14/299пн
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.01.11 р. Справа № 14/299пн
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІЙ”,
ЄДРПОУ 30600739, м.Донецьк
до відповідача Донецької міської ради, ЄДРПОУ 26502957, м.Донецьк
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”,
ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк
про визнання права
Суддя Г.В. Левшина
Представники:
від позивача: Картавенко С.О.-по дов.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІЙ”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецька міська рада, м.Донецьк, про визнання за позивачем права власності на вбудоване приміщення загальною площею 78,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: 83000, м.Донецьк, вул.Набережна, 147.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на надання йому відповідачем у користування під самочинно збудоване майно земельної ділянки, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірного об'єкту.
Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.12.2010р.).
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою від 16.12.2010р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк.
Третя особа пояснень по суті спору не надала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
12.08.2004р. між позивачем та представництвом Фонду державного майна України в м.Донецьку був підписаний договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, згідно з умовами якого позивач виступив покупцем вбудованого приміщення загальною площею 74,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: 83000, м.Донецьк, вул.Набережна, 147.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 29.12.2004р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, позивач є власником вбудованого приміщення в цокольному поверсі житлового будинку літ.А-5, площею 74,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: 83000, м.Донецьк, вул.Набережна, 147.
Рішенням від 28.11.2007р. №736/3 виконавчого комітету Донецької міської ради було дозволено позивачу здійснити реконструкцію вбудованого приміщення, розташованого в цокольному поверсі житлового будинку №147 під стоматологічний кабінет з реконструкцією існуючого входу та приямки, прибудовою додаткового приміщення і тамбуру, та вирішено надати позивачу земельну ділянку в оренду під прибудовані додаткові приміщення і тамбур по вул.Набережна у Ворошиловському районі.
На підставі вказаного рішення, 07.08.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136300:00:004:0345), площею 0,0026 га із земель житлової та громадської забудови Донецької міської ради, під прибудовані додаткові приміщення і тамбур до вбудованого нежитлового приміщення, яке підлягає реконструкції під стоматологічний кабінет по вул.Набережна, 147 у Ворошиловському районі м.Донецька.
Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання вказаного вище договору) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно із ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Як вказувалось вище, згідно договору оренди від 07.08.2008р. земельна ділянка передавалась позивачу в оренду під прибудовані додаткові приміщення і тамбур до вбудованого нежитлового приміщення, яке підлягає реконструкції під стоматологічний кабінет по вул.Набережна, 147 у Ворошиловському районі м.Донецька.
Виходячи зі змісту позовної заяви, з метою здійснення господарської діяльності позивачем було реконструйовано вбудоване нежитлове приміщення під стоматологічний кабінет.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Як встановлено судом, відповідного дозволу на виконання будівельних робіт щодо реконструкції вбудованого нежитлового приміщення по вул.Набережна, 147 у Ворошиловському районі м.Донецька позивачем отримано не було.
Таким чином, за висновками суду, проведена позивачем реконструкція вбудованого приміщення по вул.Набережна, 147 у Ворошиловському районі м.Донецька є самочинним будівництвом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).
Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у зв'язку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.
Як вказувалось вище, згідно рішення від 28.11.2007р. №736/3 виконавчого комітету Донецької міської ради, земельна ділянка, яка була надана позивачу в оренду, відносилась до земель житлової та громадської забудови Донецької міської ради.
Відповідних доказів припинення права користування позивачем земельною ділянкою по вул.Набережна, 147 у Ворошиловському районі м.Донецька до матеріалів справи не надано.
Крім цього, частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.
При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.
Як вказувалось вище, позивач є користувачем земельної ділянки, на якій вказане будівництво було розташоване.
Згідно з наданим до матеріалів справи технічним висновком про стан основних несучих конструкцій вбудованого нежитлового приміщення по вул.Набережна, 147 у Ворошиловському районі м.Донецька, складеним Комунальним підприємством містобудування, архітектури та проектування, м.Макіївка встановлено, що вбудоване нежитлове приміщення (з урахуванням прибудови) знаходиться в задовільному стані, може бути використано для подальшої нормальної експлуатації без збільшення навантаження на основні несучі конструкції, без зміни умов їх експлуатації та при дотриманні діючих норм та правил в процесі подальшої експлуатації приміщення.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно з ліцензією Комунальним підприємством містобудування, архітектури та проектування, м.Макіївка надане право здійснювати технічний огляд та оцінювання стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ закінчення будівництва позивачем спірного майна та дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві.
Згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідних доказів, які б підтверджували наявність заперечень відповідача (який здійснює повноваження власника земельної ділянки) проти права власності позивача на вбудоване приміщення загальною площею 78,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: 83000 м.Донецьк, вул.Набережна, 147 до матеріалів справи не надано.
Викладене також підтверджує висновки суду щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва позивачем.
Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 та п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.
За таких обставин, враховуючи вимоги п.5 ст.376 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги надані до справи документи, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об'єкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на вбудоване приміщення загальною площею 78,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: 83000, м.Донецьк, вул.Набережна, 147 підлягають задоволенню.
Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІЙ”, м.Донецьк до Донецької міської ради, м.Донецьк задовольнити повністю.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДОЛІЙ”, м.Донецьк на вбудоване приміщення загальною площею 78,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: 83000, м.Донецьк, вул.Набережна, 147.
В судовому засіданні 04.01.2011р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Левшина Г.В.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 04.01.2011 |
Оприлюднено | 08.02.2011 |
Номер документу | 13652793 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Левшина Г.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні