Рішення

від 18.01.2011 по справі 1/249пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/249пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.01.11 р.                                                                                    Справа № 1/249пд                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Куйбишевський гранітний кар'єр” м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний” м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанку в

м. Ясинувата Донецької області”

про визнання недійсним договору.

                                      Суддя                                         З.П. Азарова

Представники:

Від позивача: Хорошилов І.І. - представник

Від відповідача: Ломовцев В.О. – представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПОРУ:                                    

Товариство з обмеженою відповідальністю “Куйбишевський гранітний кар'єр” звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний” м. Київ в особі філії  „Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Ясинувата Донецької області” про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 499 від 26.06.2008р.

В обґрунтування позову позивач посилається на пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України, тобто договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судове засідання 27.12.2010р. позивач не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено. Розгляд справи був відкладений.

У наступному судовому засіданні позивач виконав вимоги суду, визначив позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав з підстав, вказаних у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 26.06.2008р. між Закритим акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Ясинувата Донецької області” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Куйбишевський гранітний кар'єр” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 499, відповідно до якого банк (відповідач) зобов'язався при наявності вільних кредитних ресурсів надати позичальнику (позивачу) кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 600 000 грн. 00 коп. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором, а позичальник (позивач) зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником щомісячно у відповідності до графіку, починаючи з 25.04.2009р. по 25.06.2009р. у сумі 200 000 грн. 00 коп.

У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 2.1 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту. При цьому, за згодою банку допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню або в іншу валюту згідно з умовами та на цілі, передбачені договором.

Згідно з пунктом 3.2 договору банк нараховує проценти за користування кредитом на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20% річних.

Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку до дати повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод “факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування, в останній робочий день місяця, з поточного рахунку позичальника, відкритого в банку.

29.08.2008р. до вказаного договору були внесені зміни, відповідно до яких повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником щомісячно у відповідності до наступного графіку:

до 31.08.2008р. – 47 000 грн. 00 коп., до 30.04.2009р. – 200 000 грн. 00 коп., до 31.05.2009р. – 200 000 грн. 00 коп., до 25.06.2009р. – 153 000 грн. 00 коп. Кінцевий строк повернення кредиту був визначений 25.06.2009р.

Позивач звернувся з позовом про визнання договору недійсним. Вказаний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Цивільно-правовий договір, будучи видом правочину, являє собою правову форму, у яку втілюються узгоджені волевиявлення сторін. Цей процес називається укладанням договору. Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

В силу статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 627 вказаного кодексу передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

В силу статті 215 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою   статті   203   цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений кредитний договір, який відповідно до статті 1046 вказаного кодексу за своєю правовою природою є договором позики, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики). Відповідно до статті 1054 вказаного кодексу за  кредитним  договором  банк   або   інша   фінансова   установа установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові  у  розмірі  та  на  умовах,  встановлених  договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 345 Господарського кодексу України передбачає, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені,  на  власних  умовах  та  на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.  Кредитними визнаються банківські  операції, визначені  як  такі  законом  про  банки  і банківську діяльність. Кредитні відносини  здійснюються  на  підставі  кредитного договору,   що  укладається   між    кредитором   і   позичальником   у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються  мета, сума  і строк  кредиту,    умови   і  порядок   його видачі  та  погашення,   види забезпечення   зобов'язань  позичальника,   відсоткові  ставки,  порядок плати за кредит,  обов'язки,  права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

З огляду на оспорюваний договір вбачається, що всі ці умови в ньому сторонами були погоджені, але позивач вважає, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Вказана думка позивача є помилковою, оскільки відповідно до пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо ж правочин, вчинений без такого наміру, він є фіктивним. Ознаки, які передбачені статтею 234 Цивільного кодексу України відсутні в оспорюваному договорі, оскільки банк виконав зобов'язання за договором, надавши кредит, а позичальник отримав цей кредит, взявши зобов'язання сплачувати проценти за користування цим кредитом та повернути його в обумовлений договором строк. Вказане зобов'язання він не виконав.

В силу статті 33 Господарського процесуального  кодексу  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона  посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень. Проте, позивачем не доведено недійсність оспорюваного договору.

Посилання позивача на внесення змін до договору на вимогу банку, якими зменшений ліміт кредиту, не приймається до уваги, оскільки зміни до договору підписані сторонами без будь-яких заперечень і той факт, що зміни підписані під натиском банку позивачем, позивачем не доведений.

В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                      В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Куйбишевський гранітний кар'єр” про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 499 від 26.06.2008р.

Рішення  прийнято у нарадчій кімнаті та оголошено  в  засіданні, воно набирає  законної  сили  після  закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                               Азарова З.П.