Постанова

від 02.02.2011 по справі 24/144 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/144 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

02.02.11                                                                                           Справа  № 24/144 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді                                                              Зварич О.В.

суддів                                                                                Юрченко Я.О.

                                                                                Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фірми «Нафтогазбуд»(надалі ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») б/н від 23.12.2010р.

на рішення           Господарського суду Львівської області від 07.12.2010р.

у справі                     № 24/144 (2010)

за позовом:           ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», м. Львів

до відповідача:           Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання «Облсількомунгосп»(надалі ТзОВ НВО «Облсількомунгосп»), м. Львів

про          визнання недійсним договору № 403/2009-КДВ від 27.11.2009р.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Равлюк Т.І. –представник (довіреність б/н від 24.03.2010р.); Мороз Л.М. –представник (довіреність б/н від 24.04.2010р.).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. у справі № 24/144 (2010) (суддя Хабіб М.І.) в задоволенні позову ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»до ТзОВ НВО «Облсількомунгосп»про визнання недійсним договору № 403/2009-КДВ від 27.11.2009р. відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що договір № 403/2009-КДВ від 27.11.2009р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в п.34 договору передбачений акт державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, а не сертифікат відповідності, є необґрунтованими. Приведення договору № 403/2009-КДВ від 27.11.2009р. у відповідність до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є підставою для внесення змін чи доповнень до договору, а не для визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема зазначає, що на момент укладення договору № 403/2009-КДВ від 27.11.2009р. набрав чинності Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, згідно з яким прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. N 923, проте при укладенні договору сторони керувались Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 22.09.2004 р. N 1243, який втратив чинність.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, натомість надіслав клопотання б/н від 31.01.2011р. про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Доказів на підтвердження викладених у вищезазначеному клопотанні обставин позивач суду не надав.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні даного клопотання, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. у справі № 24/144 (2010) з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2009 року між ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»та ТзОВ НВО «Облсількомунгосп»укладено договір №403/2009-КДВ, відповідно до умов якого підрядник (позивач) доручає, а субпідрядник (відповідач) на свій ризик виконує роботи з будівництва водопровідних мереж (а.с.5).

Об'єктом будівництва є будівництво 3.2 км водопровідних мереж у с.Чорний Луг (Зашків), Завадів Зашківської с/р Жовківського району Львівської області” (п.2 договору) (а.с.5).

Строк виконання робіт встановлено сторонам в п.4 договору, з 30.11.2009 року по 31.12.2009 року (а.с.5).

Договірна ціна  робіт, що доручені для виконання субпідрядникові,  є приблизною і становить 1 350 тис. грн.( п.9  договору) (а.с.5).

Згідно із  п.34 договору №403/2009-КДВ від 27.11.2009 року субпідрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи і подає їх для підписання підряднику до 25 числа звітного місяця, а за грудень місяць поточного року до 23. числа. Підрядник  зобов'язаний підписати подані субпідрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини  відмови їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 14 днів з дня підписання документів позивачем.

Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Приймання - передача закінчених робіт буде здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію (п.36 договору).

Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009р.  КБ-2в та довідкою  про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2009р. КБ-3, вартість будівельних робіт становить 682 851,60грн.( з ПДВ), в т.ч.  вартість матеріальних ресурсів замовника –215 944,44грн.

Акт і довідка підписані двома сторонами і скріплені їх печатками.

Позивач оплатив виконані роботи в сумі 250 000,00грн., а саме: 17.12.2009р. –50 000,00грн., 25.12.2009р. –200 000,00грн.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 1 ГПК України, передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою  статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір № 403/2009-КДВ підписаний сторонами 27.11.2009р. На момент його укладання був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. N 923, в редакції постанови від 20.05.2009р., згідно з яким  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається зі змісту п. 34 Договору він регулює не порядок прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, а порядок розрахунків між сторонами, а саме –строк оплати підрядником (позивачем) виконаних робіт. Даний пункт договору не містить жодних посилань на вказані апелянтом нормативні акти.

          Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути, на вимогу однієї з сторін визнано господарським судом недійсним повністю або в частині.

          Позивачем не подано будь-яких доказів та не наведено будь-яких обставин, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним відповідно до перелічених норм права.

          Окрім того слід зазначити, що за ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

          З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи апелянта щодо невідповідності договору № 403/2009-КДВ від 27.11.2009р. вимогам чинного законодавства є помилковими та необґрунтованими. Саме тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, всупереч вимог ст.33 ГПК України позивачем не було надано суду доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010р. у справі № 24/144 (2010) залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.          Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя                                                  Зварич О.В.

судді                                                                       Юрченко Я.О.

                                                                                Якімець Г.Г.