Постанова

від 20.01.2011 по справі 2а-17784/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 20 січня 2011 року           12:36           № 2а-17784/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом                            

ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ»

до

Київської міської ради

про

скасування рішення

У судовому засіданні 20 січня 2011 року відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

                              О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И

                 ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ»(надалі –також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі –також «Відповідач») про визнання недійсним Рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 року № 82-6-00196, від 14 січня 2003 року № 78-6-00071, від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145 у зв’язку з використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішення Відповідача від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 року        № 82-6-00196, від 14 січня 2003 року № 78-6-00071, від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145 у зв’язку з використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам»є протиправним, так як не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Як зазначили в судовому засіданні представники Позивача, при прийнятті рішення про розірвання договорів оренди земельних ділянок, Відповідачем було порушено імперативно визначену статтею 144 Земельного кодексу України процедуру припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства (в тому числі способами, які суперечать екологічним вимогам).

Крім того, на думку представників Позивача, в оскаржуваному рішенні Відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження факту порушення Позивачем при використанні орендованих земельних ділянок екологічних вимог. В той же час, вимоги екологічного законодавства, як зазначили представники Позивача, ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ» не порушувалися.

Відповідач –Київська міська рада, –явку уповноваженого представника в судове засідання 20 січня 2011 року не забезпечила та подала клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи це зайнятістю представника Київської міської ради в іншому судовому засіданні.

Враховуючи те, що розгляд даної справи відкладався з метою надання Відповідачем документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, однак Відповідачем зазначених документів не подано, зважаючи на наявність письмових заперечень Київської міської ради на даний позов в матеріалах справи, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи.

В письмових запереченнях на позов Відповідач посилається на те, що Рішення Відповідача від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 1 липня 2004 року № 82-6-00196, від 14 січня 2003 року                           № 78-6-00071, від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145 у зв’язку з використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам»прийнято у зв’язку з невиконанням умов договорів оренди земельних ділянок та використання їх способами, що суперечать екологічним вимогам.

Як зазначено Відповідачем в письмових запереченнях на позов, в ході проведення позапланової перевірки, що входить до функцій самоврядного контролю за охороною та використанням земель, дотримання вимог природоохоронного законодавства при експлуатації земельної ділянки суб’єктом господарювання ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ»було виявлено порушення: земельні ділянки захаращені, на них складено будівельні відходи, металобрухт, залишки деревини, що є порушенням вимог Закону України «Про відходи»щодо утворення, зберігання, складування та утилізації відходів. ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ» не було отримано у встановленому законодавством порядку ліміти на складування та зберігання відходів.   

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

29 листопада 2002 року між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ»(Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Згідно з пунктом 1 вказаного Договору Орендодавець на підставі рішення Київради від 11 липня 2002 року за № 119/119, передає, а Орендар приймає у довгострокову оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Героїв Дніпра, 49 (сорок дев’ять) в Оболонському районі м. Києва, розміром 0,624 га для обслуговування та експлуатації павільйону для приймання макулатури у межах, які перенесені в натурі (на  місцевість) і зазначені на плані, що є невід’ємною частиною цього Договору. Кадастровий номер земельно ділянки –8000000000:78:036:0125.

Вказаний Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 14 січня 2003 року за № 78-00071 у книзі записів державної реєстрації договорів.

1 квітня 2004 року між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ»(Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору Відповідач на підставі пункту 7 рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року №18/178, передав, а Позивач прийняв в оренду на 10 (десять) років земельну ділянку, визначену цим Договором.

Об’єктом оренди відповідно до зазначеного Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування –вул. Ованеса Туманяна, 1 у Дніпровському районі м. Києва; розмір –327 кв. м.; цільове призначення –для експлаутації та обслуговування павільйону приймання вторинної сировини. Кадастровий номер земельної ділянки –8000000000:63:018:0001.

Вищезазначений Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 19 квітня 2004 року за № 66-6-00145 у книзі записів державної реєстрації договорів.

18 червня 2004 року між Київською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ»(Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору Відповідач на підставі пункту 29 рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року за №19/179 передав, а Позивач прийняв в оренду земельну ділянку, визначену цим Договором.

Пунктом 2.1 зазначеного Договору визначено, що об’єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування: –бульвар Лихачова, 1/27 у Печерському районі м. Києва; розмір –0,0538 га; цільове призначення –для експлуатації та обслуговування павільйону для приймання вторсировини. Договір укладено на 10 (десять) років. Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:094:0014.

Вказаний Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 1 липня 2004 року за № 82-6-00196 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Статтею 96 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного рішення) визначено обов'язки землекористувачів.

Так, землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначено статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного рішення).

Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Рішенням Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.07.2004 № 82-6-00196, від 14.01.2003 № 78-6-00071, від 19.04.2004 № 66-6-00145 у зв’язку використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам»(надалі –також «оскаржуване рішення», «Рішення № 546/2615»):

- розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 1 липня 2004 року № 82-6-00196, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси»для експлуатації та обслуговування павільйону для приймання вторсировини на бульварі Лихачова, 1/27 у Печерському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 19/179, у зв’язку з використанням земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам;

-  розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 14 січня 2003 року № 78-6-00071, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси»для обслуговування та експлуатації пункту для приймання макулатури на вул. Героїв Дніпра, 49 в Оболонському районі                 м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 11 липня 2002 року № 119/119 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», у зв’язку з використанням земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам.

- розірвано в односторонньому порядку договір оренди земельної ділянки від 19 квітня 2004 року № 66-6-00145, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київміськвторресурси»для обслуговування та експлуатації павільйону для приймання вторинної сировини на вул. Ованеса Туманяна, 1 в Дніпровському районі м. Києва на підставі рішення Київської міської ради від 26 вересня 2002 року № 18/178 «Про оформлення права користування земельними ділянками», у зв’язку з використанням земельної ділянки способами, що суперечать екологічним вимогам.

Вказане рішення Київської міської ради Позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є визнання протиправним та скасування Рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року                № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.07.2004 № 82-6-00196, від 14.01.2003 № 78-6-00071, від 19.04.2004 № 66-6-00145 у зв’язку використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам»як рішення суб’єкта влади повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення суб’єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

          Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти  відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено в Рішенні № 546/2615, підставою для розірвання договорів оренди є невиконання умов договорів оренди земельних ділянок та використання їх способами, що суперечать екологічним вимогам.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства визначено статтею 144 Земельного кодексу України.

Так, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України, інспекторами з контролю за використанням та охороною земель є посадові особи Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, що діє у складі Держкомзему України.

Порядок складання протоколів про адміністративні правопорушення у галузі земельних відносин визначено главою 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також Інструкцією з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 28 квітня 2009 року № 205 та Методичними рекомендаціями щодо здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення при притягненні до відповідальності порушників земельного законодавства, затвердженими Наказом Держземінспекції України від                   11 травня 2005 року № 40.

Порядок видачі приписів, передбачених статтею 144 Земельного кодексу України, врегульовано Положенням про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 року № 67.

Таким чином, проаналізувавши вимоги статті 144 Земельного кодексу України та положення вищенаведених нормативно-правових актів, Суд звертає увагу на те, що у орендних земельних правовідносинах щодо порушення особою екологічного та земельного законодавства законодавцем встановлено імперативний порядок фіксації цих правопорушень, та подальшого прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою з цієї підстави.

І лише після дотримання процедури, передбаченої частиною 1 статті 144 Земельного кодексу України, відповідна посадова особа (інспектор) має право ініціювати припинення права постійного користування при неусуненні порушень постійним землекористувачем вимог закону перед відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Жодних доказів на підтвердження того, що Відповідачем при прийнятті рішення про розірвання договорів оренди в односторонньому порядку (припинення права Позивача не користування орендованими земельними ділянками) було дотримано імперативні вимоги статті 144 Земельного кодексу України, в оскаржуваному рішенні (в преамбулі якого взагалі відсутні посилання на норми Земельного кодексу України) не міститься.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що у відповіді № 07-387/648 від 14 січня 2011 року на судовий запит щодо надання документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного Рішення Київської міської ради № 546/2615, Головне управління земельних ресурсів вказувало, що документи, які стали підставою для прийняття Відповідачем Рішення № 546/2615, відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що Відповідачем не надано суду жодного обґрунтованого доказу на підтвердження факту невиконання Позивачем умов договорів оренди земельних ділянок та використання їх способами, що суперечать екологічним вимогам, що й стало підставою для прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення.

Жодних доказів на підтвердження дотримання Відповідачем імперативного порядку припинення права користування земельною ділянкою Суду також не надано.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення Відповідача є необґрунтованим, так як не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства України.

Суд також звертає особливу увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.  

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, який заперечував проти адміністративного позову, не виконано обов’язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення та не надано жодних належних та обґрунтованих доказів в обґрунтування такої правомірності.

Таким чином, системно проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування Рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.07.2004 № 82-6-00196, від 14.01.2003 № 78-6-00071, від 19.04.2004 № 66-6-00145 у зв’язку використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам».

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.    

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

           На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 546/2615 «Про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 01.07.2004 № 82-6-00196, від 14.01.2003 № 78-6-00071, від 19.04.2004 № 66-6-00145 у зв’язку використанням їх способами, що суперечать екологічним вимогам».

2. Стягнути 3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного бюджету України на користь ТОВ «КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ».

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                               Н. Є.  Блажівська