Рішення

від 24.01.2011 по справі 20/304

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/304

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.01.11 р.                                                                                    Справа № 20/304                               

Суддя господарського суду Донецької області  Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь

до відповідача-1: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк

до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг

про стягнення 4215,55 грн.

За участю представників:

від позивача: Табія А.В. – дов.

від відповідача-1: Ляшко Д.В. – дов.

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

           До господарського суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, із позовом до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк, та до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг, про стягнення 4215,55 грн. – суми збитків, що виникли внаслідок незбереження вантажу при перевезенні.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Статуту залізниць України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

27 грудня 2010 року до господарського суду Донецької області надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач вважає належним відповідачем по справі Державне підприємство „Донецька залізниця”, у зв'язку із чим позивач відмовився від позову до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов, в якому вважає, Відкрите акціонерне товариство „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” належним чином виконало свої договірні обов'язки по поставці концентрату та не повинно нести відповідальності за його недостачу, у зв'язку із чим відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позову до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”.

24 січня 2011 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив суд прийняти відмову від позову до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” та повідомив суд про те, що із наслідками відмови від позову ознайомлений.

Відповідач-1 у судових засідання проти задоволення позову заперечував.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

29 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Покупець) було укладено договір № 5941-59/8279 (далі-Договір).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору за залізничною накладною № 46707669 від 29.05.10 р. у піввагоні № 55159255, який прибув за досилочною накладною № 52483941 від 30.05.10 р. на адресу ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” поступив залізнорудний концентрат. Вантажовідправником зазначеної продукції є Відкрите акціонерне товариство „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, отримувачем є Публічне акціонерне товариство „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”.

Як стверджує позивач, по прибуттю вантажу на станцію призначення було здійснено переважування вантажу із представником залізниці. За результатами переважування було встановлено недостачу вантажу, про що було складено комерційний акт № БН 699204/139 від 03.06.10 р., в якому встановлено, що „по документам значится груз концетрат навалом нетто – 69000 кг. Фактически нетто – 62700 кг, что менее документа на 6300 кг. В вагоне груз погружено навалом, ниже уровня бортов на 100 см конусообразная. Поверхность груза не маркірована. Между 1-2 люками имеется углубление-воронка размерами 100см х 150см х 140см”.

Вантаж був прийнятий залізницею без заперечень, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні залізничної накладної.

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 4215,55 грн. – суми збитків, які виникли при незбереженні вантажу при перевезенні.

Відповідачі проти позову заперечили.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою в якій просив суд прийняти відмову від позову до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”.

Згідно із ст.78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.           До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.  

У своїй заяві позивач повідомив суд про те, що із наслідками відмови від позову ознайомлений.

Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи, що відмова позивача від частини позовних вимог не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб, відповідає чинному законодавству України, повноваження представника позивача на вчинення зазначених дій судом перевірено, позивачем з'ясовано наслідки цих дій, відмову позивача від частини позовних вимог слід прийняти, провадження у справі щодо вимог до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” - припинити на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи комерційним актом БН 699204/139 від 03.06.2010 р., залізничною накладною, досилочною накладною, рахунком-фактурою № 90155020 від 29.05.10 р.

Згідно із ст.314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі отримувачу або до передачі відповідно правил іншому підприємству.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 4215,55 грн. – суми збитків, які виникли внаслідок незбереження вантажу при перевезенні є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи свідчать про те, що в результаті перевезення відповідачем-1 належного позивачеві вантажу сталася його нестача та суду не надано доказів відсутності вини відповідача-1 у цій нестачі.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача-1 проти позову судом до уваги не приймається.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача-1.

  На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 78, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.224, 225, 314 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, ст.110 Статуту залізниць України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м.Донецьк,  - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83062, м.Донецьк, вул.Артема, 68; р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м.Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, 1; р/р 2600700016329 у філії ВАТ „Укрексімбанк” в м.Маріуполі Донецької області, МФО 335957, ЄДРПОУ 0019112) 4215,55 грн. – суму збитків, 102,00 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмову позивача від позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” - прийняти, провадження у справі в цій частині – припинити.

Видати накази у встановленому порядку.

                                       Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24.01.2011 р.

                                                                                        Повне рішення складено 31.01.2011 р.

Суддя                                                               Донець О.Є.