Рішення

від 24.01.2011 по справі 57/212-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/212-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                            Справа № 57/212-10

вх. № 9814/4-57

Суддя господарського суду Аюпова Р.М. 

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача -   - Кузьомко І.М., дов. №17 від 06.01.11р.

Відповідач - не з"явився.   

розглянувши справу за позовом Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків         

до  ТОВ "Авітан", м. Харків  

про стягнення 54779,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з відповідача –ТОВ "Авітан", м. Харків на свою користь  заборгованість за договорами оренди нежитлового приміщення №1689 від 20.05.2004 року та № №1997 від 23.11.2004 року, у сумі 54779,54 грн. в т.ч.:

1) за договором оренди нежитлового приміщення №1689 від 20.05.2004 року, у загальній сумі 32492,39 грн., з яких 27996,83 грн. - основна заборгованість, 1971,26 грн. - пеня, 537,59 грн. - 3% річних, та 1986,71 грн. - інфляційні витрати.

2) за договором оренди нежитлового приміщення №1997 від 23.11.2004 року, у загальній сумі 22287,15 грн., з яких 19330,29 грн. - основна заборгованість, 1180,73 грн. - пеня, 357,10 грн. - 3% річних, та 1419,03 грн. - інфляційні витрати.

Також, просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита  та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договорами №1689 від 20.05.2004 року та № №1997 від 23.11.2004 року, щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23 листопада 2010 року о 10:40 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 23.11. 2010 року, 13.12.2010  року, у зв'язку з ненаданням витребуваних судом документів, а також неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.

Позивач, через канцелярію суду надав уточнену позовну заяву, з якої вбачається зменшення позовних вимог, та позивач просить стягнути  з відповідача суму боргу з урахуванням пені, інфляційних та 3% річних у розмірі 49361,36 грн. з яких:

1) за договором оренди нежитлового приміщення №1689 від 20.05.2004 року, у загальній сумі 27074,21 грн., з яких 22930,26 грн. - основна заборгованість, 1852,80 грн. - пеня, 499,75 грн. - 3% річних, та 1791,40 грн. - інфляційні витрати.

2) за договором оренди нежитлового приміщення №1997 від 23.11.2004 року, у загальній сумі 22287,15 грн., з яких 19330,29 грн. - основна заборгованість, 1180,73 грн. - пеня, 357,10 грн. - 3% річних, та 1419,03 грн. - інфляційні витрати.

Також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає уточнену позовну заяву (зменшення позовних вимог) до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Присутній у судовому засіданні 24 січня 2011 року представник позивача позов, з урахуванням уточненої позовної  заяви  підтримував та наполягав на його задоволенні, через канцелярію суду, супровідним листом надав витребувані судом документи (вх. № 1544 від 21.01.2011 р.), які судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно з наданого позивачем витягу з   Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 18.11.2010 року, місцезнаходження  відповідача – 61115, м. Харків, просп. Косіора, 71, саме на цю адресу судом надіслано процесуальні документи проте, ухвали суду повернулись на адресу суду.

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – ТОВ «Авітан» належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізувала.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 24 січня 2011  року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників третьої особи та  відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо права господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами і документами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

20 травня 2004 року між Салтівським трамвайним депо Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" (далі позивач ) та ТОВ «Авітан»  (далі - відповідач) укладено договір № 1689 оренди нежитлового приміщення (будівлі)  (далі- договір від 03.10.2004 року), предметом якого є оренда нежитлового приміщення (будівлі) – площею 25,5  кв.м (для розміщення автомайстерні) та асфальтована площадка (для розміщення стоянки) площею 480,0 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул.. Тракторобудівників,109.

Факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 20 травня 2004 року.

Розділом 3 договору оренди від 03.10.2004 року ( з урахування додаткової угоди  від 03.10.2007 року до договору оренди) передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 87600,00 грн. Орендна плата визначається на підставі рішення  15 сесії Харківської міської ради 5 скликання “Про затвердження Методики  розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова” від 03.10.2007 року № 208/07 і складає з 03.10.2007 року по 31.10.2007 року –1670,23 грн., а за листопад 2007 року – 1824,39 грн. без урахування ПДВ. Ставка орендної плати з 03.10.2007 року складає 20%,15%,  за рік. (п. 3.2 договору).

Нарахування орендної плати з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди від 20.05.2004 року встановлено, що орендна плата перераховується: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача), 30% - до міського бюджету.

Відповідно до п. 4.6 договору оренди від 20.05.2004 року встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати витрати, пов'язані з поточною експлуатацією орендованого приміщення.

Пунктом 4.5 договору оренди від 20.05.2004 року передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Додатковою угодою від 14.04.2009 року сторони продовжили строк дії договору до 20.01.2009 року.

Як зазначає позивач та свідчить наявний в матеріалах справи акт приймання передачі від 31.03.2010 року, договір № 1689 від 20.05.2004 року припинено, орендоване майно передано орендодавцю.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що з 20.01.2009 року до 31.03.2010 року (до моменту передачі орендованого майна), договір був діючим.

23 листопада 2004 року між Салтівським трамвайним депо Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" (далі позивач ) та ТОВ «Авітан»  (далі - відповідач) укладено договір № 1997  оренди нежитлового приміщення (будівлі)  (далі- договір від 23.11.2004 року), предметом якого є оренда нежитлового приміщення (будівлі) – площею 68,2 кв.м. для розміщення гаражу, розташоване за адресою: м. Харків, вул.. Тракторобудівників,109.

Факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаний сторонами 23 листопада 2004 року.

Розділом 3 договору оренди від 23.11.2004 року (з урахування додаткової угоди від 03.10.2007 року до договору оренди) передбачено, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 50200,00 грн. Орендна плата визначається на підставі рішення  15 сесії Харківської міської ради 5 скликання “Про затвердження Методики  розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова” від 03.10.2007 року № 208/07 і складає з 03.10.2007 року по 31.10.2007 року –840,61 грн., а за листопад 2007 року – 918,03 грн. без урахування ПДВ. Ставка орендної плати з 03.10.2007 року складає 15% за рік. (п. 3.2 договору).

Нарахування орендної плати з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди від 23.11.2004 року (з урахування додаткової угоди  від 12.02.2007 року) встановлено, що орендна плата перераховується: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача), 30% - до міського бюджету.

Відповідно до п. 4.11 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний приймати часткову участь у загальних для всієї будівлі витратах.

Пунктом 4.5 договору оренди від 20.05.2004 року передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Додатковою угодою від 16.12.2008 року сторони продовжили строк дії договору до 23.08.2009 року.

Додатковою угодою від 24.11.2009 року сторони продовжили строк дії договору до 23.08.2010 року.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що договір оренди від 23.11.2004 року на момент розгляду справи є чинним та продовженим на дату заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що договір станом на дату розгляду справи є діючим.

Як зазначає позивач у позовній заяві,  Орендар (відповідач) порушує умови договорів оренди щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду майна  та витрат, пов'язаних з утриманням орендованого майна, внаслідок чого, станом на 01.10.2010 року, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати у сумі  42260,55 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна" .

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та витрат на утримання орендованого майна по договору оренди від 20.05.2004 року за період з листопада 2009 року по 01.10.2010 року в сумі 22930,26 грн., та по договору оренди від 23.11.2004 року за період з серпня 2009 року по 01.10.2010 року в сумі 19330,29 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договорами оренди  нежитлового приміщення (будівлі),  які були укладені між позивачем та відповідачем 20 травня 2004 року та 23 листопада 2004 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42260,55 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання.

У відповідності до п. 7.3  договорів оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення платежів по договору оренди від 20.05.2004 року позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 01.10.2010 року склала 1852,80 грн.

За прострочення внесення платежів по договору оренди від 23.11.2004 року позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 01.10.2010 року склала 1180,73 грн.

Суд враховує, що заявлену до стягнення заборгованість з орендної плати та витрат на утримання орендованого майна, а також пені визнано відповідачем шляхом підписання двосторонніх  актів звірки розрахунків станом на 01.10.2010 року.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 3033,53  грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договорами оренди нараховано 3% річних в розмірі 856,85 грн., та інфляційні у розмірі 3210,43 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства та  підлягають  стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «АВІТАН» (м. Харків, пр-т Косіора,71, код 30235759) на користь Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена трудового Червоного прапору ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків (р/р 260043022791 в  ХОФ ПАТ «Укрсоцбанк», м. Харків, МФО 351016, код 09351014) суму боргу з урахуванням пені, інфляційних та 3% річних у розмірі 49361,36 грн., а також 493,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя                                                                                 Аюпова Р.М.

     Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2011 року

справа № 57/212-10