Рішення

від 27.12.2010 по справі 29/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/128

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.12.10 р.                                                                                    Справа № 29/128                               

    Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Тума О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг”, м.Донецьк

до Відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс”, м.Донецьк

про: стягнення солідарно заборгованості у розмірі 100 000,00грн.

та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс”, м.Донецьк

до Відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг”, м.Донецьк

про: визнання недійсними договір поставки №02/07 від 02.06.2010р., договір поруки б/н від 07.07.2010р.

за участю представників:

від позивача (за первісним позовом): Новакова Л.М. – довіреність від 20.11.2010р.

від відповідача1 (за первісним позовом): Нежигай І.О. – довіреність від  01.12.2010р.

від відповідача2 (за первісним позовом): Скубченко І.О. – довіреність від 01.12.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг”, м.Донецьк (далі – Позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ (далі – Відповідач 1 за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс”, м.Донецьк (далі – Відповідач 2 за первісним позовом) про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 100 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 за первісним позовом  зобов'язань за договором поставки товарів №02/07у від 02.06.2010р., та неналежне виконання Відповідачем 2 за первісним позовом за договором поруки від 07.07.2010р.

На  підтвердження вказаних обставин позивач за первісним позовом надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки товарів №02/07у від 02.06.2010р., додатку №1 до договору, видаткових накладних, договору поруки від 07.07.2010р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг”.

Нормативно свої вимоги Позивач за первісним позовом обґрунтовує ст.ст. 554, 553, ст. 526, ч.2 ст. 712, ст.ст. 610, 611, 612, 625, 655-697 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

03.12.2010р. Відповідачем 1 за первісним позовом через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що ПАТ „Інвестбудсервіс” частково здійснило оплату отриманої продукції в розмірі 7 000 000,00грн.  Наступні платежі в узгоджені строки (до 30.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р. та до 29.10.2010р.) були затримані через скрутне фінансове становище ПАТ „Інвестбудсервіс”, про яке останній повідомляв Позивача і у зв'язку з чим намагався узгодити відстрочення.  Крім того Відповідачем 1 були надані платіжні доручення з доказами часткової оплати, довідку про юридичну адресу та рахунки, належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”.

13.12.2010р. Відповідачем 2 за первісним позовом через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега – Альянс”.

13.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс”, м.Донецьк (далі – Позивач за зустрічним позовом)  звернулось до Господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ (далі – Відповідач 1 за зустрічним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг”, м.Донецьк  (далі – Відповідач 2 за зустрічним позовом) про визнання недійсними договору поставки №02/07 від 02.06.2010р., договору поруки б/н від 07.07.2010р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що договір поставки №02/07 від 02.06.2010р. має ознаки нікчемності, крім того порушує публічний порядок.

На  підтвердження вказаних обставин позивач за зустрічним позовом надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки товарів №02/07у від 02.06.2010р.,  договору поруки від 07.07.2010р.,  листа від 07.12.2010р. №161/10.  

Нормативно свої вимоги Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує ст.ст. 203, 215, 216, 228, 548 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 9 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 22, 60, 82 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2010р. Позивачем за первісним позовом надано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вимоги зустрічного позову ТОВ „Мега-Альянс”  щодо визнання нікчемним Договору поставки та додатків до нього вважає що не мають правових підстав та не підлягають задоволенню. Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність  встановлена законом. Отже, довести нікчемність правочину  можна одним єдиним способи: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним. Про те, що відобразивши певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, свідчить і думка ВСУ, висловлена в Узагальненнях ВСУ „Практика розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, доведених листом від 24.11.2008 року. Так, у розділі Узагальнень „Правові наслідки невідповідності змісту правочину законодавству” йдеться саме про зміст правочину, а не про факти, що свідчить про його виконання. Крім того, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як таку, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: „Правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, держаної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу – землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України);  право чини щодо відчуження викраденого майна; правичини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу цивільного права тощо.  Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи заволодіння ним тощо..”.  Отже, саме вищезазначеними доказами повинно бути доказано вину сторін угоди, як підставу для кваліфікації її нікчемності за статтею 228 ЦК України. З огляду на те, що договір поставки було укладено та підписано з обох сторін особами, наділеними відповідними повноваженнями, та той факт, що за даним Договором відбувалися поставки товару протягом червня місяця 2010 року на адресу ПАТ „Інвестбудсервіс”, що підтверджується первинними документами та актом звірки взаєморозрахунків, який підписано обома сторонами, вважають Договір поставки від 02.06.2010р. №02/07у дійсним та таким, що породжує цивільні права та обов'язки для обох сторін відповідно до умов Договору.

