Рішення

від 18.01.2011 по справі 15/259-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/259-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2011 р.                                                            Справа № 15/259-10

вх. № 7078/3-15

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - Бибко О.О. дов. №39 від 04.01.2011р.  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом СТГО "Південна залізниця" в о. Структурного підрозділу Основ'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м. Харків  

до  КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків  

про спонукання до укладення догвору

ВСТАНОВИВ:

Позивач,  СТГО "Південна залізниця" в особі Структурного підрозділу Основ'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, м. Харків   звернувся до суду з позовом  до  КП КГ "Харківкомуночиствод" м.Харків  про спонукання до укладення договору.

Позивач позов підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов. обгрунтовуючи вимоги ст. ст.19, 22, ч.4 ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч.3 ст.179 Господарського кодексу України.

14.09.2010 року  відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

21.09.2010р. за №19894 позивач надав до суду клопотання, в якому просив призначити бухгалтерську експертизу для визначення вартості робіт по перекачці стічних вод по каналізаційним мережам, що знаходяться на балансі позивача для зазначення данної вартості в договорі. Розглянувши надане клопотання, суд задовольнив його.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі №15/259-10 від 21.09.2010 року було зупинено провадження у справі та справу направлено до Харківського науково-дослідного інституту ім. Заслуженого професора Н.С.Бокаріуса для проведення бухгалтерської експертизи.

20.12.2010 року до суду повернулась справа №15/259-10 без виконання, оскільки позивачем не було оплачено вартості робіт щодо проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2010 року було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.12.10р. о 09:30.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився. Ухвалою суду від 27.12.2010 року розгляд справи відкладено на 11 січня 2011 року о 09:30 год.

11.01.2011 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача збитки за надані послуги по утриманню КНС та каналізаційних мереж в сумі 340567,09 грн. Cпонукати відповідача КП КГ "Харківкомуночиствод" до укладання договору на виконання робіт з перекачки стічних вод в міську каналізацію з позивачем СТГО "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Основ*янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що він належним чином виконує завдання по організації технічної  кесплуатації об'єктів житлово-комунального господарства, утримує об'єкти водовідведення та забезпечує прийом стічних вод в міську канадізацію по мережам, що утримує на своєму балансі, але відповідач  витрати на утримання КНС та каналізаційних мереж не відшкодовує, договір не укладено, у зв'язку з чим  СТГО "Південня залізниця" несе значні матеріальні збитки.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних  вимог.  До  початку розгляду господарським судом справи  по  суті  позивач має  право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідач має право визнати  позов  повністю  або  частково, а  також  має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Судом прийнято заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

11.01.2011р. позивач надав до суду заяву, в якій просить продовжити термін розгляду справи на п*ятнадцять днів.

12.01.2011 року відповідач надав відзив на уточнену позовну заяву, у якій вважає, що позов в частині стягнення збитків за надані послуги по утриманню аналізаційних насосних станцій (далі КНС) та каналізаційних мереж не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивча не надав доказів наявності нгосподарського правопорушення з боку відповідача, яке б спричинило збитки, не надано правової підстави для визначення збитків, а також витрати позивача по утриманню КНС та каналізаційних мереж не підтверджені жодним документом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та всі обставини справи у їх сукупності, пояснення та заперечення представників сторін, ом встановлено, що згідно п.2.2.22 Статуту Південної залізниці одним з основних завдань та напрямків Залізниці є ремонт та експлуатація житлово-комунального господарства.

Положенням про Основ'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління (п.2.2) передбачено, що управлінян виконує завдання по організації технічної експлуатації об'єктів житлово-комунального господарства, утримання об'єктів водопостачання та водовідведення, забезпечення водою споживачів і прийом стічних вод.

