Рішення

від 24.01.2011 по справі 15/160-10-4354

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/160-10-4354

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "24" січня 2011 р.Справа  № 15/160-10-4354

Господарський суд Одеської області  у складі:

судді                                               Петрова В.С.

При секретарі                                Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача  –       Корой Д.І.,

від відповідачів:

1) ДП „Санаторій „Затока” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” – Недяк А.В.,

2) ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” –Недяк А.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Затока” до Дочірнього підприємства „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні, -   

ВСТАНОВИВ:  

В засіданні суду 14.01.2011 р. оголошувалась перерва до 24.01.2011 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Затока”  звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Затока” права власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р.. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

21.05.2004 р. між Дочірнім підприємством „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” був укладений договір про спільну діяльність № 5113177/2004-35 з Товариством з обмеженою відповідальністю „Затока”.

Вказаний договір був затверджений Головою Правління Закритого акціонерного  товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця”.

Відповідно до п. 3.3. статуту підприємства в редакції від 19.04.2004 р., який діяв на момент укладення договору, підприємство може від свого імені укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових та немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському, апеляційному і третейському судах.

Так, пунктом 4.1.статуту встановлено, що майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Статутний фонд підприємства складає 6 434 412,00 грн..

Відповідно до п. 4.2. статуту джерелами формування майна підприємства є у тому числі і грошові та матеріальні внески „Укрпрофоздоровниця”.

Згідно з п. 4.3. статуту власником майна є ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, підприємство володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів.

Відповідно до п. 4.4. статуту продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в т.ч. громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить  підприємству, здійснюється  лише  в  установленому  ЗАТ   „Укрпрофоздоровниця” порядку.

Так, відповідно до вимог п. 5.6. статуту до компетенції директора підприємства відноситься в тому числі і право на укладення угод, контрактів, договорів (підряду, оренди, кредитування, застави, купівлі-продажу, тощо) на суму, що не перевищує 2% від вартості основних фондів Підприємства, при перевищені - лише за погодженням з Головою правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.

Як зазначає позивач, 02.11.2001 р. рішенням правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” № ПЗ затверджено Положення про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.

Пунктом 1.3. вказаного Положення передбачено, що воно регулює надання документів апарату правління, їх підготовку для затвердження Головою правління або розгляду керівними органами ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.

Відповідно до п. 4.2. Положення договори про спільну діяльність підписуються керівником дочірнього підприємства і затверджуються Головою правління, а договір вважається укладеним з моменту затвердження його Головою правління.

Так, позивач вказує, що пунктом 1.1. договору передбачено, що підприємство та інвестор (ТОВ „Затока”) зобов'язуються об'єднати свої внески для здійснення спільної інвестиційної діяльності на території „Санаторію „Затока” (Україна, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська) та спільно діяти без створення юридичної особи з метою відновлення матеріально-технічної бази санаторію, одержання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів (додаток № 1 договору).

Відповідно до п. 2.1.1. договору внеском підприємства є об'єкти, розташовані на його території, перелік яких наведений у додатку № 1 до вказаного договору. При цьому залишкова вартість основних фондів, які вносяться підприємством складає 1107719,88 грн., а внеском інвестора згідно п. 2.2. договору є грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн.

Так, за твердженнями позивача, відповідно до відомості руху коштів з розрахункового рахунку позивача за період з 26.03.2004 р. по 01.02.2008 р., наданої філією „Відділення Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський Одеської області” АКПІБ „Промінвестбанк”, позивачем було повністю виконано обов'язок по внесенню вкладу до спільної діяльності передбачений п.2.2. договору, а саме внесено до спільної діяльності грошові кошти у розмірі 1485921,12 грн.

