Рішення

від 20.01.2011 по справі 8/15-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/15-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11р.

Справа № 8/15-11

За позовом  Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Дніпропетровського промислового майданчику Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (м. Київ) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровської області)  

про стягнення заборгованості за договором № ДУМГ/031062-10 від 01.01.2010р. у загальному розмірі 1 766,04 грн.

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Від позивача:      Дереновська Г.І. - юрисконсульт (дов. № 2516 від 13.12.10р.)

від відповідача:     не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Дніпропетровського промислового майданчику Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі-позивач) звернулася до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № ДУМГ/031062-10 від 01.01.2010р. у загальному розмірі 1 766,04 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 1 393,06 грн. - основний борг, 110,47 грн. - інфляційні втрати, 38,20 грн. - 3% річних, 97,51 грн. - 7% штрафу, 126,80 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань по оплаті транспортування природного газу за договором № ДУМГ/031062-10 від 01.01.2010р. та  на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що витікає з наступного.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки,  підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено акт № 159445 звірки розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу від 17.01.11р., підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого сума основного боргу складає 1 393,05 грн.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № ДУМГ/031062-10 на транспортування природного газу (надалі - Договір), предметом якого є надання послуг позивачем по транспортуванню природного газу відповідача власними газотранспортними мережами від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до газорозподільчої станції (надалі - ГРС) та передача газу у газову мережу газорозподільного підприємства для подальшого транспортування відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний обсяг газу, оплатити послуги з його транспортування позивачу та виконувати інші обов'язки, передбачені договором. Договір набрав чинності з 01.01.2010р. і діяв в частині транспортування газу по 31.12.1010р., в частині проведення розрахунків за послуги по транспортуванню - до повного здійснення розрахунків  (п. п. 1.1., 12.1. Договору).   

У пункті 2.2. Договору не заповнена таблиця планових обсягів транспортування газу протягом календарного року.

Відповідно до п. 2.3. Договору, планові обсяги, зазначені в п. 2.2. договору, визначаються відповідачем. Оплата за виконані послуги по транспортуванню газу, в тому числі у випадку не визначення відповідачем планових обсягів, тобто незаповнення таблиці п. 2.2., або відхилення від вказаних планових обсягів, здійснюється за фактично протранспортований обсяг природного газу, визначений в порядку, передбаченому в п. 2.5. договору та зафіксований в актах та реєстрах, зазначених в п. 2.6. договору.

Тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах позивача, зазначений у пункті 6.1. Договору, на день укладення Договору був встановлений в розмірі 27,60 грн., крім того ПДВ - 5,52 грн., всього в розмірі 33,12 грн. На підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі -НКРЄ) від 28.04.2010р. № 479 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу" додатковою угодою № 1 від 30.04.2010р. до Договору був встановлений новий тариф на транспортування 1000 м3 газу в розмірі 32,30 грн., крім того ПДВ - 6,46 грн., всього в розмірі 38,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання по Договору та у лютому та березні 2010р. протранспортував відповідачу природний газ в загальному обсязі 14,192 тис.м3 газу, що підтверджується реєстрами протранспортованого природного газу за лютий та березень 2010р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.  12-17).

Загальна вартість наданих у січні-квітні 2010р. послуг з транспортування природного газу становить 1 393,06 грн.

Відповідно до п.п. 2.6., 2.9. Договору, надання послуг з транспортування газу відповідачу у відповідному місяці оформлюються 2-х сторонніми актами про виконання послуг по транспортуванню газу між позивачем та відповідачем на підставі затвердженого щомісячного реєстру протранспортованого газу відповідачу між газорозподільчим підприємством та позивачем. Акти підписуються уповноваженими представниками сторін. Ці акти та щомісячні реєстри є підставою для розрахунків між сторонами договору.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. Договору, оплата послуг по транспортуванню газу, наданих позивачем, здійснюється відповідачем шляхом попередніх платежів до 30-го числа місяця, у якому надаються послуги по транспортуванню, на розрахунковий рахунок позивача. Остаточні розрахунки за послуги по транспортуванню природного газу, що були надані у звітному місяці, здійснюються відповідачем на підставі двосторонніх актів про виконання послуг по транспортуванню газу або щомісячних реєстрів (п. 2.6.) грошовими коштами шляхом перерахування на розрахування на розрахунковий рахунок позивача у термін до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач грошове зобов'язання по оплаті послуг з транспортування природного газу у січні-квітні 2010 року за Договором не виконав, за протранспортований газ не розрахувався, чим порушив розділ 7 Договору. Так, на момент пред'явлення позовної заяви до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 1 393,06 грн.

Згідно п. 8.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у терміни, зазначені у пункті 7.2. договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, а також відшкодовує понесені позивачем збитки.

Ні підставі п. 8.2. Договору, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем була нарахована пеня в сумі 126,80 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення - 110,47 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 38,20 грн.

Також на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу в сумі 97,51 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ у розмірі 1 393,06 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 1 393,06 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Доказів оплати в повному обсязі природного газу, поставленого та протранспортованого у спірному періоді, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі  1 393,06 грн. не спростував.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено акт № 159445 звірки розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу від 17.01.11р., підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого сума основного боргу складає 1 393,05 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором № ДУМГ/031062-10 на транспортування природного газу від 01.01.2010р. за січень-квітень 2010 року у розмірі 1 393,06 грн.

Відповідач в повному обсязі вартість поставленого у спірному періоді природного газу не оплатив, відповідно, допустив порушення зобов'язання.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, відповідно до п. 8.2. Договору, за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у терміни, зазначені у пункті 7.2. договору, відповідач повинен сплатити на користь позивача крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, а також відшкодовує понесені позивачем збитки.

Оскільки порушення строків оплати газу має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 126,80 грн.

Розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду та визначеної кількості днів прострочення оплати перевірено, вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 126,80 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 110,47 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 38,20 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 110,47 грн. та 38,20 грн., відповідно.

Крім того, позивачем на підставі п. 2 ст. 231 ГК України нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7 відсотків вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, розмір якого становить 97,51 грн. за прострочення платежів у період січень-квітень 2010р.

Як зазначено в п. 2 ст. 231 ГК України, у  разі  якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення  умов  зобов'язання  щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків   вартості  неякісних  (некомплектних)  товарів  (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1  відсотка вартості товарів (робіт,  послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи викладене, а також те, що прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 7% річних в сумі 97,51 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі. Сплачені позивачем судові витрати за розгляд справи слід віднести на відповідача.   

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньодніпровський сирзавод" (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Тітова, 198; код ЄДРПОУ 31716783) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021 м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 25698645) - 1 393 грн. 06 коп. основного боргу, 126 грн. 80 коп. пені, 110 грн.  47 коп. інфляційних втрат, 38 грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 97 грн. 51 коп. 7% штрафу, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін