Рішення

від 31.01.2011 по справі 21/309-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/309-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.11р.

Справа № 21/309-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР  КОМПАНІ", смт. Первомайське, Жовтневий район, Миколаївська область 

до Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МАККОМ", м. Павлоград, Дніпропетровська область  

про стягнення 15 124 478 грн. 43 коп.            

Суддя  Назаренко Н.Г.

Представники:

  від позивача: Невмержицька О.В., довіреність б/н від 04.11.2010р.;

  від відповідача: Шульгат В.В., довіреність № 12/12-1Ю від 12.12.2010р.;

                             Троценко О.І. 

                                                     СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" звернулося до господарського суду з позовом та просить стягнути з Приватного підприємства "ВИРОБНИЧО – КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МАККОМ" грошові кошти у сумі 15 124 478, 43 грн., в тому числі 12 804 028, 19 грн. –вартість отриманого вугілля (з урахуванням залізничного тарифу) та 2 320 451, 24 грн. –штраф за поставку вугілля неналежної якості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору поставки № 151 від 24 липня 2008 року, укладеного між сторонами, за результатами приймання вугілля, відповідачем поставлено, а позивачем оприбутковано вугілля у кількості 20 003, 89 тон вартістю 11 602 256 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ, що сплачено позивачем у повному обсязі. Позивач зазначає, що з метою перевірки якості вугілля позивач надіслав на адресу відповідача лист з проханням з'явитися на підприємство позивача для участі в проведенні експертизи вугілля, але не зважаючи на виклик, відповідач не забезпечив явки свого представника для проведення експертизи.

На підставі умов договору позивачем в травні 2010 року замовлено проведення експертизи вугілля в Регіональній торгово –промисловій палаті Миколаївської області, згідно з експертним висновком № 120-763 від 11.06.2010р. якої, стосовно поставленої відповідачем продукції, жоден із складів вугілля, розміщеного за марками та вантажовідправниками, що було поставлено Приватним підприємством "ВИРОБНИЧО –КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МАККОМ" не відповідає за своїми якісними показниками вимогам договору. Більше того, експертизою встановлено, що фактичні показники якості вугілля не відповідають вимогам ДСТУ 3472-96 для марок вугілля ДГ;ДР;Г. За таких обставин, на думку позивача, якість поставленого вугілля є такою, що не відповідає ані вимогам договору, ані вимогам державного стандарту, відповідно, таке вугілля не може бути використане позивачем за призначенням.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на , ч. 7 ст. 180, ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України, п. 4 ст. 631, ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України. Вимоги про стягнення штрафу заявлені позивачем на підставі ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України. З огляду на вищезазначені обставини позивач вбачає своє право вимагати від відповідача здійснення дій, необхідних для відновлення його порушеного права, в тому числі, відшкодування збитків шляхом повернення грошових коштів, сплачених за поставку неякісного вугілля (включаючи залізничний тариф) та сплати штрафних санкцій.

Відповідач, відповідно до відзиву на позов № 012 від 12.12.2010р., проти позову заперечує та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Пояснює суду що відбір та аналіз проб вугілля було здійснено позивачем всупереч вимогам п.п. 6.1., 6.2 договору поставки № 151 від 24.07.2008р., що на думку відповідача, відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України є підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем взагалі не виконано умов п. 6.1, 6.2, 6.2 договору поставки, всупереч умов п. 6.1 договору позивачем не здійснено відбір та не збережено другу частину проби на кожну поставлену партію вугілля, яка за умовами п.п. 2.2 договору визначається одночасним відвантаженням.

В зазначених обставинах, з посиланням на п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо –технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР ВІД 25.04.1966Р. № п-7, відповідач вбачає порушення позивачем процедури складання акту про недоліки отриманого вугілля, яке полягає в порушенні строків встановлених чинним законодавством та в порушенні порядку складання, встановленого умовами договору.

Також, зазначає відповідач, з листа позивача № 819 від 27.07.2009р., що мається в матеріалах справи та з висновку Севастопольського паливного складу про якість вугілля, вбачається, що невідповідність отриманого вугілля умовам договору поставки № 151 від 24.07.2008р. була встановлена позивачем у липні 2009 року. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що позовна заява датована 11 листопада 2010 року, а подана до суду 17.11.2010р., тобто з пропуском шестимісячного строку, в розумінні ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 14.12.2010р. оголошувалась перерва до 11.01.2011р., в судовому засіданні 11.01.2011р. оголошувалась перерва до 25.01.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 25.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

24 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (далі –позивач, постачальник) та Приватним підприємством "ВИРОБНИЧО –КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МАККОМ" (далі –відповідач, покупець) укладено договір поставки № 151 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця вугілля українського походження, марки ДГ (0-100) (далі –товар), у відповідності з умовами договору та специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язуються прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.1 Договору одиницею виміру товару є тонна фактичної ваги. Загальна кількість товару за цим договором складає 20 000 (двадцять тисяч) тон. Поставка товару здійснюється окремими партіями у відкритих вагонах залізничним транспортом. Під партією товару розуміється кількість товару, що відвантажується одночасно. Кількість товару, строки постачання, реквізити залізничних станцій узгоджуються сторонами у специфікаціях до договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору якісні показники товару зазначаються у специфікаціях та підтверджуються сертифікатом якості, що видається лабораторією для вантажовідправника.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що постачальник здійснює відвантаження окремої партії товару на адресу покупця та оплачує залізничний тариф до станції Засілля, Одеської залізниці. Строки поставки окремих партій вказуються у специфікації (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.4, 3.5 Договору датою відвантаження товару вважається дата приймання вантажу до перевезення, вказана на календарному штемпелі станції відправлення на залізничній накладній. Товар передається постачальником та приймається покупцем:

-          по кількості –згідно кількості, вказаної у видатковій накладній;

-          по якості –згідно сертифікату якості.

Ціна на товар складає 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. за одну тону у тому числі НДС 20%, що складає 96, 67 грн., без урахування транспортних витрат (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору покупець (вантажоодержувач) має право здійснити перевірку якості кожної партії товару шляхом відбору проб у вагоні та повинна бути підтверджена рекламаційним актом, складеним незалежною контрольною організацією SGS чи CCI. Рекламаційний акт складається на кожну партію товару, що поступила по одному товаротранспортному документу. Відібрана з поставленої партії проба поділяється на дві частини:

-          частина перша № 1 залучається до аналізу у лабораторії;

-          частина друга № 2 зберігається покупцем на протязі тридцяти днів з дати отримання товару.

До здійснення перевірки якості товару в порядку, встановленому цим пунктом, покупець зобов'язаний не допускати змішування поставленого товару з іншою продукцією.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку, якщо якість товару відповідно до сертифікатів якості виробника чи сертифікатам незалежної експертної організації, наданими постачальником, не відповідають сертифікатам отриманим покупцем, згідно з п. 6.1 Договору, покупець зобов'язаний викликати представника постачальника для сумісної перевірки частини № 2 з проби, відібраної покупцем, а також (на вимогу однієї з сторін) для повторного сумісного відбору проб та аналізу якості. Результати перевірки сумісно відібраної проби, а у випадку відсутності такої, частини № 2 з проби, відібраної покупцем, є остаточними та обов'язковими як для покупця так і для постачальника.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що при нез'явленні уповноваженого представника постачальника на виклик покупця у встановлений строк, а також в інших випадках виникнення спірної ситуації, покупець вправі залучити до участі у перевірці представника Торгово –промислової палати.

За згодою сторін ціна за фактично поставлений товар неналежної якості може бути знижена шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 6.6 Договору).