Як вказує позивач, Дочірнє підприємство „Санаторій „Затока” за погодженням ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” як власника майна в свою чергу внесло до спільної діяльності майно, перераховане у додатку № 1 договору, а саме: будиночки відпочинку (літери за БТІ - 29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 205-224, 21-23), столова (робоча, літера за БТІ - 13), гуртожиток МОП (літери за БТІ - 15,16,17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ -60-62), туалети (літери за БТІ - 12, 19, 72, б/н (2 шт.)), навіс пляжний (літери за БТІ - 3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ - 1), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%), огородження (40%).

Також, позивач зазначає, що актом звірки розрахунків між учасниками за договором станом на 01.01.2008 р. підтверджено внесення вкладів у спільну діяльність сторонами за договором у повному обсязі та визначено розміри внесків у грошовій формі.

Так, внесок відповідача у спільну діяльність складає - 1 329 263,70 грн., внесок позивача в свою чергу складає - 1 485 921,12 грн.

Статтею 1132 ЦК України передбачено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Разом з тим позивач зазначає, що ним були повністю виконані умови договору щодо здійснення внесків у спільну діяльність згідно договору.

Між тим згідно положень ч.1 ст. 1142 ЦК України, згідно яких учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору, позивач скористався зазначеним правом та листом № 01-03/09 від 01.03.2009 р. повідомив Дочірнє підприємство „Санаторій „Затока” про відмову від участі у договорі про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р.

Як зазначає позивач, договір про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р., який укладено між позивачем та дочірнім підприємством „Санаторій „Затока” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця”, є припиненим згідно п. 4 ч. 1 ст. 1141 ЦК України.

Однак, відповідно до п. 2.3. договору грошові та інші майнові вклади учасників у спільну діяльність, а також майно, створене чи придбане в результаті спільної діяльності учасників, є їх спільною власністю згідно ст. 1134 ЦК України.

Відтак, з огляду на вказані положення законодавства України, позивач вважає, що спірне майно внесено до спільної діяльності за згодою ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” на праві власності, як передбачено вказаним п. 2.3. договору про спільну діяльність.

Відповідно до положень п. 2.2.1. договору внески інвестора будуть визначатися поетапно на підставі графіку фінансування та фактичних надходжень, фінансових та інших документів.

За твердженнями позивача, на рахунок спільної діяльності ним були внесені грошові кошти у розмірі 1485921,12 грн., що відповідно становить 52,78% від всього внесеного до спільної діяльності майна.

Таким чином, позивач зазначає, що його частка у спільному майні внесеному до спільної діяльності за договором складає 52,78%, а частка ДП „Санаторій „Затока” складає відповідно  47,22%.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2010 р. порушено провадження у справі № 15/160-10-4354 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем було подано до суду заяву про уточнення предмету позову, згідно якої позивач просить суд визнати за позивачем право власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р., 100% якого становлять: будиночки відпочинку (літери за БТІ - 29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 205-224, 21-23), столова (робоча, літера за БТІ - 13), гуртожиток МОП (літери за БТІ - 15,16,17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ -60-62), туалети (літери за БТІ - 12, 19, 72, б/н (2 шт.)), навіс пляжний (літери за БТІ - 3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ - 112), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%), огородження (40%), розташовані за адресою: 67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська.

Відповідач - ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 110-114 т. 1). При цьому у відзиві на позові відповідач вказує, що   існує рішення суду по аналогічному спору, між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а саме рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2010 р. по справі № 33/48-10-1353, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р., яким було відмовлено у позовних вимогах ТОВ «Затока»до ДП «Санаторій «Затока»ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»про визнання права власності на частку у спільному майні та виділ у натурі частки.

Відповідач –Дочірнє підприємство „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” відзив на позов не надало. Проте представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21 травня 2004 року між Дочірнім підприємством „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Затока” (інвестор) було укладено договір про спільну діяльність № 5113177/2004-35.

