Рішення

від 12.01.2011 по справі 29/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/122

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.01.11 р.                                                                                    Справа № 29/122                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Тума О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни”, м.Донецьк

до Відповідача: Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, Донецької області

про: стягнення 3% річних у розмірі 8 104,71грн., інфляційних витрат у сумі 25 185,36грн.

за участю:

представника Позивача – Гольдін В.Л. (за довіреністю №1 від 01.11.2010р.)

представника Відповідача  – Кузьмін Є.О. (за довіреністю №15 від 04.01.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення 3% річних у розмірі 8 104,71грн., інфляційних витрат у сумі 25 185,36грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  рішення господарського суду Донецької області по справі №39/225 від 31.08.2009р.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №183 від 14.07.2008р.,  специфікації до договору №183 від 14.07.2008р., рішення господарського суду Донецької області від 31.08.2009р. по справі №39/225, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для  жизни”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.  193, 230 Господарського суду України, ст.ст. 625 Цивільного кодексу України.

01.12.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів:  правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю  „Технология для жизни”, акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін відповідно до якого заборгованість станом на 01.11.2010р. складає 248 956,04грн.

03.12.2010р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №183 від 14.07.2008р.,  специфікації до договору №183 від 14.07.2008р., накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

08.12.2010р. Відповідачем через канцелярію суду надані заперечення на позовну заяву у яких проти позову заперечує зазначає, що відповідно ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються за домовленістю сторін. Враховуючи, що при укладенні договору №183 від 14.07.2008р. сторони прийшли до згоди, що договір діє до 31.12.2008р. (п.10.1  Розділу 10 договору), на сьогоднішній день договір не діє. Повторно нарахування 3% річних та інфляційних витрат, Позивач порушує норми матеріального права підприємства Відповідача.

Заявою від 15.12.2010р. №б/н Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшмив розмір позовних вимог в частині інфляційних витрат заявивши до стягнення суму у розмірі 23 434,73грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 15.12.2010р. №б/н, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання з'являвся, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2002р. по справі №38/51 (а.с.13-14) з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” м.Шахтарськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни” м.Донецьк стягнуто заборгованість у сумі 196 050,00грн., пеню у розмірі  23 397,44грн., 3% річних у сумі 3 926,33грн., втрат від інфляції в сумі 22 797,27грн., витрат за державним митом в сумі 2 470,00грн., витрати на інформаційно - техніне забезпечення судового процесу в сумі 315,00грн.

Означене судове рішення набрало законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі вищевикладеного Позивачем додатково нараховані на суму заборгованості 3% річних за період з 30.11.2008р. у розмірі 5102,57грн.та інфляційні втрати від знецінення грошових коштів з грудня 2008р. у сумі 19276,34грн.

На теперішній час рішення господарського суду від 14.03.2002р. по справі №38/51 не виконано, доказів які б свідчили про виконання вказаного рішення – суду не надавались.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконання грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.  

Відповідач проти позову заперечив про, що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом  Відповідачем не здійснено своєчасне погашення боргу у розмірі 196 050,00грн., внаслідок чого Позивачем додатково нараховані 3% річних у розмірі 8 104,71грн., інфляційних витрат у сумі 25 185,36грн.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-          що визначена Позивачем інфляційна за період з липня 2009р. по листопад 2010р. не  перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період та підлягає стягненню  у розмірі  - 23 434,73грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних  за період з 16.07.2009р. по 01.12.2010р. (503 дня),  задовольняє цю вимогу  у розмірі  заявленому Позивачем а саме 8 104,71 грн.

Як встановлено п. 3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита.

Порядок та розмір визначається положеннями Декрету КМУ „Про державне мито”,  Позивачем заявлені вимоги майнового характеру – про стягнення 3% річних у розмірі 8 104,71грн., інфляційних витрат у сумі 25 185,36грн. Відповідно до п.п.а) п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, 23.11.2010р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни”, згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №575 від 10.11.2010 року (а.с.9), державне мито сплачено Позивачем у розмірі 380,00 грн.

За таких обставин, надмірна сплачена сума державного мита підлягає поверненню у розмірі 47,10грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни”, м.Донецьк до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, Донецької області про  стягнення 3% річних у розмірі 8 104,71грн., інфляційних витрат у сумі 23 434,73грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (86211, м.Шахтарськ, Донецької області, вул.Крупської, 20, ЄДРПОУ 3299510, р/р 26004301687495 у філії відділення „Промінвестбанку” у м.Харцизськ, Донецької області, МФО 334345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни” (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, 80В, офіс 408, ЄДРПОУ 24160412, р/р 260090151104 у філії Укрексімбанку м.Донецька, МФО 334817) 3% річних у розмірі 8 104,71грн., інфляційних витрат у сумі 23 434,73грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (86211, м.Шахтарськ, Донецької області, вул.Крупської, 20, ЄДРПОУ 3299510, р/р 26004301687495 у філії відділення „Промінвестбанку” у м.Харцизськ, Донецької області, МФО 334345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни” (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, 80В, офіс 408, ЄДРПОУ 24160412, р/р 260090151104 у філії Укрексімбанку м.Донецька, МФО 334817)  компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі  315,39грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  223,59грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Видати довідку Товариству з обмеженою відповідальністю „Технология для жизни” на повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 47,10 грн.

У судовому засідання 12.01.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.                               

  Повний текст рішення складено та підписано 17.11.11р