Відповідно до пункту 21 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів діяльності" централізоване водопостачання, як вид господарської діяльності, підлягає ліцензуванню. Позивач отримав лицензію № 298103 серія АВ на централізоване водопостачання та водовідведення, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 25.12.2006 року з терміном дії її до 25.12.2011 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він здійснює перекачку господарсько-побутових стоків від підприємств та житлових будинків мікрорайону Основа, а також зазначає, що технічну експлуатацію залізничних систем та споруд каналізації здійснює згідно з вимогами, викладеними у Правилах технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 р. № 30 (зі змінами та доповненнями).

Позивач листом № 625 від 24.03.2008 року звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати витрати на утримання КНС та каналізаційних мереж та зазначив суму збитків у розмірі 524,6 тис.грн.

Відповідач в листі від 22.05.2008 року № 1819  зазначив, що при розрахунку та формуванні діючих тарифів витрати, пов'язані з відшкодуванням експлуатаційних втрат на утримання КНС та каналізаційних мереж не  були враховані. Крмі того у цоьму листі відповідач повідомив, що у разу перегляду діючих та затвердженні нових тарифів на послуги водовідведення затрати позивача будуть враховані у витратах на надання послуг при умові укладення договору.

31.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 600 та пропозицією розглянути у встановлений законом термін запропонований ним договір на відшкодування витрат по утриманню КНС та каналізаційних мереж (арк.с. 38). відповідачем лист отримано 02.04.2009 року.

02.06.2009 року відповідач надіслав позивачу лист № 1766, у якому повідомив, що тариф на послуги водовідведення  містить витрати на повну біологічну очистку стічних вод, що надходять з будь-якої частини міста. Тариф на даний вид послуг затверджено рішенням сесії Харківської міськради та є єдиним для всії абонентів, незалежно від їх віддаленості від  очисних споруд. Відшкодування витрат підприємства-позивача можливе лише за умови включення їх до тарифу на псолуги з водовідведення для населення та затвердження тарифу сесією міськради.    

15.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією укласти договір № 42/1 на відшкодування витрат на утримання КНС та каналізаційних мереж. Вдруге листом від 22.04.2010 року позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити результати розгляду питання щодо укладення договору.

19.05.3020 року відповідач, посилаючись на Закон України "Про житлово-комунальні послуги"  запропонував позивачу вирішити питання про передачу у комунальну власність відомчих КНС та відомчих каналізаційних мереж з наступним переданням їх на баланс підприємства - КП КГ "Харківкомнуочиствод" та зазначив, що до вирішення цього питання розгляд запропонованого проекту Договору на перекачку стічних вод в міську каналізацію мережами Основ'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці є передчасним.  

Згідно  Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом  Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 N 30 (зі змінами) (далі Правила) вони є обов'язковими для всіх виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства (надалі - виробник), комбінатів комунальних  підприємств  або  інших  організацій,   що експлуатують системи водопостачання  та  каналізації  населених пунктів України,  незалежно від їх відомчої належності та форми власності. Пунктом 2.2.1 Правил Технічна експлуатація    систем   водопостачання та каналізації  здійснюється  виробниками згідно із Законами України "Про забезпечення  санітарного  та  епідеміологічного благополуччя населення",  "Про  охорону  навколишнього природного середовища", "Про охорону праці",  Водним кодексом України, відповідними розділами Будівельних норм і правил.  Санітарних правил і норм,  Державними стандартами, міжвідомчими та  відомчими нормативами і керівними документами галузі  водопостачання  та каналізації  та  іншими   нормативними документами.  

Пункто 2.1.9 Правил визначено, що до функцій виробника входять, зокрема, розробка планів організаційно-технічних заходів з підвищення надійності, економічності та якості водопостачання і водовідведення, а також систематичний контроль за їх виконанням; постійний контроль за якістю  питної  води  згідно  з ГОСТом 2874-82 "Вода  питна",  санітарно-технічним  станом  водопровідних споруд і мереж та за розподілом води  між  споживачами  в  системі водопостачання; технічний контроль і  нагляд  за  раціональним  використанням води споживачам,   облік   кількості   води,   що  споживається  і скидається в каналізацію; тощо.

Облік роботи насосних станцій визначено у розділі 7.3. Правил.

Приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання стічних вод), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2. цих правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року „Про затвердження випуску водовідведення - це трубопровід від будинку або споруди до першого колодязя дворової або внутрішньоквартальної мережі або трубопровід від останнього колодязя внутрішньомайданчикових мереж підприємства до відомчої або централізованої мережі водовідведення.

Аналіз наведеного  вказує, що надання послуг з централізованого водовідведення уявляє собою господарську діяльність у формі єдиного технологічного процесу, який не пов'язаний із наявністю у виконавця послуг на праві власності  певних споруд, необхідних для здійснення цього процесу.

Позивач вважає, що він є виробником послуг з надання житлово-комунальних послуг та відповідно до статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" укладання договору з відповідачем на виконання робіт з  перекачки стічних вод в міську каналізацію  є обов'язковим.

У відповідності до п.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на декілька видів, зокрема, централізоване постачання холодної та гарячої води і водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Стаття 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» містить визначення "централізованого водовідведення" - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Частиною 2 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на  договірних засадах. Учасниками  відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем,  виконавцем або виробником.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 вказаного закону, виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Законом також визначено, що виконавець - це суб'єкт  господарювання, предметом  діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги  споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання,  який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. При цьому, відповідно до частин 3, 4 названої статті, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору; за наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

В силу ч.5 ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. За змістом ч.7 цієї норми, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладання якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, частини 3, 4, 5, 7 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем  є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

Відповідно до ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Проте, укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, оскільки відсутня пряма вказівка Закону України "Про житлово-комунальні послуги" про необхідність укладання договору з виконання робіт з перекачки стічних вод в міську каналізацію. В свою чергу відповідач заявив про те, що не має наміру укладати такий договір з позивачем.

З огляду на зазначене вище, враховуючи підстави, на які посилається позивач у позові, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо укладання договору з відповідачем на виконання робіт з перекачки стічних вод в міську каналізацію є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог зазначає, що він "неодноразово на протязі 2008-2010 років звертався до відповідача щодо відшкодування витрат на утримання КНС та каналізаційних мереж, які утримує на своєму балансі" (арк.с.111), тоді як просить суд "спонукати відповідача КПКГ "Харківкомуночиствод"  до укладання договору на виконання робіт з перекачки стічних вод в міську каналізацію.  Задоволення позовних вимог є неможливим з огляду на норми ч. 2 ст. 14 ЦК України, згідно яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування  збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Проте, суд звертає увагу на те, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд встановлює  наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо спонукання відповідача - КПКГ "Харківкомуночиствод"  до укладання договору на виконання робіт з перекачки стічних вод в міську каналізацію є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення збитків за надані послуги по утриманню КНС та каналізаційних мереж в сумі 340567,09 грн. суд зазначає, що позивач як на підставу своїх вимог в цій частині  посилається на п.2 ст.20 ГК України, яка кореспондується з ст.16 ЦК України.   

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України, від 29.12.2007 року № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 1 березня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»суду необхідно було врахувати, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків, є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду треба відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Позивач у якості доказу наявних збитків надав суду фактичні витрати по перекачуванню стоків по каналізаційним мережам, які знаходяться на балансі Основ'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної щалізниці в міську каналізацію за період квітень 2008-вересень 2008 року, однак не обгрунтував чому саме за цей період вважає за необхідне, щоб відповідач відшкодував завдані йому збитки. Також  позвиач не надав ані доказів використаної електроенергії на перекачку стоків, ані сплаченого фонду оплати праці, сплчаених податків, відрахувань на соцзаходи, визначених у розрахунку витрат. Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено розміру понесених ним збитків від перекачування стоків, в чому поялягає протиправна поведінка відповідача, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками позивача.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення збитків за надані послуги по утриманню КНС та каналізаційних мереж в сумі 340567,09 грн. необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі ст. ст. 22, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 20, 174, 179, 181, 187 ГК України, суд    

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                 Лаврова Л.С.

Повний текст рішення підписаний

24.01.2011р.