Рішення

від 26.01.2011 по справі 16/307-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/307-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

       26.01.11р.

Справа № 16/307-10

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ 

до  Приватного підприємства "Відар-С", м. Дніпропетровськ 

        про стягнення 498 грн. 48 коп.

                                                                                             СУДДЯ  ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Куниця А.А. - юрисконсульт 2-ої категорії, дов. від 17.05.2010р.№253;

        від відповідача: Шершенков О.В. - керівник, довідка від 23.09.2004р. №6850 (був присутній у судових засіданнях 22.12.2010р. та 18.01.2011р.). 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач з урахуванням уточнень до позовної заяви (клопотання, вх. №4630/11 від 26.01.2011р.) просить стягнути з відповідача 498 грн. 48 коп., що складає 450 грн. 00 коп. –грошових коштів, сплачених на підставі рахунку-фактури від 27.10.2009р. №СФ-0000014 за посвідчення, 41 грн. 90 коп. - інфляційних та 6 грн. 58 коп. - 3% річних.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, у факсимільному клопотанні (вх. №4640/11 від 26.01.2011р.) просить перенести судове засідання у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки:

- позивачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неможливості явки представника у судове засідання, а суд не обмежує коло осіб, які можуть бути представниками у судовому процесі;

- крім того, відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950р., кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку;

- справа неодноразово судом відкладалася і у відповідача була можливість надати витребувані господарським судом документи;

- до того ж закінчується встановлений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк, передбачений для вирішення спору.

Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.    

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- як вбачається з матеріалів справи відповідачем –Приватним підприємством  "Відар-С" було виставлено позивачу –Відкритому акціонерному товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" для оплати рахунок-фактуру від 27.10.2009р. №СФ-0000014 на суму 3 600 грн. 00 коп. за посвідчення у кількості 2 000 штук;

- відповідно до банківської виписки від 05.11.2009р., зазначений рахунок було сплачено позивачем у повному обсязі, тобто позивачем здійснено попередню оплату за посвідчення у сумі 3 600 грн. 00 коп.;

- відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини;

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України); дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України);

- стаття 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

- відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; -  з акту управління господарською діяльністю; - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання;

- згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

- відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

- отже, фактичні дії сторін підпадають під норми статей 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, статей 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу, в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по поставці обумовленого у рахунку-фактурі від 27.10.2009р. №СФ-0000014 товару, а саме посвідчень;

- враховуючи, що сторонами термін виконання зобов'язання –поставки товару не встановлений, в силу статті 530 Цивільного кодексу України кредитор (позивач у справі) вправі вимагати виконання у будь-який час; боржник зобов'язаний виконати таке зобов'язання в семиденний термін з дня пред'явлення вимоги кредитором;

- форма вимоги законом не встановлена;

- як вбачається з матеріалів справи позивачем було спрямовано відповідачу вимогу від 10.08.2010р. №6691 щодо здійснення поставки посвідчень, сплачених на підставі рахунку-фактури від 27.10.2009р. №СФ-0000014; про надсилання зазначеної вимоги свідчить опис від 11.08.2010р. вкладення до листа та фіскальний чек «Укрпошти»від 11.08.2010р. №6894 (а.с.21, 22);

- отже відповідач повинен був поставити оплачений товар з урахуванням поштового пробігу вимоги до 23.08.2010р. включно;

- як вбачається відповідачем було передано позивачу посвідчення у кількості 1 750 штук на загальну суму 3 150 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними від 02.03.2010р. №РН-0000002 на суму 1800 грн. 00 коп., від 03.06.2010р. №РН-0000003 на суму 900 грн. 00 коп. та від 23.12.2010р. №РН-0000002 на суму 450 грн. 00 коп.;  

- отже, відповідачем недопоставлено позивачу посвідчення у кількості 250 штук на суму 450 грн. 00 коп.;

- відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати;

- таким чином, вимога позивача щодо стягнення попередньо оплачених грошових коштів у сумі 450 грн. 00 коп. є обґрунтованою;

- частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати;

- відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства;

- відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлений розмір процентів у вигляді трьох відсотків річних, який і має бути застосований у розумінні статті 536 Цивільного кодексу України;

- отже, проценти за користування чужими грошовими коштами становлять 6 грн. 21 коп. (з 24.08.2010р. по 15.11.2010р.).

Що стосується вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 41 грн. 90 коп., то вона є безпідставною, виходячи з наступного:

- статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення;

- отже, інфляційне збільшення здійснюється тільки у випадку наявності у боржника грошового зобов'язання перед кредитором;

- у даному випадку у відповідача перед позивачем відсутні грошові зобов'язання за укладеним в усній формі договором купівлі-продажу, а обов'язок повернення суми попередньої оплати  виник у відповідача в силу статті 693 Цивільного кодексу України, якою не передбачено застосування індексу інфляції на суму здійсненої попередньої оплати.

З урахуванням викладеного вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повних сумах, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Відар-С" (49000, м. Дніпропетровськ,                   вул. Набережна Леніна, 8, к.48; ідентифікаційний код 33183887; п/р 26007790470100 в Райффайзен банк Аваль, МФО 305653) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд.22; ідентифікаційний код 23359034; п/р 26001060244477)  450 грн.  00 коп. –заборгованості,  6 грн. 21 коп. –процентів,   102 грн. 00 коп. –витрати по сплаті державного мита та  236 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання.      

СУДДЯ                                                                                 Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

        „28„ січня 2011р.