Постанова

від 13.01.2011 по справі 4/119-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/119-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.01.11                                                                                           Справа  № 4/119-38

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання                                        Трускавецькому В.П.

розглянув           апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Неофіт”ЛТД від 17.11.2010р. № 223

на рішення           Господарського суду Волинської області від 02.11.2010р. (повне рішення складено 08.11.2010р.)

у справі           № 4/119-38

за позовом           Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма”Кряж Агро-1”, с. Цибулівка Тростянецького району Вінницької області

до відповідача           ТОВ “Неофіт”ЛТД, м. Луцьк

про                         стягнення 236935, 80 грн.

за участю представників

від позивача: Баюш В.Я. - представник

від відповідача : не з'явився.

          Повна постанова складена 03.02.2011р.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.11.2010р. у справі № 4/119-38 позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю (далі СГ ТОВ) “Агрофірма”Кряж Агро-1” задоволено частково. З ТОВ “Неофіт”ЛТД на користь позивача стягнуто 150 024,40 грн. основного боргу, 25 804,20грн. інфляції, 7620,42грн. річних, 1834,48грн. державного мита, 182,72грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову –відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу № 13/0 від 07.04.2008р. в частині передачі позивачу попередньо оплаченого ним товару на суму 150 024, 40 грн., відтак вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в тому числі щодо нарахованих позивачем річних та інфляційних на суму недопоставленого товару. В частині стягнення  53 486, 78 грн. пені в позові відмовлено з тих підстав, що умовами укладеного договору сторонами не передбачено відповідальності у вигляді нарахування пені на суму недопоставленого товару.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ “Неофіт”ЛТД  звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2010р. по справі №4/119-38, справу передати на новий розгляд, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що  товариству інші підприємства, засновниками яких є учасники товариства позивача заборгували значну суму коштів. Після проведення між ними взаємозаліку заборгованість ТОВ “Неофіт”ЛТД  могла б складати  8 326, 40 грн., що , на переконання скаржника, виключило б можливість звернення СГ ТОВ “Агрофірма”Кряж Агро-1” з даним позовом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено наступне.

7 квітня 2008 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 13/0, згідно з п.п. 1.1., 2.1 якого ТОВ "Неофіт" ЛТД (продавець) зобов'язалось передати у власність СГТОВ "Агрофірма" Кряж Агро-1" (покупець) товар на суму 212 492,00грн., а останнє - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 10.2 договору фактична кількість товару, що передається покупцю визначається за накладними та може бути більшою або меншою від кількості товару, обумовленої договором.

На підставі виставленого відповідачем рахунку - фактури № Н-00000020 від 14.04.2008р., позивач перерахував відповідачу 361 064,40 грн. за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 36 від 27.11.2008р., № 553 від 24.10.2008р., № 366 від 09.07.2008р., № 265 від 07.05.2008р. та № 262 від 25.04.2008р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав на суму 211 040,00грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки позивачу оплаченого ним товару, 16.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 150 024 грн., які були ним оплачені в рахунок майбутньої поставки товару, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши зібрані докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу статті 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарські зобов'язання виникають як на підставі договору, так і на підставі закону.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 220 ГК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В силу вимог ст. ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.  На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Відповідно до ч.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, про факт прийняття відповідачем заявок позивача на поставку товару в обумовлених обсягах свідчать виставлений відповідачем рахунок-фактура № Н-00000020 від 14.04.2008р. на суму 361 064,40 грн., а про сплату позивачем вказаних грошових коштів свідчать платіжні доручення № 36 від 27.11.2008р., № 553 від 24.10.2008р., № 366 від 09.07.2008р., № 265 від 07.05.2008р. та № 262 від 25.04.2008р.

Відтак, в силу умов договору у відповідача виник обов'язок щодо поставки позивачу попередньо оплаченого ним товару чи повернення коштів в сумі 150 024 грн.

В силу ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідачем не подано суду доказів, які б свідчили про те, що поставка товару на спірну суму мала місце, а позивач відмовився від отримання товару.

Відтак, доводи скаржника про відсутність з його боку прострочення виконання зобов'язання в частині поставки обумовленого Договором товару, є безпідставними, оскільки  не знайшли свого документально підтвердження.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність вимог СГ ТОВ “Агрофірма”Кряж Агро-1” щодо стягнення з відповідача  суми  попередньої оплати, в тому числі щодо нарахованих позивачем річних та інфляційних.

Правомірними вважає суд апеляційної інстанції й висновки місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 53 486, 78 грн., оскільки умовами укладеного договору сторонами не передбачено відповідальності у вигляді нарахування пені на суму недопоставленого товару.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Волинської області від 02.11.2010р. у справі № 4/119-38 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

       Головуючий суддя                                                                         Процик Т.С.

       Суддя                                                                                                Дубник О.П.

        Суддя                                                                                               Скрипчук О.С.