Рішення
від 13.01.2011 по справі 37/237-10
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/237-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2011 р.                                                            Справа № 37/237-10

вх. № 10042/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Величко М.С. за довіреністю № б/н від 11.11.2010 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС", м. Донецьк  

до  ТОВ "ФАРУС", м. Харків  

про стягнення 512467,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія "АНТАРЕС" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУС" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором поставки № 11 від 01.04.2009 р. у розмірі  463771,19 грн., пені та штрафу за прострочення платежу на загальну суму у розмірі 48695,97 грн.

Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 13.01.2011 р. за вх. № Д70,  надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином про що свідчать телефонограма № 18 та почтові повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 13.01.2011 р. за вх. № 601, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 83092, м. Донецьк, вул. Нижньокурганська, буд. 21, кв. 112, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 11.01.2011 р. за вх. № 149, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 13.01.2011 р. за вх. № 801, надав заяву про залучення до матеріалів справи копій виписок по рахунку 26001000045045, яка господарським судом задовольняється та надані копії виписок судом залучаються до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 13.01.2011 р. за вх. № 609, надав заяву про залучення до матеріалів справи копії акту звірки взаєморозрахунків за 4 квартал 2009 р., яка господарським судом задовольняється та надана копія акту судом залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 01 квітня 2009 р. було укладено Договір поставки № 11 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник ТОВ «Чайна компанія "АНТАРЕС" зобов'язувалося поставити та передати товар (чайна-кофейна продукція), а покупець ТОВ «ФАРУС» зобов'язувалося прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно пункту 5.2. Договору, покупець за отриманий товар повинен був розрахуватися впродовж 18 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

29 грудня 2009 року між сторонами була укладена угода № 291209 про пролонгацію Договору № 11 від 01.04.2009 р. відповідно до умов якої сторони встановили новий строк дії даного договору з 02.01.2010 р. по 31.12.2010 року включно, та вказали, що у разі, коли за 30 днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, то договір автоматично продовжується на додатковий рік.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу за даним договором був поставлений товар, у зв'язку з чим станом на 01.01.2010 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість у розмірі 692282,80 грн. про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна № РН-0000772 від 24.09.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000795 від 30.09.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000843 від 08.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000876 від 16.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000908 від 22.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000953 від 30.10.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0000994 від 06.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001015 від 12.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001040 від 19.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001077 від 26.11.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001138 від 04.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001179 від 11.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001197 від 17.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001247 від 24.12.2009 р.;

- видаткова накладна № РН-0001274 від 30.12.2009 р.,

та акт звірки взаєморозрахунків за 4 квартал 2009 р., складений між сторонами, станом на 01.01.2010 р.

Станом на 18.08.2010 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість у розмірі 481771,19 грн. про що свідчать наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна № РН-0000011 від 11.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000070 від 15.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000098 від 21.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000136 від 29.01.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000174 від 04.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000195 від 11.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000258 від 19.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000270 від 25.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000318 від 26.02.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000352 від 05.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000388 від 12.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000416 від 18.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000464 від 25.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000500 від 31.03.2010 р.;

- видаткова накладна № РН-0000531 від 01.04.2010 р.;

та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. - по 17.08.2010 р., складений між сторонами.

Після 18.08.2010 року відповідачем були проведені наступні платежі:

- платіжне доручення № 4838 від 20.08.2010 р. на суму 3000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4890 від 03.09.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4932 від 17.09.2010 р. на суму 3000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4946 від 22.09.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 4951 від 23.09.2010 р. на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 4959 від 24.09.2010 р. на суму 1500,00 грн.

- платіжне доручення № 4987 від 04.10.2010 р. на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 5017 від 08.10.2010 р. на суму 3000,00 грн.

Таким чином, станом на 12.11.2010 року, сума основного боргу ТОВ «ФАРУС» перед ТОВ «Чайна компанія "АНТАРЕС" дорівнює 463771,19 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу за Договором поставки № 11 від 01.04.2009 р. у розмірі  463771,19 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.1. Договору поставки № 11 від 01.04.2009 року було передбачено, що  у разі порушення відповідачем строків оплати товару він сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню у розмірі 0,1 % від вартості неоплаченої партії товару. За прострочку більше 10 днів додатково до пені відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 7% від вартості несплаченої партії товару.

Судом встановлено, що останній платіж за товар по Договору відповідач здійснив 08.10.2010 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідача мала місце прострочка за оплату товару по Договору понад 10 днів та з 09.10.2010 р. позивачем могла нараховуватися відповідачу пеня.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, сума штрафу у розмірі 32463,98 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд визнає позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 6893,04 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором поставки № 11 від 01.04.2009 р. у розмірі  463771,19 грн., пені та штрафу за прострочення платежу на загальну суму у розмірі 39357,02 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 5031,28 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 231,70 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

  

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: 83092, м. Донецьк, вул. Нижньокурганська,  буд. 21, кв. 112, та надсилати всі процесуальні документи по справі позивачу на вказану адресу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРУС" (юридична адреса: 61035, м. Харків, Комінтернівський район, проспект Гагаріна, буд. 129, кім. 405; фактична адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, 176; код ЄДРПОУ 31643354; п/р 26003349827001 в ХТРУ КБ "Приват Банк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія "АНТАРЕС" (83092, м. Донецьк, вул. Нижньокурганська,  буд. 21, кв. 112; код ЄДРПОУ 33256846; п/р 260060102564 в ЗАТ «ПроКредитБанк» м. Київ, МФО 320984) суму основного боргу за Договором поставки № 11 від 01.04.2009 р. у розмірі  463771,19 грн., пеню та штраф за прострочення платежу на загальну суму у розмірі 39357,02 грн.; витрати по сплаті  державного мита в сумі 5031,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231,70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 18.01.2011 р.

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення13.01.2011
Оприлюднено08.02.2011
Номер документу13658723
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —37/237-10

Ухвала від 25.11.2010

Господарське

Господарський суд Харківської області

Доленчук Д.О.

Постанова від 09.06.2011

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Слободін М.М.

Рішення від 13.01.2011

Господарське

Господарський суд Харківської області

Доленчук Д. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні