Постанова

від 13.09.2006 по справі 25/118/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

13

вересня 2006 р.                                                                                  

№

25/118/06 

Судова колегія Вищого господарського суду України у

складі :

Полякова

Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук

Л.Й.,

Гоголь

Т.Г.

розглянувши

касаційну скаргу

ТОВ

“Міг-2000”, м. Запоріжжя

на

постанову

від

05.06.2006 р. господарського суду Запорізької області

у

справі

№

25/118/06 господарського

суду Запорізької області

за

заявою

ВАТ

“Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м.

Запоріжжя

до

ТОВ

“Міг-2000”, м. Запоріжжя

про

банкрутство

арбітражний

керуючий

ОСОБА_1.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ініціюючого

кредитора

Толстих

А.В., довір.; Самченко О.М., довір.

боржника

Амірова

Ю.В., довір.;

ліквідатора

боржника ОСОБА_1.

ОСОБА_2,

довір.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ

“Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” звернулося до

господарського суду Запорізької області з заявою про визнання ТОВ “Міг-2000”

банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон).

Постановою

господарського суду Запорізької області від 05.06.2006 р. (суддя Дьоміна А.В.)

визнано ТОВ “Міг-2000” банкрутом на підставі ст. 52 Закону та відкрито

ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_1.

Крім

того, вказаною постановою суд першої інстанції зобов'язав ліквідатора

відповідно до ст. 23 Закону здійснити публікацію оголошення про визнання

боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в офіційному

друкованому органі.

При

винесені постанови суд першої інстанції виходив з того, що наявними є факти, що

свідчать про відсутність підприємницької та іншої діяльності боржника.

Не

погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ “Міг-2000” звернулося до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати

постанову господарського суду Запорізької області від 05.06.2006 р. та

припинити провадження у справі.

На

думку заявника касаційної скарги, судом першої інстанції порушено норми

матеріального права.

У

своєму відзиві на касаційну скаргу ініціюючий кредитор - ВАТ

“Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” посилається на

те, що касаційна скарга підписана неуповноваженою особою, оскільки скаргу

підписано директором ТОВ “Міг-2000” Світлик А.І., повноваження якого припинені

на підставі постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття

ліквідаційної процедури від 05.06.2006 р., що є підставою для залишення

касаційної скарги без розгляду.

Враховуючи

те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника

банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів

управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном та

не припиняються їх процесуальні права на оскарження судових рішень у справі про

банкрутство, колегія суддів вважає, що вказані висновки ініціюючого кредитора є

необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Заслухавши

пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стаття

52 Закону передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно

з ч. 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку

виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи

про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника -

юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання

боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із

законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а

також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника.

Отже,

за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі

наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак,

що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

При

винесені оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив, зокрема, з того,

що згідно з актом державного виконавця від 05.11.2003 р. боржник за юридичною

адресою не знаходиться.

Однак,

згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія

суддів вказує на те, що при визнанні боржника банкрутом за ст. 52 Закону у

червні 2006 р. факт відсутності боржника за юридичною адресою не може

підтверджувати акт, складений у листопаді 2003 р.

Крім

того, відповідно до ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи

за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Статтею

18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного

реєстру,  передбачено, що якщо відомості,

які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього,

то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з

третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При

цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру,

не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою

особою.

Проте,

суд першої інстанції на вказані норми чинного законодавства увагу не звернув та

не дав цьому відповідної правової оцінки.

Також,

на підставі листа Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації № 8026

від 23.12.2005 р. та листа ДАІ Шевченківського РВ УМВС України в Запорізькій

області  суд першої інстанції встановив,

що право власності на об'єкти нерухомого майна за боржником не зареєстровано, а

також транспортні засоби за боржником не значаться.

Однак,

зазначені докази не можуть свідчити про відсутність зареєстрованого за

боржником майна в іншій місцевості.

Враховуючи

те, що бухгалтерські та інші документи знаходяться у боржника, ініціюючий

кредитор позбавлений можливості довести факт нездійснення боржником

підприємницької  діяльності.

Такі

дані зазначаються боржником у звітності, яка подається ним до органів державної

податкової служби.

У

зв'язку з чим, суд першої інстанції допустив 

порушення вимог ст. 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо

подані сторонами докази є недостатніми, витребувати від підприємств та

організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні

для вирішення спору.

Все

вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та, як наслідок,

відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним

правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права

висновок щодо відсутності підприємницької діяльності боржника.

Разом

з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

ініціюючий кредитор має докази, що можуть бути підставою для порушення справи

про банкрутство даного боржника за загальною процедурою.

Колегія

суддів зазначає, що у разі, якщо ініціюючий кредитор не має необхідних доказів

щодо порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52

Закону, він вправі клопотати про перехід до загальної процедури банкрутства, в

якій за допомогою розпорядника майна можна встановити відповідні факти для визнання

боржника банкрутом на підставі вказаної статті.

Крім

того, зобов'язуючи ліквідатора відповідно до ст. 23 Закону здійснити публікацію

оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури

в офіційному друкованому органі, суд першої інстанції допустив  порушення вимог ст. 52 Закону.

Стаття

52 Закону встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Частиною

5 цієї статті передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього

боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який

письмово повідомляє їх про визнання господарським судом відсутнього боржника

банкрутом.

За

таких обставин справи оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна

визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа

-направленню на новий розгляд.

При

новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та

розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

З

урахуванням викладеного та керуючись  ст.

52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом” та ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ТОВ “Міг-2000”

задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду

Запорізької області від 05.06.2006 р. у справі 

№ 25/118/06  скасувати.

3.          Справу № 25/118/06  передати на новий розгляд до

господарського суду Запорізької області на стадію підготовчого засідання суду в

іншому складі суду.

     Головуючий                                                                            

Б.М. Поляков

     Судді                                                                                           

Л.Й. Катеринчук

                                                                                                         Т.Г.

Гоголь