Пунктом 1.1. договору про спільну діяльність передбачено, що ДП „Санаторій „Затока” та інвестор (позивач) зобов'язуються об'єднати свої внески для здійснення спільної інвестиційної діяльності на території „Санаторія „Затока” (України, Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська) та спільно діяти без створення юридичної особи з метою відновлення матеріально-технічної бази санаторію, одержання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 1.2 договору спільна діяльність учасників здійснюється в 5 етапів: 1-й етап - будівництво очисних споруд в санаторії “Затока”; 2-й етап - ремонт будівель, споруд та інженерних систем, обладнання будівель та споруд, що передані в спільну діяльність, 3-й етап - будівництво банно-прального комплексу, реконструкція їдальні; 4-й етап - будівництво спального корпусу на 150 місць, 5-й етап - спільна експлуатація спального корпусу та  об'єктів   інженерного забезпечення, що введені до експлуатації в період спільної діяльності.

Пунктом 2.1.1. договору зазначено, що внеском підприємства є об'єкти, розташовані на його території, перелік яких наведений у додатку №1 до даного договору. При цьому залишкова вартість основних фондів, які вносяться ДП „Санаторій „Затока”, складає 1107719,88 грн. Внеском інвестора (позивача) згідно п. 2.2. договору є грошові кошти у розмірі 1100000 грн.

Вказаний договір було затверджено головою Правління закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” у відповідності з Положенням про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", затвердженим рішенням Правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” від 02.11.2001 року № П 3-8.

Пунктом 1.3. Положення передбачено, що воно регулює надання документів апарату Правління, їх підготовку для затвердження головою Правління або розгляду керівними органами ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до п. 4.2. Положення договори про спільну діяльність підписуються керівником дочірнього підприємства і затверджуються головою Правління. Договір вважається укладеним з моменту затвердження його головою Правління.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 3.3. статуту ДП „Санаторій „Затока” (в редакції від 19.04.2004 року, що діяла на момент укладення договору) останнє може від свого імені укладати угоди, договори, контракти, набувати майнових та немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському, апеляційному і третейському судах.

Пунктом 4.1. статуту підприємства встановлено, що майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Статутний фонд підприємства складає 6 434 412,00 грн.

Джерелами формування майна підприємства є, у тому числі, і грошові та матеріальні внески ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” (п. 4.2. статуту).

Відповідно п. 4.3. статуту підприємства власником майна є ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, ДП „Санаторій „Затока” володіє і користується належним йому майном без права прийняття рішення про відчуження основних фондів. Продаж, передача іншим підприємствам, організаціям і установам, обмін, здавання в оренду, в т.ч. громадянам, передача в заставу, а також списування з балансу майна, що належить підприємству, здійснюється лише в установленому ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” порядку (п. 4.4. статуту).

Відповідно до вимог п. 5.6. статуту до компетенції директора підприємства відноситься, в тому числі, і право на укладення угод, контрактів, договорів (підряду, оренди, кредитування, застави, купівлі-продажу, тощо) на суму, що не перевищує 2% від вартості основних фондів Підприємства, при перевищенні –лише за погодженням з головою Правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”.

Отже, затверджуючи договір, відповідач - ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” уповноважило керівника ДП „Санаторій „Затока” на вчинення правочину, який виходить за межі повноважень останнього, з огляду на положення п. 5.6 статуту ДП „Санаторій „Затока”.

Разом з тим, як з'ясовано судом, відповідно до відомості руху коштів з розрахункового рахунку за період з 26.03.2004 року по 01.02.2008 року, наданої філією „Відділення Промінвестбанку в м. Білгород - Дністровський Одеської області” АКПІБ „Промінвестбанк”, та згідно виписок банку з особового рахунку ТОВ „Затока” за 2004-2006 рр. позивачем було повністю виконано обов'язок по внесенню вкладу до спільної діяльності, передбачений п. 2.2. договору, а саме внесено до спільної діяльності грошові кошти у розмірі 1 485 921,12 грн.

