Рішення

від 20.01.2011 по справі 15/25-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/25-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11р.

Справа № 15/25-10

За позовом  Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс", м. Дніпродзержинськ 

про внесення змін до договору оренди  земельної ділянки

Суддя  Петренко Н.Е.

Представники:

  від позивача: Шульга М.О., представник за довіреністю № 14-мр від 10.01.11р.

  від відповідача: Гордієнко Т.О., представник за довіреністю № б/н від 10.01.11р. 

СУТЬ СПОРУ:

Дніпродзержинська  міська  рада, м. Дніпродзержинськ (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс", м. Дніпродзержинськ (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди  земельної ділянки.

          20.01.11р. до господарського суду надійшов від відповідача відзив на позов, який обґрунтований тим, що позивач просить внести зміни до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 13.05.05р.,  виклавши його в новій редакції із зазначенням про те, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", який на даний час  втратив чинність. Внаслідок втрати чинності вказаного закону у позивача відсутні правові підстави вимагати внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.05.05р.

Крім того, до суду 20.01.11р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв'язку з втратою чинності Закону України "Про плату за землю" на який останній посилався та набуття чинності Податкового кодексу України, уточнює позовні вимоги відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд,

                                                    ВСТАНОВИВ:т

13.05.2005р. між позивачем на відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Миру, 25, площею 0,3405 га під розміщення нежитлових приміщень, строком до 25.02.2015 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата вноситься відповідачем виключно у грошовій формі в розмірі 16418,76 грн/рік, що становить 1368,23 грн/міс, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 3.2. Договору).

Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; погіршання стану орендованої земельної ділянки не з вини відповідача, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п. 3.3. Договору).

03.06.2008р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 04.06.2008 року. Зазначеним Законом частини 4 та 5 ст.21 Закону України «Про оренду землі»викладено у такій редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»(2535-12); для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»(2535-12). Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Тобто, як вважає позивач, умови спірного договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам ст.21 Закону України «Про оренду землі»(в новій редакції).

Як зазначив позивач, ним  направлявся на адресу відповідача лист з пропозицією внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 16.06.2009 № 55 в частині зміни орендної плати з урахуванням змін до Закону України «Про оренду землі», але відповідні зміни до цього часу у договір не внесено, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду.

20.01.11р.  від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач у зв'язку з втратою чинності Закону України "Про плату за землю" на який останній посилався та набуття чинності Податкового кодексу України, уточнює позовні вимоги відповідно до Податкового кодексу України.

     Відповідач надав відзив на позов, який обґрунтував тим, що позивач просить внести зміни до п. 3.1 договору оренди земельної ділянки від 13.05.05р.,  виклавши його в новій редакції із зазначенням про те, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", який на даний час  втратив чинність. Внаслідок втрати чинності вказаного закону у позивача відсутні правові підстави вимагати внесення змін до Договору.

Крім того, представник відповідач зазначив у судовому засіданні  про те, що позивачем не було надіслано відповідачу листа з пропозицію внесення змін до договору оренди  земельної ділянки відповідно до вимог Податкового кодексу України .

При викладених обставинах, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

          Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

     Відповідно до ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

      Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

    У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

   Статтею 630 Цивільного кодексу України передбачено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

   Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

       Відповідно до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

Частинами 2 - 4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

    Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ( ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Крім того, п. 8.1 Договору зазначено про те, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено, що позивачем не було надіслано відповідачу листа з пропозицію внесення змін до договору оренди  земельної ділянки відповідно до вимог Податкового кодексу України, а не Закону України "Про плату за землю", який на даний час  втратив чинність.  

       Враховуючи  вищевикладене,  господарський  суд  дійшов  висновку  про   відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

        Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

     Керуючись ст. 58 Конституції України, Податкового кодексу України, ст.ст. 179, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 629, 630, 632, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу в задоволені позову –відмовити.        

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 20.01.11р.