Згідно з специфікаціями № 1 від 24.07.2008р., № 2 від 04.08.2008р., № 3 від 21.08.2008р. та № 4 від 01.09.2008р. до договору (т. 1, а.с. 23-26), сторонами обумовлено товар, що постачається –вугілля марки ДГ (0-100) за ціною 580 грн./тн. (з ПДВ), загальною кількістю 20 000 метричних тон з наступними якісними показниками:

-          попіл –18-24 %;

-          волога –12 %;

-          леткі речовини –20-40 %;

-          теплота згоряння –5200-6800 ккал.

На виконання умов договору відповідач поставив, а відповідач прийняв товар у кількості 20 003, 89 тон на загальну суму з ПДВ – 12 804 028, 19 грн., що підтверджується відповідними письмовими документами та накладними, що містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 31 –150, т. 2, а.с. 1 - 80) та оплатив його у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 82 –107).

Наведені вище обставини відповідачем та позивачем не заперечується.

Разом з тим, позивачем на адресу відповідача направлено лист № 819 від 27 липня 2009 року, яким повідомлено про те, що за результатами попередніх аналізів якість поставленого вугілля не відповідає умовам договору, а також наданим сертифікатам якості та запропоновано відповідачу не пізніше 04.08.2009р. направити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" відповідного представника для сумісного відбору проб та аналізу якості поставленого вугілля.

Оскільки явку відповідного представника відповідач не забезпечив, позивач, на підставі п. 6.3 Договору поставки замовив проведення експертизи вугілля в Регіональній торгово –промисловій палаті Миколаївської області.

За результатами аналізу проб, 11 червня 2010 року Регіональною торгово –промисловою палатою Миколаївської області видано експертний висновок № 120-763, за питанням визначення якості вугілля, який поставлено Приватним підприємством "ВИРОБНИЧО –КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "МАККОМ" методом лабораторних випробувань. Експерту надано вугілля марок ДГ, Г, ДР, що зберігається окремо від іншої інородної продукції на відкритих складах, всього у кількості 20 003, 89 т., відповідно до договору поставки № 151 від 24.07.2008р., що поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" на протязі серпня  - жовтня 2008 року.

Згідно з вищенаведеним експертним висновком, відповідно до даних лабораторних досліджень, вугілля, що надійшло на адресу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" за договором поставки № 151 від 24.07.2008р. не відповідає даним специфікацій № 1,2,3,4 до договору. Фактичні показники якості вугілля не відповідають вимогам ДСТУ 3472 –96 для марки ДГ;ДР;Г.

У зв'язку з наведеними обставинами, позивачем на адресу відповідача направлено лист № 1556 гд від 01 липня 2010 року, який отримано відповідачем 09 липня 2010 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 1, а.с. 114 –119), з пропозицією здійснити заміну усього поставленого вугілля на вугілля належної якості, відповідно до показників, передбачених умовами договору № 151 від 24.07.2008р. або повернути грошові кошти в сумі 12 804 028, 19 грн., перераховані за поставлене вугілля, а також сплатити штраф за поставку вугілля неналежної якості в сумі 2 320 451, 24 грн. Зазначені вимоги залишені відповідачем без виконання.

Позивач посилається на те, що якість поставленого вугілля є такою, що не відповідає ані вимогам договору, ані вимогам державного стандарту, відповідно, таке вугілля не може бути використане за призначення, а отже, позивач вбачає своє право вимагати від відповідача здійснення дій, необхідних для відновлення його порушеного права, в тому числі, відшкодування збитків шляхом повернення грошових коштів, сплачених за поставку неякісного вугілля (включаючи залізничний тариф) та сплати штрафних санкцій, що і є причиною спору.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні  (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар  неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

- пропорційного зменшення ціни;

     - безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

     - відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Приписами ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України встановлено, що у  разі  істотного  порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати  повернення  сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Положення  цієї  статті  застосовуються,  якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом (ч. 4 ст. 678 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що  поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони  не  визначать  у  договорі  більш високі вимоги до якості товарів.

Приписами ч. 1 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що строки і  порядок встановлення  покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути   виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у  зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України передбачено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України).

