Рішення

від 13.01.2011 по справі 1/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/228

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.01.11 р.                                                                                    Справа № 1/228                               

за позовом Публічного  акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”

м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Лінком”

м. Донецьк

про стягнення 73 076,56 доларів США (576 574 грн. 05 коп.) та 1 000 грн. 00 коп.

                                   Суддя                                    Азарова З. П.

Представники:  

Від позивача: Власенко А.О. - представник

Від відповідача: Литвинов Б.А. - представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:                                                           В судовому засіданні 12.01.2011р.

                                                                                       оголошено перерву для звірення

                                                                                       розрахунків     

Публічне  акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”  звернулося з позовом  до  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  Фірма  “Лінком”

про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 26 295,00 доларів США, за відсотками у сумі 27 803,93 доларів США, за комісійною винагородою у сумі 111,91 доларів США, штрафу у сумі 3 701,81 доларів США, пені у сумі 17 290,65 доларів США.

В обґрунтування позову позивач надав: кредитний договір № В 06-07 від 20.09.2007р., додаткову угоду № _1_ від 22.09.2008р. до вказаного договору, розрахунок позову.

Разом з позовною заявою позивач заявив клопотання про прийняття заходів щодо забезпечення позову, яке залишено без задоволення, оскільки в його обґрунтування не надані будь-які докази.

В судове засідання 13.12.2010р. позивач не з'явився, вимоги суду не виконав.

Відповідач пояснив, що ним прийняті заходи щодо погашення кредиту, але йому потрібен час для узгодження з банком всіх питань, які виникли за договором, тому заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено, розгляд справи був відкладений, після чого у наступному судовому засіданні відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи для здійснення сторонами звірення розрахунків. У судовому засіданні було оголошено перерву.

В судовому засіданні 13.01.2011р. позивач надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути заборгованість за кредитом у сумі 24 295,00 доларів США (191 687 грн. 55 коп.), за відсотками у сумі 27 803,93 доларів США (219 373 грн. 00 коп.), за комісійною винагородою у сумі 111,91 доларів США (882 грн. 97 коп.), пеню у сумі 17 290,65 доларів США (136 423 грн. 22 коп.), штраф у сумі 1 000 грн. 00 коп. та 3 575,07 доларів США (28 207 грн. 30 коп.). Заява прийнята судом.

Відповідач визнав заборгованість, але заявив клопотання про застосування строків позовної давності для стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив, що 20.09.2007р. між сторонами був укладений  кредитний договір № В 06-07,  відповідно до якого банк (позивач) зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит з лімітом у розмірі 40 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит до 20.09.2010р. і сплатити 13,6% річних за користування ним.

Додатковою угодою № _1_ від 22.09.2008р. був збільшений розмір відсоткової ставки річних до 15% річних.

Пунктом А9 договору з врахуванням змін, внесених вказаною додатковою угодою,  сторони передбачили, що датою уплати відсотків є 25 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, а пунктом А11 з врахуванням змін, внесених вказаною додатковою угодою, сторони узгодили, що позичальник сплачує банку щомісячну винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,46% від встановленого ліміту.

Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надав кредит у розмірі, встановленому договором. Проте, відповідач в порушення умов договору кредит в обумовлений договором строк не погасив, відсотки за користування кредитом та комісійну винагороду належним чином не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у сумі у сумі 24 295,00 доларів США (191 687 грн. 55 коп.), за відсотками у сумі 27 803,93 доларів США (219 373 грн. 00 коп.), за комісійною винагородою у сумі 111,91 доларів США (882 грн. 97 коп.)

Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.1 договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.17, 2.3.2, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5, 4.6 позичальник сплачує банку за кожний випадок пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.8 договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило собою звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, який розраховується за встановленою формулою.

Факт прострочки виконання зобов'язань мав місце, він підтверджений матеріалами справи, тому позивач правомірно нарахував штраф у сумі 1 000 грн. 00 коп. та 3 575,07 доларів США (28 207 грн. 30 коп.) та пеню у сумі 17 290,65 доларів США (136 423 грн. 22 коп.). Проте, враховуючи клопотання відповідача, суд перевірив її розрахунок та встановив, що вона нарахована за період з 26.01.2009р. по 02.08.2010р. Відповідно до статті 256 Цивільного  кодексу  України особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені,   може  звернутися  до суду з вимогою про їх захист в межах позовної давності. Згідно зі статтею 257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статтею 258 кодексу  закріплено, що для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Але пунктом 5.4 договору сторони встановили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.5.1, 5.2, 5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано позичальником. З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована за період з 25.12.2008р. по 02.08.2010р., тобто без порушення умов договору, тому клопотання відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд –

                                                         В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного  акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Лінком”

(83120, м. Донецьк, вул. М. Островського, б. 18, кв. 77, ЄДРПОУ 20371112) на користь  Публічного  акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29098829000000 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат), МФО 305299) заборгованість за кредитом у сумі 24 295,00 доларів США (191 687 грн. 55 коп.), за відсотками у сумі 27 803,93 доларів США (219 373 грн. 00 коп.), за комісійною винагородою у сумі 111,91 доларів США (882 грн. 97 коп.), пеню у сумі 17 290,65 доларів США (136 423 грн. 22 коп.), штраф у сумі 1 000 грн. 00 коп. та 3 575,07 доларів США (28 207 грн. 30 коп.), судові витрати по сплаті державного мита у сумі 5 775 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення  прийнято у нарадчій кімнаті та оголошено  в  засіданні, воно набирає  законної  сили  після  закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                               Азарова З.П.