Постанова

від 24.12.2010 по справі 2а-1579/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-1579/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 24 грудня 2010 року           16:06           № 2а-1579/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача:                     Баранової М.В.;

Макаренко Т.Г.;

відповідача:                     не з'явились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства “Фудсервіс”

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 лютого 2010 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) Приватне підприємство “Фудсервіс” (далі по тексту –позивач, ПП “Фудсервіс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2010 року №0000612306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1579/10/2670 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 квітня 2010 року.

В судовому засіданні 15 квітня 2010 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача, оголошено про відкладення розгляду справи на 04 червня 2010 року. 04 червня 2010 року у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів судом оголошено перерву до 23 липня 2010 року. 23 липня 2010 року судове засідання не відбулося через технічну неможливість фіксування судового засідання. Наступне судове засідання по справі призначено на 06 жовтня 2010 року. В судовому засіданні 06 жовтня 2010 року оголошено перерву до 20 жовтня 2010 року. 19 жовтня 2010 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. 20 жовтня 2010 року в судове засідання не прибув представник позивача, у зв'язку з чим оголошено про відкладення розгляду справи на 12 листопада 2010 року. 12 листопада 2010 року, у зв'язку з неявкою представників сторін, та клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 03 грудня 2010 року. В судовому засіданні 03 грудня 2010 року, враховуючи необхідність витребування додаткових доказів, оголошено перерву до 17 грудня 2010 року. 17 грудня 2010 року оголошено перерву до 24 грудня 2010 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 січня 2010 року №0000612306/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ПП “Фудсервіс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 450 536,00 грн., у тому числі за основним платежем –300 357,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –150 179,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 11 січня 2010 року №4/23-6/25199468 “Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства “Фудсервіс”, код за ЄДРПОУ 25199468 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009” (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення ПП “Фудсервіс”, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2009 року на суму у розмірі 300 357,00 грн.

Такий висновок Акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва мотивує наступним.

Так, в березні 2009 року ПП “Фудсервіс” придбано у ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” (код 33882412) продукти харчування, податок на додану вартість з вартості яких було віднесено до податкового кредиту згідно податкових накладних: №4407 від 03 березня 2009 року, сума ПДВ 346,00 грн.; №4427 від 11 березня 2009 року, сума ПДВ 57 490,00 грн.; №4429 від 12 березня 2009 року, сума ПДВ 49 808,80 грн.; №4430 від 13 березня 2009 року, сума ПДВ 49 808,80 грн.; №4477 від 16 березня 2009 року, сума ПДВ 49 808,80 грн.; №4565 від 17 березня 2009 року, сума ПДВ 49 808,80 грн. та №4585 від 20 березня 2009 року, сума ПДВ 43 285,36 грн.

Згідно відповіді, отриманої від ТОВ “Асканія Фроузен Фудс”, постачальником зазначених продуктів харчування є ТОВ “Асканія ЛТД” (код 21535923).

Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України постачальником ТОВ “Асканія ЛТД” (ІІІ ланка ланцюга постачання) є ТОВ “Промкомплект-5” (код 36126554), яке визнано банкрутом згідно рішення господарського суду від 10 листопада 2009 року №15/453-Б, тобто визначити ланцюг постачання товарів на адресу ПП “Фудсервіс” неможливо.

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України та статтю 216 Цивільного кодексу України, зазначає, що операції, проведені на підставі таких нікчемних правочинів призвели до завищення податкового кредиту за березень 2009 року.

На думку відповідача, оскільки придбання ПП “Фудсервіс” продуктів харчування від ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” по ланцюгу постачання підтвердити неможливо, то віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість у зв'язку з придбанням зазначених товарів у сумі 300 357,00 грн. є неправомірним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП “Фудсервіс” не несе відповідальності за несплату податків продавцями по ланці постачання, договір поставки укладений з додержанням усіх істотних умов та невизнаний у судовому порядку недійсним, а податковий кредит сформовано з додержанням вимог, встановлених пунктами 7.2, 7.4 та 7.5 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримує висновки Акта перевірки та зазначає про поняття та особливості бюджетного відшкодування, та достовірність його визначення.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) Встановлення факту здійснення господарської операції; 2) Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки від 14 вересня 2007 року №352/2007, укладеного між ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” (постачальник) та ПП “Фудсервіс” (покупець), постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар широкого асортименту відповідно специфікації та накладних.

Відповідно до специфікації поставляються заморожені продукти харчування (морепродукти, піци, овочі тощо).

На виконання умов вказаного договору ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” поставило партію товару та надало позивачу відповідні видаткові накладні на поставку продуктів харчування та податкові накладні від 03 березня 2009 року №4407, від 11 березня 2009 року №4427, від 12 березня 2009 року №4429, від 13 березня 2009 року №4430, від 16 березня 2009 року №4477, від 17 березня 2009 року №4565, від 20 березня 2009 року №4585, всього на суму 1 802 144,14 грн., в тому числі податок на додану вартість 300 357,36 грн.

За договором про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30 червня 2009 року №7, ПП “Фудсервіс” та ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” домовились провести зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 3 270 047,78 грн. за договорами поставки від 02 червня 2008 року №02-06/2008 та від 14 вересня 2007 року №352/2007. При цьому, після проведення відповідних дій, що забезпечують припинення взаємних зобов'язань між сторонами припиняються зобов'язання, а саме: зобов'язання ПП “Фудсервіс” перед ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” по договору поставки від 14 вересня 2007 року №352/2007, що становить 3 270 047,78 грн., в повному обсязі, що підтверджується актом звірки заборгованості станом на 30 червня 2009 року.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит —це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП “Фудсервіс” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що сума податку на додану вартість у розмірі 300 357,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Асканія Фроузен Фудс”, відображена позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року в складі податкового кредиту в зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій позивача та придбання товару з метою його використання у подальшій власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено в Акті перевірки, позивач за перевірений період здійснював операції, зокрема, з реалізації продуктів харчування.

Матеріали справи свідчать, що придбаний позивачем у ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” товар, а саме - заморожені продукти харчування, переданий на відповідальне зберігання цьому ж підприємству згідно договору відповідального зберігання від 01 березня 2009 року та актів прийомки-передачі товару на відповідальне зберігання від 03 березня, 11 березня, 12 березня, 13 березня, 16 березня, 17 березня та 20 березня 2009 року. Відповідно до пункту 1.2 договору відповідального зберігання місце зберігання товару –м. Київ, Харківське шосе, 23 км. На підтвердження наявності місця зберігання в матеріалах справи міститься копія договору оренди складських приміщень від 01 жовтня 2007 року №01-10/07, укладеного між ТОВ “Віа Транс Експедиція” (орендодавець) та ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” (орендар) про передачу орендарю у тимчасове платне користування складського приміщення за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 23 км., буд. 4, площею 760 кв. м.

Придбаний позивачем у ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” товар реалізований ТОВ “Асканія-Трейдінг”, що підтверджує договір поставки від 03 січня 2007 року №01/03-01-07, договори про внесення змін і доповнень, специфікації, додаткова угода до договору поставки, видаткові та податкові накладні, виписки банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Тому, судом встановлено, що продукти харчування придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

В інформаційному листі  від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року”.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум  податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

У відповідності до частини другої статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” станом на 29 січня 2010 року зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за березень 2009 року відповідач визначає банкрутство ТОВ “Промкомплект-5” –постачальника по третьому ланцюгу, що унеможливило підтвердити здійснення фінансово-господарської операції позивачем.

Зміст Закону України “Про податок на додану вартість” дозволяє прийти до висновку, що визнання банкрутом одного з підприємств-постачальників по ланцюгу постачання не є підставою для позбавлення права покупця на податковий кредит.

Крім того, згідно листа ТОВ “Асканія ЛТД” від 22 липня 2010 року, адресованого ПП “Фудсервіс”, та копія якого знаходиться в матеріалах справи, перше повідомило, що товар –заморожені харчові продукти, поставлений ТОВ “Асканія Фроузен Фудс”, придбаний у ТОВ ТД “Продтехпостач” (код ЄДРПОУ 33929735), а не у ТОВ “Промкомплект-5”, що ставить під сумнів достовірність інформації, викладеної відповідачем в Акті перевірки.

Суд відхиляє доводи представника відповідача стосовно відсутності надмірної сплати  податку на додану вартість до бюджету та посилання на пункт 1.8 статті 1 та норми пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки в Акті перевірки не встановлено порушень позивачем зазначених правових норм, не встановлено факту відсутності надмірної сплати податку на додану вартість, а за період березень 2009 року позивач не заявляв суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Також не приймаються до уваги посилання в Акті перевірки на нікчемність правочинів, оскільки відповідачем не вказано який саме правочин вважається нікчемним, з яких підстав, та не надано будь-яких доказів, зокрема про наявність у діях позивача умислу на отримання будь-якої незаконної вигоди внаслідок здійснення господарських операцій по придбанню у ТОВ “Асканія Фроузен Фудс” продуктів харчування.

Саме по собі посилання в Акті перевірки на норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України не є підставою для висновків про нікчемність того чи іншого правочину.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, а відтак ПП “Фудсервіс” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Асканія Фроузен Фудс”.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про податок на додану вартість” з боку ПП “Фудсервіс” та неправомірність донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 300 357,00 грн., то застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі –150 179,00 грн. є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2010 року №0000612306/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Фудсервіс” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства “Фудсервіс” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 22 січня 2010 року №0000612306/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Фудсервіс” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                В.А. Кузьменко