Отже, необхідною умовою для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за поставку неясного товару є не тільки пред'явлення такого позову протягом 6 –місячного строку з дня встановлення покупцем недоліків поставлених товарів, а й виявлення цих недоліків у встановленому порядку.

Аналізуючи встановлені обставини справи та наведені приписи законодавства господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з п. 6.1 –6.3 Договору поставки, сторонами врегульовано правовідносини з перевірки якості та кількості товару та претензій. Положенням п. 6.1 Договору встановлено право покупця здійснити перевірку якості кожної партії товару шляхом відбирання проб у вагоні та повинно бути підтверджено рекламаційним актом.

Між тим, відповідних доказів, щодо проведення перевірки якості та кількості товару у порядку передбаченому вищенаведеними положеннями договору, позивачем суду не надано, отже суд вважає, що позивачем не використано його право, передбачене умовами договору, здійснити перевірку якості кожної партії товару.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що перевірка якості, у порядку, встановленому умовами договору, є правом а не обов'язком, а строки виявлення недоліків, на сьогоднішній день встановлено ст. 680 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 2 якої, строк виявлення недоліків поставлених товарів складає 2 (два) роки.

Господарський суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на таке.

Відповідно  до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших  актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Приписами п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. ЇЇ сутність випливає, перш за все, зі змісту ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України, що дає підстави стверджувати, що у договірній сфері особа має право вільно, на свій розсуд та з урахуванням своїх інтересів вирішувати наступні питання.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Недоречним є посилання позивача на ч. 2 ст. 680 Цивільного кодексу України, оскільки ч. 1 ст. 680  цього кодексу передбачено, що покупець має право пред'явити  вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею,  якщо інше не встановлено договором  або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на власний розсуд та з урахуванням власних інтересів, у розумінні п. 3 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України, у вищезазначеному договорі поставки встановлено порядок проведення перевірки якості та кількості товару, який позивачем не дотримано.  

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у своїх запереченнях на заяву відповідача вих. № 21/01 від 18.01.2011р., а саме в ч. 3 п. 7 сам зазначає, що порядок виявлення недоліків поставленої продукції передбачено п. 6.1 –6.3 Договору, умови якого мають переважну силу.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. "Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Таким чином, і, оскільки у ст. 271 Господарського кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо –технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.11.1993р. N 01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо –технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю П-6) та якістю (М П-7), а також договором.

Відповідно до п. 6 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо –технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.1966р. № П-7 (з доповненнями та змінами) приймання продукції за якістю та комплектності здійснюється на складі одержувача при іногородній поставці –не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується  - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем. Приймання продукції за якістю здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції.

Згідно з п. 9 вищевказаної Інструкції акт про приховані недоліки поставленої продукції має бути складений протягом п'яти днів з дати їх виявлення, але не пізніше чотирьох місяців з дати надходження продукції на склад одержувача, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами.

Суд зазначає, що навіть, якщо взяти до уваги заперечення позивача щодо його права, а не обов'язку застосувати пункти договору поставки стосовно приймання товару по якості, тоді слід застосовувати вищенаведені положення п. 6 та п. 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо –технічного призначення та товарів народного споживання по якості, які позивачем також порушено.

Отже, враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем пропущено строки приймання товару по якості як за договором так і за законом.

Крім того, суд не приймає заперечення відповідача щодо пропуску позивачем шестимісячного строку на подачу позовної заяви, у зв'язку з тим, що експертний висновок позивачем отримано 11.06.2010р., отже шестимісячний строк закінчується 11.12.2010р., а позов подано до господарського суду 11.11.2010р., тобто в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, наведені приписи законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись п. 3 ст. 3, ст. ст. 526, ст. 625, 627, 628, 629, 655, ч. 1,2,4 ст. 678, ч. 1 ст. 680, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 268, ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог –відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

 Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 31.01.2011р.