зобов'язаний надати Позивачеві в строкове платне користування та володіння строком до 01.11.2017 року нежитлові приміщення загальною площею 2429,6 кв.м, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. П. Морозова, 4-а, разом із тим, наявні в матеріалах справи докази, свідчать про чинення Відповідачем перешкод в користуванні Позивачем зазначеним майном, про що, в тому числі свідчить факт передачі Відповідачем спірного майна в оренду Третій особі за договором від 01.09.2007 року.

На час розгляду справи суду не надано доказів в підтвердження усунення перешкод в користування позивачем спірним майном, у зв'язку з чим позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заперечень Відповідача щодо припинення договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року в зв'язку з укладенням між КП „Дніпропетровський металомеханічний завод” та ТОВ „Агропак” договору оренди того ж самого майна (договір № 49 від 01.12.2003), п. 12.3 якого передбачено, що після його укладення всі попередні перемови по ньому, переписка, попередні домовленості та протоколи про намір з питань, які так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу, слід зазначити, що зазначені вище доводи ЗАТ “Корпорація  “Дніпродормостобуд” вже були предметом дослідження під час розгляду справи № 17/269(27/27)-06, та відхилені трьома судовими інстанціями з посиланням на те, що договором оренди від 01 листопада 2001 року були обумовлені певні підстави дострокового припинення його дії та встановлена форма розірвання договору, зокрема, шляхом підписання додаткової угоди (п. 11 договору), при цьому, сторонами не надано належних доказів виконання умов п. 11 договору від 01.11.2001 щодо  припинення його дії. Окрім того, доводи Відповідача відхилені з підстав того, що договір оренди від № 49  01.12.2003 року не містить вказівок щодо припинення договору від 01 листопада 2001 року та не свідчить про досягнення домовленості між сторонами про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.

Таким чином, при розгляді даної справи суд не вважає за потрібне спростовувати вищенаведені заперечення відповідача, які вже були спростовані під час розгляду іншої справи за участю тих самих сторін, оскільки спростування доводів сторін судового процесу здійснюється на підставі встановлених судом фактів, при цьому факти, на підставі яких спростовані зазначені вище доводи встановлені рішенням господарського суду під час розгляду справи № 17/269(27/27)-06, та не потребують доведенню знову в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Під час вирішення даного спору, Відповідачем у справі подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог Позивача про усунення перешкод в користуванні орендованим майном. Зазначена заява, мотивована тим, що трирічний строк позовної давності, в межах якого Позивач мав звернутися до суду з даним позовом, сплив 01.12.2006 року.

Обґрунтовуючи вказану заяву, Відповідач зазначає, що користування спірним нерухомим майном по договору оренди від 01.11.2001 року припинилося 01 грудня 2003 року в зв'язку з укладенням між сторонами договору оренди № 49 від 01.12.2003 року, а отже, право позивача на користування орендованим майном в рамках договору від 01.11.2001 року було порушено саме 01.12.2003 року, в зв'язку з чим відповідно, строк позовної давності, в межах якого Позивач мав звернутися за захистом порушеного права сплив 01.12.2006 року, тоді як даний позов було подано до суду в серпні 2007 року.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача з посиланням на укладення договору оренди № 49 від 01.12.2003, як початок перебігу строку позовної давності щодо вимог Позивача за даним позовом, оскільки вказаний вище договір оренди, визнано недійсним в судовому порядку на підставі ст. 48 ЦК УРСР, і зазначений договір є недійсним з моменту його укладення, тобто таким, що не породжує юридичних наслідків, в тому числі й тих, з якими Відповідач пов'язує початок перебігу строку позовної давності. Окрім того, суд вважає, що сам факт укладення зазначеного договору (01.12.2003), не призвів до порушення права позивача, на захист якого подано даний позов, оскільки за вказаним правочином предметом оренди виступало теж саме нерухоме майно, що і за договором від 01.11.2001 року, тобто право Позивача на користування спірним майно фактично не було порушено під час укладення договору оренди № 49 від 01.12.2003 року.

В даному випадку, суд вважає, що початок перебігу строку позовної давності щодо вимог Позивача про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, слід відраховувати від дати, коли з боку Орендодавця (Відповідача) були вчинені фактичні дії, що свідчать про відмову від договору оренди в односторонньому порядку, а саме направлення 13.02.2007 року листа-повідомлення про розірванні договору в порядку ст. 782 ЦК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлений Позивачем позов про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, було подано до суду в межах загального строку позовної давності.

Стосовно заяви Відповідача про застосування до договору оренди нежитлових приміщень від 01.11.2001 року наслідків недійсності нікчемного правочину, слід зазначити,  наступне.

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Системний аналіз положень Цивільного кодексу України свідчить про те, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, має бути заявлена шляхом пред'явлення відповідного позову, про це зокрема, свідчать положення статті 258 ЦК України, яка встановлює для даного виду вимог спеціальну позовну давність.

Що стосується застосування судом наслідків недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, то відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, такі дії можуть бути вчинені судом лише шляхом виходу за межі позовних вимог, і виключно з метою захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, та за наявністю відповідного клопотання заінтересованої сторони.

В поданій Відповідачем заяві від 20.01.2011 року не міститься клопотань про вихід суду за межі позовної вимог, та не міститься доводів стосовно того, на захист чиїх прав і законних інтересів суд має вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Окрім того, подана заява взагалі не містить посилань на норми процесуального законодавства, що виключає можливість ідентифікувати її процесуальну направленість, як то збільшення позовних вимог, або зміни підстав чи предмету за зустрічним позовом, або додаткові заперечення по суті первісного позову тощо.

З огляду на вищевикладене, заява відповідача про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, судом до уваги не приймається.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі за первісним позовом покладаються на відповідача, витрати у справі за зустрічним позовом покладаються на позивача за цим позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 26, 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 1, 4, 33, 34, 35, 43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство „Корпорація „Дніпродормостбуд” (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2, код ЄДРПОУ 3249578) усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Агропак” (49099, м. Дніпропетровськ, вул.. Коробова, 12, кв. 35, код ЄДРПОУ 31711565) в користуванні нежитловими приміщеннями: столової загальною площею 730 кв.м. та приміщення адміністративно-побутового корпусу площею 549,6 кв.м., розташованими за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. П. Морозова, 4А.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Корпорація „Дніпродормостбуд” (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2, код ЄДРПОУ 3249578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропак” (49099, м. Дніпропетровськ, вул.. Коробова, 12, кв. 35, код ЄДРПОУ 31711565) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

 О.В. Ліпинський

Повне рішення складено 25.01.2011