Рішення

від 17.01.2011 по справі 15/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/9

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.01.11 р.                                                                                    Справа № 15/9                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Макіївський завод металевих конструкцій” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 01412265)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія СХІД” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 31367043)

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Розвиток” (код ЄДРПОУ 25329379)

про стягнення збитків в сумі 146958,80 грн.  

за участю представників сторін:

від позивача: Абрамян В.В. за довіреністю б/н від 01.12.2010 р.

від відповідача-1: Єпішин Ю.М. за довіреністю від 01.02.2010 р.

від відповідача-2: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Макіївський завод металевих конструкцій” м. Макіївка до товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія СХІД” м. Донецьк про стягнення збитків в сумі 146958,80 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/9, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю “Розвиток” м. Горлівка, сторони та третя особа зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Від ТОВ “Розвиток” до суду надійшло клопотання (вх. № 02–41/4559 від 02.02.2010 р.), в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, просить суд розглянути справу № 15/9 по суті без участі представника ТОВ “Розвиток”.

Ухвалою від 02.03.2010 року по справі призначена комплексна судова товарознавча та будівельно-технічна експертиза, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 02.03.2010 р. суд зупинив провадження у даній справі.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1538/23 та повідомлення про неможливість надання експертного висновку № 1183/26.

Ухвалою від 16.11.2010 р. провадження у справі поновлено, до участі у справі залучено в якості відповідача-2 товариство з обмеженою відповідальністю “Розвиток”, справа призначена до нового розгляду, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 16.11.2010 р., 07.12.2010 р., 21.12.2010 р. відповідач–2 в судові засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача–2 про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 663023, з якого вбачається, що ТОВ „Розвиток”, ідентифікаційний код 25329379, зареєстровано за адресою: 84639, Донецька область, м. Горлівка, вул. Білгородська, б. 14. Саме за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача–1, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:

Між позивачем (покупець) та відповідачем–1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 19.09.2007 р. Предметом купівлі-продажу було антикорозійне покриття „Феррокор”, розчинник „Уайт-спирит”, тара. Загальна вартість товару склала 75008,00 грн. Вказаний товар позивач отримав від відповідача–1 за видатковими накладними. Згідно п. 2.5.2 договору гарантійний строк експлуатації антикорозійного покриття складає 5-7 років.

В подальшому отриманий від продавця товар покупець використав для антикорозійного захисту крівлі складу металу. Роботи по нанесенню антикорозійного покриття на кровлю виконував відповідач–2 на умовах договору підряду № 07/09-18 від 18.09.2007 р. Виконання робіт підтверджується відповідними актами. Згідно п. 5.1 договору підряду підрядник гарантує надійність та якість виконаних робіт на протязі одного року від дня підписання підсумкового акту виконаних робіт та зобов'язується усувати виявлені в ході провадження робіт недоліки за свій рахунок на протязі 10 днів. Відповідно п. 5.2 підрядник не гарантує якість виконаних робіт у випадку надання замовником не якісних матеріалів. Вартість робіт склала 71950,80 грн.

Під час експлуатації антикорозійного покриття крівлі складу металу позивачем в серпні-жовтні 2008 р. були виявлені дефекти, що відображено в актах та дефектних відомостях, докладних записках посадових осіб. Вказані факти на думку позивача свідчать про наступні обставини: придбання та використання товару неналежної якості.

Позивач надав до суду завірену копію висновку 2009 р. дочірнього підприємства науково-дослідного та проектного інституту „Донецький ПромбудНДІпроект” державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” за результатами натурного обстеження та лабораторних іспитів стану системи лакофарбового покриття металевої крівлі Макіївського заводу металоконструкцій, яким підтверджується факт часткового руйнування покриття та втрату його експлуатаційної надійності, невідповідність надійності покриття в умовах іспитів вимогам ГОСТ, невідповідність властивостей проб фарби показникам ТУ, можливість та допустимість використання проб фарби в якості покриття металевої поверхні в закритих приміщеннях (під навісом), недопустимість використання проб фарби для обладнання покриття в експлуатаційних умовах металевої крівлі позивача.    