27.12.2010р. Відповідачем 1 за первісним позовом через канцелярію суду надано акт звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку ТОВ „Енерго Інвест Холдінг” та ПАТ „Інвестбудсервіс”, відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2011р. складає 8 083 335,93грн.

У судовому засіданні представник Позивача за первісним позовом підтримав свою позицію, викладену письмово, заперечив проти задоволення зустрічної позовної заяви.

Представник Відповідача 1 за первісним позовом не заперечив проти задоволення первісної позовної заяви та заперечив  проти зустрічних позовних вимог.

Представник Відповідача 2 за первісним позовом заперечив проти задоволення первісної позовної заяви та підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Інвестбудсервіс” (Покупець) було укладено договір поставки товарів №02/07у, відповідно п.1.1 на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором та додатками до нього, Постачальник зобов'язується протягом дії Договору передати у власність Покупця вугільну продукцію (далі за текстом Товар), а Покупець зобов'язується прийняти у власність Товар та оплатити його.

Згідно п.2.1 договору Постачальник зобов'язується поставити Товар відповідно до вимог та в кількості, що погоджені Сторонами.

Загальна ціна Товару за даним Договором є договірною і погоджується Сторонами в специфікаціях до Договору (п.4.1 Договору). Загальна сума Договору визначається за сумою всіх поставок відповідно до підписаних Специфікацій та накладних (п.4.2 Договору).

У розділі 5 договору сторони дійшли згоди щодо порядку здійснення розрахунків:

- розрахунки між Сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника (п.5.1 Договору);

- Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар після його поставки протягом 7 (семи) банківських днів з дня пред'явлення Покупцем  відповідної вимоги, якщо інший порядок розрахунків не буде погоджено Сторонами (п.5.2 Договору);

- платіжні документи за даним Договором оформлюються згідно з вимогами чинного законодавства, що звичайно ставляться до форми і змісту таких документів(п.5.3 Договору).

Відповідно п.10.1 даний Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та дії до 31 грудня 2010 року, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

02 червня 2010р. сторонами погоджено Специфікацію №1 до договору, де визначено суму Договору у розмірі 15 083 388,36грн.

На виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” поставило Публічному акціонерному товариству „Інвестбудсервіс” товар на загальну суму 15 083 335,93грн., що підтверджується видатковими накладними, вказані накладні підписано обома сторонами та завірено печатками.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем 1 за первісним позовом незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 7 000 000,00грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 100 000,00грн.

Як вбачається із додаткової угоди №1 від 07.07.2010р., строк оплати 7 983 335,93грн., на час подання позовної заяви до суду (30.11.2010р.) не настав.

07 липня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс” (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” (Кредитор) було укладено договір поруки, відповідно п.1.1 на підставі вказаного Договору Поручитель  поручається перед Кредитором за виконання зобов'язань ПАТ „Інвестбудсервіс”, код ЄДРПОУ 32244833, адреса 03150, м.Київ, вул.Горького, 97 (надалі – Боржник), які виникли з Договору поставки товарів №02/07у від 02.06.2010р. (надалі – Основний договір) укладеного між Кредитором і Боржником.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо основного зобов'язання, забезпечене порукою:

- Кредитором за Основним договором є ТОВ „Енерго Інвест Холдінг” (п.2.1 Договору);

- Боржником за Основним договором є ПАТ „Інвестбудсервіс” (п.2.2 Договору);

- розмір Основного зобов'язання: 8 083 335,93грн. (п.2.3 Договору);

- строк виконання за Основним договором: до 31.12.2011р. за графіком, визначеним Основним договором (п.2.4 Договору).

Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж самому об'ємі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (п.3.1 Договору). У випадку порушення Боржником Основного договору Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором солідарно (п.3.1 Договору).  У випадку порушення Боржником Основного договору Боржник і Поручитель відповідають  перед кредитором солідарно (п.3.2 Договору).

Згідно п.5.1 Договору у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Основним договором Кредитор має право в 10-денний строк звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов'язань.

Даний Договір діє до моменту припинення поруки на підставах визначених ст.559 Цивільного кодексу України (п.6.2 Договору)

До теперішнього часу зобов'язання зі сплати грошових коштів не виконано.

За таким обставин Позивач звернувся з вказаним позовом.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 2, заявив зустрічні вимоги про  визнання недійсними договору поставки №02/07 від 02.06.2010р., договору поруки б/н від 07.07.2010р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного Позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов –таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору поставки товарів №02/07у від 02.06.2010р. з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору  поставки №02/07у від 02.06.2010р.  Товариство з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” поставило Публічному акціонерному товариству „Інвестбудсервіс” товар на загальну суму 15 083 335,93грн., проте останнім була виконана лише часткова оплата за поставлений товар внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 100 000,00грн.