В свою чергу згідно акту приймання-передачі до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р. ДП „Санаторій „Затока” було передано у спільне користування сторін майно, перераховане у додатку № 1 до вказаного договору, а саме: будиночки відпочинку (літери БТІ –29 - 58, 63 - 71, 75 - 93, 95 - 104, 205 - 224, 21 - 23), столова (робоча) літ. БТІ –13), гуртожиток МОП (літери за БТІ –15,16,17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ –60-62), туалети (літери за БТІ –12, 19, 72, б/н (2 шт.), навіс пляжний (літери за БТІ –3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ –1), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%), огородження (40%).

Також слід зазначити, що актом звірки розрахунків, складеним між учасниками за договором про спільну діяльність станом на 01.01.2008 року, підтверджено внесення учасниками вкладів у спільну діяльність у повному обсязі та визначено розміри внесків у грошовій формі. Так, внесок ДП „Санаторій „Затока” у спільну діяльність складає –1 329 263,70 грн., внесок ТОВ „Затока” (позивача) складає –1 485 921,12 грн.  

Між тим позивач своїм листом № 01-03/09 від 01.03.2009 року (а.с. 63 т. 1) повідомив ДП „Санаторій „Затока” про те, що відмовляється від участі у договорі про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 року.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1141 ЦК України у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства договір простого товариства припиняється.

При цьому право учасника спільної діяльності на відмову від подальшої участі у договорі передбачено  ч. 1 ст. 1142 ЦК України, згідно якої учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.   

З огляду на вказані положення законодавства, договір про спільну діяльність, укладений між позивачем та ДП „Санаторій „Затока”, є припиненим. Такі обставини встановлені також постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. у справі № 33/48-10-1353, якою було залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2010 р. про відмову у задоволенні позову ТОВ „Затока” до Дочірнього підприємства „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця” про визнання за ТОВ „Затока” права власності на частку у розмірі 52,78 % у спільному нерухомому майні (перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 27.05.2004 року), яке складається з наступного нерухомого майна: будиночки відпочинку (літери –О, П, Р, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ю, Я, ІА, ІБ, ІВ, ІГ, ІД, ІЕ, ІЄ, ІЖ, ІЗ, ІИ, ІІ, ІЇ, ІК, ІЛ, ІМ, ІН, ІО, ІП, ІР, ІС, ІТ, ІУ, ІФ, ІХ, ІЦ, ІШ, ІЩ, ІЮ, ІЯ); гуртожитки (літери –І, Ї, К, 7Р, 7С, 7Т); столова (літера - З), вбиральні (літери 7Ш, 7Щ, 7Х, 7П), розташованого за адресою: Одеська область, Білгород –Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська, та виділення зазначеної частки в натурі.

В силу положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому слід зазначити, що суд апеляційної інстанції у постанові від 02.11.2010 р.  дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання за ТОВ „Затока” права власності на частку у розмірі 52,78 % у спільному нерухомому майні та про виділ у натурі вказаної частки із спільного нерухомого майна є передчасними, оскільки ТОВ „Затока” не врахувало, що до заявлення такої позовної вимоги повинно бути вирішено питання щодо визнання права спільної часткової власності, що не позбавляє учасників спільної діяльності звернутися з таким позовом до господарського суду, а після вирішення спору щодо визнання права спільної часткової власності, визнання сторони за договором про спільну діяльність власником відповідної долі майна заявити вимоги про поділ майна, виділення частки в натурі та визнання права власності на виділене майно.   

Так, з огляду на вказівки суду апеляційної інстанції ТОВ „Затока” звернулось до суду з даним позовом про визнання за ним права власності на частку в розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 р., 100% якого становлять спірні об'єкти нерухомості.

В свою чергу відповідач –ДП „Санаторій „Затока” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця”, стверджуючи, що ТОВ „Затока” зверталось до суду з аналогічним позовом і з тих же підстав, за результатами розгляду якого     господарським судом Одеської області було прийнято рішення по справі № 33/48-10-1353 про відмову у задоволенні позову, просив суд припинити провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Між тим, дослідивши зміст позовної заяви та з'ясувавши суть правовідносини між сторонами по справі, суд вважає, що предмет спору у даній справі, суттю якого є визнання права спільної часткової власності сторін та визнання позивача як сторони за договором про спільну діяльність власником відповідної долі майна, не є тотожним предмету спору у справі № 33/48-10-1353 про виділ у натурі частки із спільного нерухомого майна у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 1141 ЦК України.         

Так, згідно з ч. 2 ст. 1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Натомість у заявленому позові ТОВ „Затока” підставою позовних вимог визначає п. 2.3 договору про спільну діяльність та положення ст. 1134 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі, у зв'язку з чим клопотання відповідача - ДП „Санаторій „Затока” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.  

Разом з тим, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.         

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України та абз. 3 ч. 2 ст. 174 Господарського кодексу України укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.           

Також згідно положень ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном..

Як зазначено в пункті 2.3. договору про спільну діяльність, грошові та інші майнові вклади учасників в спільну діяльність, а також майно, вироблене або придбане у результаті спільної діяльності учасників, є спільною власністю учасників відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України.

Так, позивач вказує, що його частка у спільному майні, внесеному до спільної діяльності за договором, складає 52,78%, а частка ДП „Санаторій „Затока” - 47,22% відповідно.

Як визначено ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

При цьому власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з акту приймання-передачі до договору про спільну діяльність, нерухоме майно санаторію „Затока” було передано у спільне користування сторін, що в свою чергу  узгоджується з п. 4.1 Положення про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», відповідно до якого договір про сумісну діяльність не передбачає зміну форми власності майна і передачу майна по акту, воно продовжує рахуватися на балансі дочірнього підприємства.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що ДП „Санаторій „Затока" ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»не є власником майна, яке відповідно до умов договору було передане у спільну діяльність. Зазначене майно є власністю ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” з огляду на положення п. 4.3 статуту ДП „Санаторій „Затока”, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” № 17870517 від 25.02.2008 р.

Отже з огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку про те, що у сторін за договором не виникло право спільної власності на майно, що було передане у спільне користування сторін за договором. Натомість, виходячи зі змісту п. 2.3 договору про спільну діяльність та положення ст. 1134 Цивільного кодексу України, підставами виникнення права спільної власності у сторін за договором можуть бути наступні юридичні факти: створення або придбання майна спільними зусиллями або за спільні кошти. Однак, спірні об'єкти нерухомості не є створеним або придбаним майном спільними зусиллями сторін договору або за спільні кошти, що не спростовано позивачем.

Як вже зазначалось, предметом укладеного між позивачем і ДП „Санаторій „Затока” є спільна інвестиційна діяльність на території ДП „Санаторій „Затока” з метою відновлення матеріально-технічної бази санаторію, одержання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів, зазначених в додатку № 1 до договору. Тобто за наслідками спільної діяльності позивач мав право на одержання прибутку від спільної діяльності, що здійснюється шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів санаторію.

При цьому суд зазначає, що згідно з чинним законодавством України учасники договору лише в разі припинення договору про спільну діяльність мають право вимагати повернення своєї частки у спільній діяльності в натурі або грошової компенсації. Спільна діяльність не передбачає передачу права власності на майно від одного її учасника іншому, можливі лише утворення спільної часткової власності за результатами спільної діяльності або внески учасників.

Однак, враховуючи те, що договір про спільну діяльність припинено, відповідно згідно положень ч. 2 ст. 1141 ЦК України, якою передбачені наслідки припинення договору про спільну діяльність, у такому випадку позивач має право вимагати повернення речі, що була передана ним у спільне користування.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Затока” є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Затока” до Дочірнього підприємства „Санаторій „Затока” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” та Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання права власності на частку у спільному нерухомому майні відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                        Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2011 р.