Відповідач–1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує на підставі наступного:

На виконання договору б/н від 19.09.2007 р. відповідач–1 передав у власність позивача антикорозійне покриття „Феррокор” та розчинник „Уайт-спирит”. Якість переданого товару підтверджується сертифікатом якості. Пунктом 5.1.2 договору б/н від 19.09.2007 р. передбачено, що продавець зобов'язаний замінити товар неналежної якості протягом 4 календарних днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від покупця або повернути вартість товару неналежної якості. Відповідач–1 стверджує, що не отримував від позивача жодних претензій стосовно переданого товару, в тому числі і щодо його якості. Дефектний акт № 1 від 06.08.2008 р., яким була встановлена часткова відсутність верхнього шару покриття, виконаного легким ґрунтом „Феррокор”, відшарування нижнього шару покриття, виконаного важким ґрунтом „Феррокор”, відшарування кородированого металу,  відповідач–1 просить суд не приймати до уваги, тому як даний акт був підписаний тільки покупцем (позивачем) та підрядником (відповідачем–2) без залучення представника продавця (відповідача–1). Крім того, відповідач–1 звертає увагу суду на той факт, що згідно ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. На думку відповідача–1 позивач при подачі позову вищевказаний строк звернення до суду пропустив. За вказаних обставин відповідач–1 позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.  

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин у даній справі суд за власною ініціативою ухвалою від 02.03.2010 р. призначив судову комплексну товарознавчу та будівельно-технічну експертизу.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1538/23 та повідомлення про неможливість надання експертного висновку № 1183/26. З висновку судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що роботи, вказані в акті виконаних будівельних робіт за листопад 2007 р., були виконані, а вказані дефекти могли утворитися по наступним найбільш вірогідним причинам: антикорозійне покриття, яким була покрашена крівля складу металу, не повинно використовуватися для зовнішніх робіт; роботи по підготовці поверхні крівлі до нанесення захисного покриття були виконані неналежним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає матеріальними збитками на загальну суму 146958,80 грн. витрати, здійснені ним при проведенні робіт по антикорозійному захисту крівлі складу металу, тобто вартість матеріалів на суму 75008,00 грн., придбаних за договором купівлі-продажу б/н від 19.09.2007 р., та вартість підрядних робіт на суму 71950,80 грн., виконаних за договором підряду № 07/09-18 від 18.09.2007 р.

Будь–яких заяв від позивача згідно ст. 22 ГПК України про зміну предмету або підстав позовних вимог до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов'язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України  збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач, крім наявності факту заподіяння збитків та конкретної суми збитків, повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача та розмір заподіяних збитків;

-          причино-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Аналіз норм чинного законодавства у сукупності свідчить про те, що реальними збитками є додаткові витрати, направлені на відновлення порушеного права, які здійснила або мусить здійснити управнена сторона та які підлягають стягненню з особи, протиправними діями якої вони були спричинені. Відповідно до запропонованого переліку збитків усі збитки можна поділити на два основних види: реальні збитки, тобто фактично понесені витрати (або реальна, позитивна шкода), до яких відносяться витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна та неодержаний доход (втрачена вигода або упущена вигода).

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

На думку суду фактичний розмір понесених матеріальних збитків повинен доводитися: платіжними документами щодо придбання товару для заміни товару неналежної якості; відомостями про нарахування та виплату заробітної плати працівникам, які виконували додаткову роботу щодо заміни неякісного товару; платіжними та іншими документами, що підтверджують додаткові витрати, пов'язані з роботою транспорту при заміні неякісного товару. Позивач не надав до суду жодних доказів понесення ним додаткових витрат, які він зробив для відновлення антикорозійного захисту крівлі складу металу у період після виявлення ним недоліків матеріалів під час гарантійного строку експлуатації антикорозійного покриття крівлі. Також відсутні документи, які підтверджують намір позивача понести такі додаткові матеріальні витрати з відповідними розрахунками фахівців-експертів розміру вартості додаткових матеріалів та робіт. Але сам факт заподіяння збитків підлягає обов'язковому доведенню у встановленому порядку. Позивачем не надано до суду доказів понесення ним втрат (реальні збитки) або неодержання доходів, які ним могли б бути реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода), а також додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо).

Вказане підтверджується довідкою позивача № 346 від 02.03.2010 р. (т. 2, арк. справи 64), згідно якої крівля складу металу покрита антикорозійним покриттям „Феррокор”, придбаного у ТОВ „Компанія СХІД” згідно договору б/н від 19.09.2007 р. Повторне покриття крівлі складу металу не проводилося, інші роботи не велися.  

Таким чином, з врахуванням всіх обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено фактичне заподіяння йому збитків у вигляді прямих матеріальних витрат на суму 146958,80 грн., протиправність дій або бездіяльність відповідачів, причино-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідачів та шкідливими наслідками для позивача, вину саме відповідачів у заподіянні збитків.

Фактичне, але не належне виконання сторонами своїх господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу та договором підряду не є достатнім доказом наявності матеріальних збитків для однієї із сторін цих договорів. Матеріальні збитки доводяться у встановленому законом порядку, про що суд зазначив раніше у цьому рішенні.

За сукупністю вказаних обставин позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 146958,80 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 33-34; 36; 41; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 17.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Богатир К.В.