Відповідно п. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.  Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною першою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення  боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з договору поруки від 07 липня 2010р. у ньому не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя.

На підставі Договору поруки Відповідач 2 за первісним позовом, солідарно відповідає за виконання Відповідачем 1 за первісним позовом з оплати отриманої продукції в межах суми 8 083 335,93грн. (п.1.1, 3.2 Договору поруки).

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі невідповідності предмета зобов'язання ст. 541 ЦК України.  Згідно ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково    або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, решта несплаченої суми, факт наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України,  становить                   100 000,00грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення солідарно заборгованості у розмірі 100 000,00грн., які задовольняє у повному обсягу.

Щодо зустрічного позову, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є  домовленість   двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім –чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсними договору поставки №02/07 від 02.06.2010р., договору поруки б/н від 07.07.2010р., Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою  та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на те,  що сторони договору №02/07у від 02.06.2010р. без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою зниження об'єкту оподаткування з ПДВ за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання документально оформили фактично не здійснену господарську операцію.

Посилання Позивача на те, за договором №02/07у від 02.06.2010р. не відбувалось фактичної передачі продукції від постачальника ТОВ „Енерго Інвест Холдінг” до покупця ПАТ „Інвестбудсервіс”, що свідчить про укладення договору №02/07у від 02.06.2010р. без мети настання реальних наслідків,  є безпідставними, оскільки на виконання умов вказаного договору ТОВ „Енерго Інвест Холдінг” було поставлено ПАТ „Інвестбудсервіс” товар, що підтверджується видатковими накладними. Доказів які спростовували факт поставки до матеріалів справи не надано.

Крім того є також безпідставними посилання Позивача за зустрічним позовом на ст.228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Невідповідність правочину вимогам частин 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, яку намагався довести ТОВ „Мега-Альянс” у зустрічному позові, не може бути доказом спрямованості правочину на знищення чи пошкодження майна, незаконне заволодіння.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Позивач за зустрічним позовом не надав жодного доказу в обґрунтування своїх вимог, факту спрямованості Договору №02/07у від 02.06.2010р. на знищення чи пошкодження майна фізичної або юридичної особи, або держави, незаконне заволодіння ним.  Договором №02/07у від 02.06.2010р. обумовлено поставку продукції, поставки була здійснена Позивачем за первісним позовом відповідно до умов Договору №02/07у від 02.06.2010р.

З огляду на наведене, викладені позивачем обставини щодо недійсності укладеного між сторонами договору поставки №02/07у від 02.06.2010р. та договору поруки від 07.07.2010р. в цій частині є безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.

Наразі позивачем не наведено суду жодних правових підстав щодо невідповідності укладених договорів вимогам чинного законодавства, що мало б наслідком його недійсність, так само як і не представлено доказів в обґрунтування позовних вимог в цій частині.

Наявності інших обставин, які б свідчили про невідповідність спірного договору вимогам закону, позивачем не вказано, та судом не встановлено, у зв'язку з чим в позовних вимогах Товариству з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс” слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” до Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс”, м.Донецьк про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 100 000,00грн. задовольнити у повному обсязі.  

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (03150, м.Київ, вул..Горького, 97, ЄДРПОУ 32244833, р/р 26005001273 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” (83060, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 143/6510, ЄДРПОУ 36616409, р/р 26004001229 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) суму заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс” (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 66, ЄДРПОУ 32862282, р/р 26000000100673 у філії Донецької Дирекції ПАТ „Банк Камбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” (83060, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 143/6510, ЄДРПОУ 36616409, р/р 26004001229 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс” (03150, м.Київ, вул..Горького, 97, ЄДРПОУ 32244833, р/р 26005001273 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” (83060, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 143/6510, ЄДРПОУ 36616409, р/р 26004001229 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515)компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс” (83052, м.Донецьк, пр.Ілліча, 66, ЄДРПОУ 32862282, р/р 26000000100673 у філії Донецької Дирекції ПАТ „Банк Камбіо”, МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” (83060, м.Донецьк, вул..Куйбишева, 143/6510, ЄДРПОУ 36616409, р/р 26004001229 у АТ „КБ „Союз”, МФО 380515)  компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

6. У зустрічних позовних вимогах   Товариства з обмеженою відповідальністю „Мега-Альянс”, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Інвестбудсервіс”, м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг”, м.Донецьк про визнання недійсними договір поставки №02/07 від 02.06.2010р., договору поруки б/н від 07.07.2010р. відмовити повністю.

         У судовому засідання 27.12.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Риженко Т.М.                               

   Повний текст рішення складено та підписано 28.12.10р.