Рішення

від 26.01.2011 по справі 9/275-10-5269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/275-10-5269

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" січня 2011 р.Справа  № 9/275-10-5269

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА";      

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест";      

про стягнення 8912,22грн.  

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Шимко В.П. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

       СУТЬ СПОРУ: 16.12.2010 р. за вх. №10458 Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА" (далі –Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (далі - Відповідач) 8 912,22 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

           Відповідач у судових засіданнях не з'являвся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

         Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА", згідно норм чинного законодавства був укладений договір відступлення права вимоги №2 від 08 вересня 2009 року, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" передає а Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА" приймає на себе зобов'язання за відносинами поставки товару, зокрема право вимоги оплати поставленого товару на суму 8 238,40 грн.

         Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз" листом за № 09/08-2 від 08 вересня 2009 року повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест" про укладання договору відступлення права вимоги №2 від 08 вересня 2009 року та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА" права вимоги оплати поставленого товару на суму 8 238,40 грн., та надало копію наведеного договору і рахунок - фактуру №U - 0001523 від 8 вересня 2009 року.

         У зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу та на підтвердження наведених вимог, Позивач та Відповідач 16 квітня 2010 року склали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сума заборгованості Відповідача складає 8 238,40 грн.

         13.07.2010 року Відповідач, на виконання зобов'язання, здійснив частково оплату заборгованості в розмірі 2 000 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА".

          Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача складає 6 238,40 грн., яку не сплачено.

           Відповідно до самостійних розрахунків, Позивач просить суд також стягнути на його користь розмір інфляційних втрат у сумі –989,49 грн., три відсотки річних з простроченої суми –280,34 грн., пеню –1 403,99 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

         Як вище встановлено господарським судом, 08.09.2009р. між ТОВ „Союз” та позивачем у справі укладено договір укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким, первинний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе усі права та обов'язки первинного кредитора за відносинами з поставки товару (основне зобов'язання), які склалися між первинним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз" та боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест" шляхом виставлення відповідних рахунків на оплату (рахунок № 132 від 16.02.2009р., договір № 02/16-1 від 16.02.2009р.).

         Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2009 р. позивач листом № 09/08-2 повідомив відповідача про укладення договору укладено договір відступлення права вимоги.

        З викладеного вбачається, що сторони по справі 16.04.2010р. склали акт звірки взаєморозрахунків, що підписаний обома сторонами та скріплений печатками, та свідчить про суму боргу у розмірі 8 238,40 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

 Первинний кредитор належним чином виконав умови вказаного договору поставки, а тому у нового кредитора є всі підстави вимагати у боржника повернення та сплачення існуючого боргу.

 Відповідно до копії виписки банківського рахунку, 13.07.2010р. відповідачем сплачено частину боргу у сумі 2 000 грн.

 Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача, становить 6 238,40 грн.

          Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України   у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні  санкції   за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу на перший період з 08.09.2009р. по 13.07.2010р., а також другий період з 14.07.2010р. по 01.12.2010р., становить 280,34 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 989,49 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

           Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на перший період з 01.12.2009р. по 07.06.2010р., а також другий період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р., третій –з 08.07.2010р. по 13.07.2010р., четвертий –з 14.07.2010р. по 09.08.2010р., п'ятий –з 10.08.2010р. по 30.11.2010р. становить 1 403,99 грн., перевірений господарським судом та встановлено його не відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.          

           За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

         Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Буніна, буд. 33, кв. 15, код ЄДРПОУ 31681536, р/р 26004964866864, ОФ ПУМБ м. Одеса, МФО 328191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕГЛА" (55253, Миколаївська область, Первомайський район, селище Бандурка, вул. Цегельна, буд. 1, код ЄДРПОУ 31728076, р/р 26003301181286 в філії „Відділення Промінвестбанку Миколаївської області”, МФО 326449) заборгованість в сумі 6 238,40 грн., інфляційних витрат –989,49 грн., пеню –874,51 грн., 3% річних –280,34 грн., 95,94 грн. витрат по держмиту, 221,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Меденцев П.А.